Постанова № 66079430, 28.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року (16 год. 32 хв.)Справа № 808/517/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Фесик А.В., розглянувши у місті Запоріжжі у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

до Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради

про скасування арешту нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі відповідач-1 або Шевченківський ВДВС), Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори (надалі відповідач-2 або нотаріальна контора), в якому позивач просить суд скасувати арешт нерухомого майна, який зареєстровано: 06.05.2005 10:57:45 за №1948371 реєстратором: Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: постанова Шевченківського відділу ДВС б/н від 28.02.2001; об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1; власник: ОСОБА_1. ОСОБА_2 номер: 22790072АР14, архівна дата: 02.03.2001, дата виникнення: 02.03.2001, №реєстра: 73168-1232, внутр. №Р701002324Р24С304826, коментарій: р.10.

Позивач в адміністративному позові зазначив, що 11.03.1989 позивач уклав шлюб з ОСОБА_3. 22.12.2000 позивач отримав у власність на підставі свідоцтва про право власності приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжі. 28.12.2011 позивач та його дружина уклали договір, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №2238, згідно з яким сторони поділили спільне приміщення в часткову власність і позивач подарував дружині свою частку. Таким чином, дружина позивача стала одноособовим власником приміщення №22 по проспекту Леніна, 43. Окремо слід наголосити на тому, що при укладенні договору нотаріус надала запит до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Згідно з витягом №34472074 від 28.12.2011, станом на 13 год. 14 хв. жодних заборон відчуження щодо приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 зареєстровано не було. 23.07.2016 дружина позивача, ОСОБА_3, померла. До складу спадщини входить вищевказане приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжя. Спадкова справа заведена Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою.

Позивач у встановлені строки надав заяву про прийняття спадщини. Після звернення щодо отримання свідоцтва про право па спадщину, позивач від нотаріуса дізнався про існування спірного арешту на приміщення №22 по проспекту Леніна, 43. Арешт було накладено постановою Шевченківського відділу ДВС б/н від 28.02.2001. Позивач 30.01.2017 звернувся до відповідача-1 з заявою про зняття спірного арешту. З листа-відповіді №901/13 від 16.02.2017 позивачу стало відомо, що станом на день направлення відповіді жодних виконавчих документів стосовно позивача в провадженні Шевченківського відділу ДВС не знаходиться. 06.05.2005 реєстратором Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою, на підставі постанови Шевченківського відділу ДВС б/п від 28.02.2001, зареєстровано арешт на приміщення №22 по проспекту Леніна, 43; виконавче провадження в рамках якого винесено постанову про арешт направлено до архіву і відповідні документи знищено. Відомості про виконавчий документ відсутні; звільнення від арешту приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 не можливе через відсутність документів виконавчого провадження. Таким чином, встановити підстави та законність накладення арешту на приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 на теперішній час неможливо. Жодних виконавчих проваджень стосовно позивача не зареєстровано і підстав для арешту спадкового майна не існує. Єдиною підставою для передачі справи в архів є закінчення (закриття) виконавчого провадження. У випадку закінчення виконавчого провадження, з яким повязано арешт, виконавець мав в будь-якому разі, винести постанову про зняття арешту. Через наявність спірного арешту Позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідачі-1,2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не прибули. Представником відповідача 2 та третьої особи подано до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло №2485 від 22.12.2000 приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжі належить на праві власності: ОСОБА_1 (а.с.11).

Технічний паспорт на приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжі, оформлене Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» позивач до суду не надав.

Згідно витягів, оформлених 28.12.2011 ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», дружина позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають по 1/1 частини (а.с.15-16).

За Договором, укладеним 28.12.2011 позивачем з ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за №2238, сторони поділили спільне приміщення в часткову власність і позивач подарував дружині свою частку (а.с.12-13). Таким чином, ОСОБА_3 стала одноособовим власником приміщення №22 по проспекту Леніна, 43.

У наданій позивачу ОСОБА_2 довідці Запорізького обласного державного нотаріального архіву Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (вих.№372/01-17 від 14.02.2017) зазначено наступне: «… На Вашу заяву, яка надана Запорізькому обласному державному нотаріальному архіву 13.02.2017 і зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів за №271/01-17, щодо надання копії Витягу ЗМБТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно №32717774 від 28.12.2011, та копії Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 28.12.2011 на приміщення за адресою м.Запоріжжя, пр.Леніна 43, приміщення 22 в будинку 43, та копії права власності №2485, виданого Запорізькою міською радою 22.12.2000 за рішенням №437113 від 30.11.2000, які зберігаються при Договорі дарування 1/2 частини цього приміщення, посвідченого ОСОБА_4 28.12.2011 за реєстровим №2238, для оформлення спадщини у звязку зі смертю ОСОБА_5, яка померла 23.07.2016. Запорізький обласний державний нотаріальний архів повідомляє, що згідно документів, переданих на зберігання до фондів нотаріального архіву ОСОБА_4, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу в Справі № 02-04 Том №2 ОСОБА_4 «Договори про відчуження іншого нерухомого майна та документи, на підставі яких вони посвідчувались» Порядковий №379 за період з 11.08.2011 по 28.12.2011, при Договорі дарування 1/2 частини приміщення, посвідченого 28.12.2011 за реєстровим №2238, цим приватним нотаріусом, за яким ОСОБА_1 Дарувальник, ОСОБА_3 Обдаровувана, на: - сторінці 196 зберігається Свідоцтво на право власності на приміщення за №2485 від 22.12.2000 видане на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 30.11.2000 №437/13; - сторінці 197 зберігається Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ «ЗМБТІ» номер витягу: 32717774 дата: 28.12.2011; - сторінці 206 зберігається Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна за №34472074 дата видачі: 28.12.2011. …» (а.с.14).

Судом досліджено Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №34472074 сформований приватним нотаріусом ОСОБА_4 28.12.2011 о/об 13:14:14 год. у якому таких обтяжень як «Заборона, Арешт» не зазначено (а.с.17).

У відповіді Шевченківського ВДВС (вих.№901/13 від 16.02.2017) на заяву позивача, зокрема, зазначено: «… На Вашу заяву від 30.01.2017 стосовно зняття арешту з нерухомого майна, накладеного арешт на нерухоме майно за адресою м.Запоріжжя, вул. Леніна (пр.Соборний) АДРЕСА_2, постановою б/н 28.02.2001 Шевченківського відділу державної виконавчої служби, власником якої є ОСОБА_1. Шевченківський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області повідомляє наступне: Пошук виконавчих документів здійснюється в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень. Критеріями пошуку є відомості про боржника (ПІБ), відомості про стягувана (ПІБ) чи номер та дата видачі виконавчого документа. Згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено: Станом на даний час 16.02.2017, виконавчі документи відносно: ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, адреса: м.Запоріжжя, вул.Леніна (пр.Соборний) 43, кв.22 на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не перебувають. Додатково зазначаємо, що згідно довідки з реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна: 06.05.2005 10:57:45 за №1948371 реєстратором: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Героїв Сталінграду, 50. Підстава обтяження: постанова, б/н, 28.02.2001, Шевченківський відділ державної виконавчої служби. Обєкт обтяження: квартира, состав: ціле, состояние: добудоване, статус: жиле, адрес: АДРЕСА_3. Власник: ОСОБА_1, причина відсутності коду: архівний запис. ОСОБА_2 номер: 2279007ZАР14, ОСОБА_2 дата: 02.03.2001, Дата виникнення: 02.03.2001, № реєстра: 73168-1232, внутр №Б70 Ш02324Р24С304826, коментарий: р.10. Надати більш детальну інформацію, щодо надходження виконавчого документу не є можливим, оскільки, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом №2274/5 від 25.12.2008, отримання Міністерством юстиції України п.9.8., строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становить три роки, після чого вони підлягають знищенню по п.9.10. «документи органу державної виконавчої служби через закінчення строків їх зберігання підлягають знищенню». Зважаючи на вищевикладене, відсутня можливість щодо звільнення нерухомого майна ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, адреса: м.Запоріжжя, вул.Леніна (пр.Соборний) 43, кв.22 з-під арешту. …» (а.с.19).

Надаючи правову оцінку діям Шевченківського ВДВС щодо накладення арешту на майно позивача, правових наслідків цих дій, суд з урахуванням викладеного вище виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.02.2001), арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч.3 ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.02.2001) арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Відповідачем-1 не надано до суду жодного доказу, що відносно ОСОБА_1 або його дружини ОСОБА_3 було заведено виконавче провадження, існувала заборгованість тощо.

Відповідно до ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 Цивільного кодексу України).

Відповідачем-1 у відповіді (вих.№901/13 від 16.02.2017) не конкретизовано щодо кого конкретно було заведено виконавче провадження і на майно кого з подружжя повинно було звернуто стягнення.

У ст.41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Доказів того, що ОСОБА_1 або його дружина ОСОБА_3 є боржниками у виконавчому провадженні, відповідачами-1,2 до суду не надано.

Вказані факти свідчать про протиправність винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.02.2001 (існування якої відповідачами-1,2 навіть не доведено) та накладення обтяження (арешту) на приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжі.

Як зазначено у п.4.10 «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої 15.12.1999 наказом Міністерства юстиції України №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158 (у редакції, яка діяла на час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.02.2001 і, 18.01.2016 втратила чинність): у разі закриття або закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія постанови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, надсилається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності заходів, ужитих державним виконавцем.

Відповідно до пп.4.10.2 п.4.10 «Інструкції про проведення виконавчих дій» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження (окрім випадків направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби), повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідачем-1 не доведено виконання вимог п.4.10 «Інструкції про проведення виконавчих дій» при закритті виконавчого провадження (існування якого відповідачем-1 навіть не доведено).

Згідно з ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент накладення арешту).

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент розгляду справи по суті), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як зазначено у ч.5 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент розгляду справи по суті) у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням обставин справи та відсутності відомостей про суд (або орган), який прийняв рішення про наявність у ОСОБА_1 або його дружини ОСОБА_3 заборгованості, відсутності документальних доказів існування виконавчого провадження, рішення про зняття арешту може бути прийнятий адміністративним судом.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Як, зокрема, зазначено у ч.1 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі: накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом.

Звідси, саме відповідачем-2 прийнято рішення про накладення заборони на відчуження нерухомого майна, тому виправлення цієї помилки повинно також здійснено цим субєктом реєстрації прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Також, згідно з ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом пяти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Сторонами, третьою особою не надано до суду документальних доказів виконання приписів ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відтак, саме Шевченківський ВДВС, як обтяжував, несе відповідальність за завдані збитки.

Судом також взято до уваги ту обставину, що при укладенні 28.12.2011 ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 Договору, з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна нотаріусом ОСОБА_4 отримано витяг №34472074 від 28.12.2011, згідно якого жодних заборон відчуження, арештів приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 зареєстровано не було (а.с.17).

Як зазначено у п.1.1 «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», затвердженого 09.06.1999 наказом Міністерства юстиції України №31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №85/5 від 18.08.2004), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за №364/3657 (у редакції, яка була чинною на момент накладення арешту на майно і, 01.01.2013 втратило чинність), Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони, арешти; видані витяги з Реєстру заборон.

Відповідно до п.1.5 «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу.

Як, зокрема, передбачено пп.2.1.3 п.2.1 «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є: 2.1.3. Постанови органів державної виконавчої служби про арешт (звільнення з-під арешту) майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, складені відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 №74/5, зареєстрованої в Мін'юсті 15.12.99 за N 865/4158 (із змінами та доповненнями).

Згідно вимог п.2.7 «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» реєстратор після реєстрації (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна виготовляє два примірники витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, один з яких протягом двох робочих днів надсилає на адресу особи, яка подавала відповідну заяву чи постанову, а другий залишає у своїй справі.

Відповідно до п.8 «Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна», затвердженого 14.12.2012 наказом Міністерства юстиції України №1844/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2102/22414, який є чинним на момент розгляду справи по суті), за результатом перенесення записів щодо обєкта нерухомого майна, наявних у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, державний реєстратор робить у відповідних реєстрах відмітку про перенесення відомостей таких записів. У разі коли у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна наявні записи щодо суб'єкта обтяжень речових прав (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника), державний реєстратор одночасно з перенесенням до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на обєкт нерухомого майна, записів, що стосуються такого обєкта, переносить до спеціального розділу Державного реєстру прав записи щодо суб'єкта обтяжень речових прав та робить у відповідному реєстрі відмітку про перенесення таких записів.

Відповідачем-2 документально не доведено додержання процедури, вимог законодавства при реєстрації обтяження приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжі, перенесенні записів щодо обєкта нерухомого майна, наявних у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

Вказана обставина підтверджується, серед іншого, і Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №34472074 сформованим приватним нотаріусом ОСОБА_4 28.12.2011 о/об 13:14:14 год.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).

Як зазначено у абз.10 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за можливе скасувати арешт нерухомого майна (приміщення №22 по проспекту Леніна, 43 у м.Запоріжжі), який зареєстровано 06.05.2005 за №1948371 Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанова Шевченківського відділу ДВС б/н від 28.02.2001.

За приписами ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем не сплачувався судовий збір на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Інших документально підтверджених судових витрат у справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, який зареєстровано: 06.05.2005 10:57:45 за №1948371 реєстратором: Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою; підстава обтяження: постанова Шевченківського відділу ДВС б/н від 28.02.2001; об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_3; власник: ОСОБА_1. ОСОБА_2 номер: 22790072АР14, архівна дата: 02.03.2001, дата виникнення: 02.03.2001, №реєстра: 73168-1232, внутр. №Р701002324Р24С304826, коментарій: р.10.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову у повному обсязі виготовлено 28.03.2017.

Суддя Л.О. Нестеренко