Постанова № 66079567, 11.04.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2017 р. Справа № 814/2845/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, простягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди в сумі 55000,00 грн. Зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївської області про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.09.16 до моменту постановлення рішення; стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь позивача моральну шкоду в сумі 55000 гривень; зобовязати Головне управління Національної поліції в Миколаївської області провести розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 19.09.16 по момент постановлення судового рішення.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 20.07.16 подав рапорт про звільнення з посади начальника сектору у складі відділу Заводського відділу поліції, а звільнений був лише 19.09.16 за власним бажанням. Однак, при звільненні не було виплачено премії та грошового забезпечення. З моменту звільнення пройшло більше 3 місяців, а виплати грошового забезпечення досі не здійснено. Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Також, позивач зазначив, що протягом двох місяців з моменту звільнення відповідач не видавав йому трудову книжку, це перешкоджало його працевлаштуванню. Увесь час позивач не міг працевлашутись до іншого місця, що позбавило його забезпечувати себе фінансово. Не провівши виплати, передбачені трудовим законодавством, відповідач на весь цей час залишив без коштів на існування. У сукупності з незаконним утриманням трудової книжки це призвело до того, що кілька місяців він був позбавлений засобів до існування та можливості заробити кошти, хоча б на першочергові потреби. Позивач посилається на те, що йому довилося просити гроші на їжу та проживання. Відсутність грошових коштів та унеможливлення працевлаштування призвели у значній мірі до порушення звичайного життєвого укладу, неможливості підтримувати звичні соціальні звязки, неможливість жодних витрат для організації дозвілля та відпочинку. Це призвело до значних моральних страждань, які позивач оцінив в 55000 гривень.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що в період з 15.07.16 по 19.09.16 позивач на службу до поліції жодного дня не виходив, оскільки на той час вже працевлаштувався на службу за контрактом до Збройних сил України. Оскільки, позивач не виходив на службу, заробітна плата йому не нараховувалась, а за таких обставин, під час звільнення 19.09.16 за власним бажанням жодних виплат йому не здійснювалось. Трудову книжку позивач отримав у день звільнення 19.09.16, а тому порушень прав позивача не було.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з жовтня 1987 р. по травень 2000 р., з липня 2014 р. по листопад 2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ.

З 07.11.15 ОСОБА_1 проходив службу в національній поліції на посаді начальника сектору Заводського відділу поліції, та мав спеціальне звання майор поліції.

17.03.16 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №44о/с ОСОБА_1 було звільнено з поліції у звязку зі службовою невідповідністю за ст.77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію».

20.04.16 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України та став військовослужбовцем в/ч А3163.

04.07.16 постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №814/788/16 наказ ГУНП №44 о/с від 17.03.16 визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору Заводського відділу поліції.

15.07.16 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №184 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору Заводського відділу поліції на підставі постанови МОАС від 04.07.16 по справі №814/788/16.

20.07.16 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з поліції за власним бажанням.

19.09.16 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №263 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням. При цьому, відповідно до наказу: з виплатою премії 0% та без виплати грошового забезпечення з 15.07.16 по 19.09.16.

19.09.16 ОСОБА_1 отримано трудову книжку.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим, в цьому випадку, відповідачем не було виплачено позивачеві жодних сум під час звільнення 19.09.16, оскільки йому не було здійснено відповідного нарахування за час перебування у складі поліції в період з 15.07.16 по 19.09.16.

Нарахування заробітної плати позивачу в зазначеній період не здійснювалось, оскільки позивач жодного дня в зазначений період не працював за посадою, оскільки з 20.04.16 він вже був військовослужбовцем в/ч А3163. Оскільки, позивач після поновлення на посаді 15.07.16 фактично до роботи не приступив, його табелювання не здійснювалось, заробітна плата не нараховувалась.

Зазначену обставину не заперечив в судовому засіданні і сам позивач, підтвердив, що в зазначений період він вже був військовослужбовцем за контрактом, до виконання обовязків начальника сектору Заводського відділу поліції не приступив, та не міг приступити та отримував в цей час грошове забезпечення військовослужбовця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що жодної затримки розрахунку при звільнення відповідачем не було допущено, оскільки за період з 15.07.16 по 19.09.16, позивач роботу за посадою в Заводському відділу поліції не виконував, відповідно заробітну плату йому не було нараховано.

Трудову книжку позивачу видали у день звільнення 19.09.16, що підтверджується його власноручною розпискою (арк.спр.57).

В період з 15.07.16 по 19.09.16 позивач отримав грошове забезпечення військовослужбовця, а тому його посилання на неможливість працевлаштування та порушення в значній мірі звичного образу життя, необхідності просити гроші в борг на їжу та проживання, суд вважає нещирими.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та в їх задоволення належить відмовити.

Одночасно з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що сплачену ним суму судового збору за його клопотанням буде повернуто ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7, п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14.04.17

Суддя В.В. Біоносенко