Постанова № 66079411, 12.04.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Справа № 809/353/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області про скасування припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області (далі відповідач) про скасування припису та постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області, за наслідками проведеної перевірки безпідставно встановлено порушення вимог статті 24, статті 95, статті 253 Кодексу законів про працю України, частини 2 статті 30, статті 33 Закону України "Про оплату праці", необгрунтовано 27.01.2017 винесено припис за № 09-11-0073/34-29 про їх усунення, а також протиправно 16.02.2017 постановою за № 09-11-021/62 застосовано штраф в розмірі 96 000 гривень відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав, з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 21.03.2017 та 12.04.2017 не зявився без поважних причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. В судовому засіданні 03.04.2017 представник відповідача проти позову заперечив, з мотивів викладених в письмовому запереченні, обгрунтованого тим, що відповідачем правомірно в порядку та розмірах, визначених статтею 256 Кодексу законів про працю України застосовані до позивача санкції за допущення виявлених під час перевірки порушень трудового законодавства.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Посадовими особами Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області в період з 26.01.2017 до 27.01.2017 здійснено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за наслідками якої складено акт перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю за № 09-11-0073/34 (а. с. 19 28).

Висновками вказаного акту перевірки серед іншого встановлено допущення позивачем порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, внаслідок фактичного допуску найманих працівників до роботи без належного оформлення трудового договору; частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці", не забезпечений достовірний облік виконуваної працівниками роботи, внаслідок внесення недостовірних даних до табелів обліку робочого часу; частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", внаслідок непроведеної індексації заробітної плати в межах прожиткового мінімуму найманим працівникам, статті 253 Кодексу законів про працю України, внаслідок допущення до роботи без укладення трудового договору.

27.01.2017 відповідач вніс фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 припис за № 09-11-0073/34-29, яким позивачу приписано в строк до 27.02.2017 усунути порушення вимог частини 1, 3 статті 24, статті 95, статті 253 Кодексу законів про працю України, частини 2 статті 30, статті 33 Закону України "Про оплату праці" (а. с. 32-33).

16.02.2017 Управлінням Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області за допущення вищевказаних порушень на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 09-11-021/62, та застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штраф в розмірі 96 000 гривень.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до підпункту 6 пункту 4 Положення, Управління Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування припису № 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 та постанови № 09-11-021/62 від 16.02.2017 суд зазначає наступне.

Відповідач за наслідками перевірки позивача встановив порушення вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме здійснення позивачем фактичного допуску найманих працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без належного оформлення трудового договору, а саме без повідомлення Калуської об'єднаної Державної податкової Інспекції Державної фіскальної служби України про їх прийняття на роботу, а працівника ОСОБА_6 без належного оформлення будь-яких документів.

Управлінням Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області встановлено, що прийнявши на роботу на посаду: слюсаря з ремонту автомобілів, ОСОБА_7 з 12.04.2016 повідомлення про прийняття на роботу надіслано Калуській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби надіслано 27.04.2016; продавця продовольчих товарів ОСОБА_5 з 09.06.2016 повідомлення про прийняття на роботу надіслано 14.06.2016.

Представник позивача, щодо даного порушення пояснив, що вказані повідомлення до територіального органу Державної фіскальної служби надсилаються за допомогою комп'ютерної програми "MeDoc", яка через певний період часу оновлюється та потребує налаштувань і перевстановлень. Про те, позивачем вказані повідомлення надсилались вчасно, за день до фактичного приступання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до виконання обов'язків. Впідтвердження даних обставин представником позивача надано фотокопії сторінок за зазначеною датою надсилання таких повідомлень (а.с. 41-42).

Крім того, відповідачем не підтверджено жодним належним чином і допустимим доказом факт допуску до роботи ОСОБА_6 без трудового договору. З наданих суду пояснень фізичної особи підприємця ОСОБА_2, встановлено, що ОСОБА_6 не була в неї працевлаштована.

Факт перебування ОСОБА_8 в трудових відносинах з позивачем, відповідач встановив з скарги ОСОБА_8 на фізичну особу підприємця поданої до Управління Державної служби з питань праці України. При цьому, суд зазначає, що обставини зазначені в скарзі ОСОБА_8 позивач спростовує, між вказаними особами інснують неприязні відносини, а відповідачем не виявлено та не встановлено будь-яких обставин, які б підтвердили чи спростували зазначені в скарзі обставини, а також у жодний спосіб ці обставини не перевірено, відповідачем вказане порушення безпосередньо виявлено не було.

За таких обставин, винесений Управлінням Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області пункт 1 припису № 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо вказаного правопорушення в пункті 2 припису № 09-11-0073/34-29 суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці"фізична особа ОСОБА_2 не забезпечила достовірний облік виконуваної працівниками роботи. В табелях обліку використання робочого часу працівників внесені недостовірні відомості, а також табелі обліку не відповідають затвердженій типовій формі первинної облікової документації підприємств та не відображають обов'язкові показники, необхідні для заповнення форм державних статистичниї спостережень з праці.

Згідно статті 57 Кодексу законів про працю України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

У відповідності до статті 61 вищевказаного Кодексу на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

У відповідності до пункту 3 Методологічних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138 при підсумованому обліку робочого часу робота працівників регулюється графіками роботи (змінності), які розробляються роботодавцем і погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації, а в разі його відсутності можуть бути передбачені в колективному договорі. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого статтею 50 та 51 Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 30 "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

При цьому, форма табелю обліку робочого часу рекомендована та затверджена наказом Державного комітету статистики України "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 № 489.

Перевіркою встановлено, що в табелях обліку робочого часу працівників фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 не відображена робота продавців та слюсаря ремонтника у вихідні дні і нічні години.

За висновками постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.03.2017, в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні порушення, провадження у справі закрито в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с.66).

Суд, надаючи оцінку фактичним обставинам в справі, відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України виходить з обов'язковості постанови суду у справі про адміністративний проступок лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У вищезазначеній постанові суду в справі про адміністративний проступок встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

В судовому засіданні з наданих пояснень представником позивача встановлено, що у вихідні дні та нічні годин працівники позивача не працювали. Крім того, Управлінням Державної служби з питань праці України не надано жодних доказів та підтверджень, щодо даного порушення.

Як наслідок, пункт 2 припису 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу порушень вказаних в пункті 3 припису 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 суд зазначає наступне.

У 2016 році фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 індексація заробітної плати в межах прожиткового мінімуму найманим працівникам не проводилась. Зокрема не проведено індексацію заробітної плати ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_5.

Приписами статті 33 Закону України "Про оплату праці" та частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 передбачено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, у 2016 році відбувалось підняття тарифних ставок: 01.01.2016 наказ за № 12ш, 01.03.2016 наказ за № 4ш, 01.04.2016 наказ №6ш, 01.05.2016 наказ № 9ш, 01.08.2016 наказ № 13ш, 01.12.2016 наказ № 14ш, 01.12.2016 наказ № 15ш. Відповідн, зазначені місяці є базовими, індексації проведення наступного підняття, якщо індекс споживчих цін перевищить встановлений поріг індексації 103 %.

Однак, протягом 2016 року між періодами підняття ставок поріг підняття перевищив 103 відсотки, що не є порушенням статті 33 Закону України "Про оплату праці", частини 6 сатті 95 Кодексу законів про працю України та пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а тому пункт 3 припису Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 є протиправним та підлягає до скасування.

Управлінням Державної служби з питань праці України в пункті 4 припису № 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 встановлено порушення, щодо допуску до роботи найманого працівника без укладення трудового договору, що підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

У відповідності до статті 253 Кодексу законів про працю України, встановлено, що особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

В акті перевірки за № 09-11-0073/34 від 27.01.2017 відповідач описав правопорушення про те, що найманий працівник ОСОБА_6, яку було допущено до роботи без укладення трудового договору, підлягала загальнообов'язковому державному страхуванню.

Однак, відповідачем не підтверджено жодним належним чином і допустимим доказом факт допуску до роботи ОСОБА_6 без трудового договору. З наданих суду пояснень фізичної особи підприємця ОСОБА_2, встановлено, що ОСОБА_6 не була в неї працевлаштована, а тому роботодавцем відповідно не проводилось загальнообов'язкове державне соціальне страхування вказаної особи.

Факт перебування ОСОБА_8 в трудових відносинах з позивачем, відповідач встановив з скарги ОСОБА_8 на фізичну особу підприємця поданої до Управління Державної служби з питань праці України. При цьому, суд зазначає, що обставини зазначені в скарзі ОСОБА_8 позивач спростовує, між вказаними особами інснують неприязні відносини, а відповідачем не виявлено та не встановлено будь-яких обставин, які б підтвердили чи спростували зазначені в скарзі обставини, а також у жодний спосіб ці обставини не перевірено, відповідачем вказане порушення безпосередньо виявлено не було.

За таких обставин, винесений Управлінням Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області пункт 4 припису № 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 є необгрунтованим та таким, що винесений протиправно.

Враховуючи вищезазначені обставини, оскільки порушення зазначені в акті перевірки за № 09-11-0073/34 на підставі яких винесені припис за № 09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 та постанова № 09-11-021/62 від 16.02.2017 не знайшли свого підтвердження, тому дані оскаржувані рішення підлягають до скасування.

Таким чином, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, а даний адміністративний позов таким, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, визначеного статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач квитанцією за № 0.0.716643797.1 від 28.02.2017 та квитанцією № 0.0.735898838.1 на загальну суму 3 200 гривень підтвердив сплату судового збору за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби з питань праці в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 3 200 гривень.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис за №09-11-0073/34-29 від 27.01.2017 внесений Управлінням Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області за №09-11-021/62 від 16.02.2017 про накладення уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу в розмірі 96 000 гривень.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вулиця Шевченка, 37 А, село Голинь, Калуський район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби України з питань праці в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) сплачений судовий збір в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.04.2017.