Постанова № 66079282, 16.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/441/17

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Степанчук С.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0004160314 від 05.08.2016,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 05 серпня 2016 року №0004160314, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 720854 грн. У обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ "ОСОБА_3 України" вказувало, що висновки акту перевірки № 1222/03-14/39107267 від 12.07.2016, на підставі яких сформовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є безпідставними. Так як первинні документи, складені за результатами фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Житомирщина Агро", відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, та Податкового кодексу України, тому витрати Товариства в сумі 720854 грн є підтвердженими належним чином. Допущена помилка (описка) особами відповідальними за оформлення первинних документів ТОВ "Житомирщина - Агро" в номенклатурі товару не спростовує факту придбання товару - сої та не може бути підставою для виключення вартості товару зі складу витрат ТОВ "ОСОБА_3 України". Також позивач указував, що придбаний, згідно зі договором купівлі - продажу № 15 від 05.11.2015, у ТОВ "Житомирщина - Агро" товар був у подальшому реалізований іншим контрагентам, згідно договорів поставки/купівлі - продажу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на мотиви позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, з таких підстав.

Установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" зареєстровано як юридична особа Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції Житомирської області і перебуває на обліку в Бердичівській ОДПІ. Основним видом господарської діяльності якого є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 23 червня по 05 липня 2016 року посадовими особами Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 24.05.2016.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ОСОБА_3 України" п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2015 р. на суму 720854 грн, за І квартал 2016 року на суму 720854 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 24.05.2016 від 12 липня 2016 р. № 1222/03-14/39107267.

05 серпня 2016 року Бердичівською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, на підставі вказаного акту перевірки, прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 720854,00 грн.

Перевіряючи оспорюване податкове повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом враховано таке.

Як видно зі змісту акту перевірки завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на 720854,00 грн спричинено, на думку контролюючого органу, заниженням ТОВ "ОСОБА_3 України" об'єкту оподаткування шляхом безпідставного зменшення фінансового результату на витрати не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Так, Бердичівською ОДПІ зроблено висновок про те, що Товариством безпідставно віднесено до складу витрат, витрати, що не підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами, на загальну суму 720854 грн, у т.ч. за 2015 рік, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування. При цьому зазначено, що ТОВ "ОСОБА_3 України" надано копії первинних документів по фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Житомирщина - Агро", у тому числі видаткові накладні № РН - 0000079 від 25.12.2015 на загальну суму 615816,53 грн, у т.ч. ПДВ - 102636,09 грн, та № РН - 0000080 від 30.12.2015 на загальну суму 249208,86 грн, у т.ч. ПДВ - 41534,81 грн, які складені з порушенням вимог законодавства та містять недостовірні дані, а саме зазначено товар - соя (урожай 2016), що суперечить умовам договору купівлі - продажу № 15 від 05.11.2015, у якому предмет договору - передача у власність зерна українського походження врожаю 2015 року.

Згідно зі пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платниками податку на прибуток підприємства є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас у підпункті 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно зі абз. 11 ст. 1 Закону № 996-XIV, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

В силу приписів п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно зі п. 2.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Поряд з цим, у світлі розглядуваних правовідносин, суд звертає увагу на консультацію Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з ОВП, наведену в листі від 24.11.2015 № 25897/10/28-10-06-11, в якій, поміж іншого вказано, що формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Пунктами 6-7 вказаного Положення передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що для підтвердження даних податкового обліку, а саме витрат Підприємства для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що відображають реальність господарської операції.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Разом з цим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Матеріалами справи підтверджено, що 05 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирщина - Агро" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 15 (а.с. 38-41). За умовами цього договору Продавець зобовязується передати у власність Покупця зерно українського походження врожаю 2015 року (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору купівлі - продажу визначено, що товар по якості повинен відповідати вимогам вказаним в специфікації для кожної партії товару. Інші показники якості товару відповідно до ДСТУ встановленого для даного товару і зазначеного у специфікації.

За змістом п.п. 3.2, 3.3 вказаного договору, кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього договору, визначаються в специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами (додатками) цього договору. Товар за даним договором може поставлятися партіями протягом періоду вказаного в специфікаціях до цього договору.

Датою поставки вважається переоформлення товару на ім'я Покупця за складськими документами на Зерновому Складі. Дата видаткової накладної співпадає з датою переоформлення товару на ім'я Покупця за складськими документами на Зерновому Складі. Право власності на товар виникає у Покупця з моменту оформлення товару на ім'я Покупця за складським документом на Складі (п.п. 4.2, 4.5 договору від 05.11.2015).

У пунктах 5.1 - 5.3 згаданого договору визначено, що оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів після останньої з подій зазначених нижче: поставка товару; визначення його якості і залікової ваги; пред'явлення Постачальником рахунку - фактури; передача документів, зазначених у п. 6.1 цього договору. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Оплата вартості товару проводиться за прийняту залікову вагу.

Впродовж листопада - грудня 2015 року до договору купівлі - продажу № 15 від 05.11.2015 сторонами підписано ряд специфікацій за №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 (а.с. 42 - 48), в яких визначено кількість, якість та ціну товару - сої, строки та місце поставки.

На виконання умов зазначеного договору у листопаді - грудні 2015 року ТОВ "Житомирщина - Агро" поставлено позивачу сою (урожай 2015), у звязку з чим сторонами підписані акти приймання - передачі та виписано Продавцем на користь ТОВ "ОСОБА_3 України" видаткові накладні №РН-0000041 від 06.11.2015 (а.с. 49), №РН-0000040 від 06.11.2015 (а.с. 52), №РН-0000057 від 24.11.2015 (а.с. 55), №РН-0000064 від 27.11.2015 (а.с. 58), №РН- 0000065 від 03.12.2015 (а.с. 61), №РН-0000066 від 04.12.2015 (а.с. 62), №РН-0000072 від 14.12.2015 (а.с. 65), №РН-0000079 від 25.12.2015 (а.с. 68), №РН-0000080 від 30.12.2015 (а.с. 71).

Оплата за поставлений товар проведена позивачем у безготівковій формі розрахунку, про що свідчать виписки по рахунку Товариства, долучені до матеріалів справи.

Факт придбання позивачем товару податковим органом не заперечується, про нереальність господарських операцій не йдеться.

Разом з цим, указуючи на безпідставність віднесення до складу витрат витрат на придбання зазначеного товару у ТОВ "Житомирщина - Агро" відповідач посилається лише на те, що видаткові накладні №РН-0000079 від 25.12.2015 та №РН-0000080 від 30.12.2015 містять недостовірні дані, а саме зазначено товар - "соя (урожай 2016)", що суперечить умовам договору купівлі - продажу № 15 від 05.11.2015, у якому предмет договору - передача у власність зерна українського походження врожаю 2015 року.

Так, із долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних № РН - 0000079 від 25.12.2015 на загальну суму 615816,53 грн, у т.ч. ПДВ - 102636,09 грн, та № РН - 0000080 від 30.12.2015 на загальну суму 249208,86 грн, у т.ч. ПДВ - 41534,81 грн, видно, що найменування товару дійсно вказано "Соя (урожай 2016р.)".

У судовому засіданні представник позивача наполягала на тому, що у видаткових накладних контрагент допустив описку. На підтвердження придбання та подальшої реалізації контрагентам зерна, а саме сої, 2015 року урожаю, представником надані договори поставки, видаткові накладні та акти приймання - передачі.

Суд відмічає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Ураховуючи викладене, судом установлено, що за умовами специфікації № 7 від 22.12.2015 до договору № 15 від 05.11.2015 поставка сої 23, 24 та 25 грудня 2015 року здійснювалася Продавцем на умовах EXW Франко - Склад ТОВ "Андрушівський елеватор", згідно Правил Інкотермс-2010, за адресою: Україна, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Лисенка, 22. При цьому складськими квитанціями на зерно № 433 від 29.12.2015 та № 435 від 30.12.2015 підтверджено, що зерновий склад ТОВ "Андрушівський елеватор" прийняв на зберігання, переоформлено від ТОВ "Житомирщина - Агро", від ТОВ "ОСОБА_3 база України" зерно, а саме сою 2015 року урожаю.

В подальшому на виконання вимог договору купівлі - продажу від 20.01.2016 № 1, укладеного між ТОВ "ОСОБА_3 база України" (Продавець) та ТОВ "Андрушівський елеватор" (Покупець) та специфікації № 1 від 20.01.2016, право власності на сою 2015 р. (136,604 т) перейшло до ТОВ "Андрушівський елеватор" на умовах EXW Франко - Склад ТОВ "Андрушівський елеватор", згідно Правил Інкотермс-2010, за адресою: Україна, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Лисенка, 22. У зв'язку з чим позивачем виписано Покупцю видаткову накладну № 1 від 20.01.2016 і складено акт приймання - передачі № 00000000003 від 20.01.2016.

Також на умовах EXW Франко - Склад ТОВ "Андрушівський елеватор", згідно Правил Інкотермс-2010, за адресою: Україна, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Лисенка, 22, позивачем реалізовано насіння сої українського походження врожаю 2015 року в кількості 120 т за умовами договору поставки № 28924 від 24.12.2015, укладеному ТОВ "ОСОБА_4 Україна" (Покупець) із ТОВ "ОСОБА_3 України" (Постачальник), про що свідчать видаткова накладна від 25.12.2015 № 17 та акт приймання - передачі № НОМЕР_2 від 25.12.2015.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що ТОВ "Житомирщина - Агро", за результатом продажу позивачу зерна - сої, урожай 2015 р., виписано, зокрема у грудні 2015 року, ТОВ "ОСОБА_3 України" податкові накладні від 22.12.15 № 8, від 24.12.15 № 9 та від 28.12.15 № 14. Зі змісту цих податкових накладних слідує, що у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавцем внесено запис "Соя (урожай 2015)".

Суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням товару (сої, урожай 2015 р.), включені позивачем до податкового кредиту за грудень 2015 року. Акт перевірки від 12.07.2016 жодних заперечень щодо його формування та висновків про завищення не містить.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме придбання у грудні 2015 року, відповідно до видаткових накладних № РН - 0000079 від 25.12.2015 та № РН - 0000080 від 30.12.2015 сої (урожай 2015).

Наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, в якій кількості, за якою ціною, між якими контрагентами.

Таким чином, документи ТОВ "ОСОБА_3 України" по взаємовідносинах з ТОВ "Житомирщина - Агро" можна вважати такими, що відповідають вимогам Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відтак вони є первинними документами в розумінні цього Закону, які належить складати для даного виду господарських операцій.

Щодо посилань в акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на те, що копії видаткових накладних № РН - 0000079 від 25.12.2015 та № РН - 0000080 від 30.12.2015 були надані лише після закінчення перевірки, то суд вважає за необхідне вказати слідуюче.

Норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування витрат у податковому обліку платника не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованих витрат лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору.

На користь цього висновку свідчать і положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно зі частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною другою статті 69 КАС України передбачено, що докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У відповідності до частини п'ятої статті 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 86 КАС України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАС України.

Таким чином, збирання доказів, необхідних для правильного та об'єктивного вирішення спору, здійснюється на стадії розгляду справи по суті за активною участю адміністративного суду, який є самостійним суб'єктом доказування.

У світлі розглядуваних правовідносин наведене свідчить на користь висновку, що під час судового розгляду справи про оскарження рішень контролюючого органу суд повинен дослідити та надати правову оцінку усім доказам, поданим позивачем на підтвердження обґрунтованості сформованих даних податкового обліку, не обмежуючись виключно документами, представленими платником контролюючому органові до часу прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень, і за наслідками цього дійти вмотивованого висновку про дотримання або порушення вимог Податкового кодексу України під час включення сплачених сум до складу витрат відповідного звітного періоду.

Подібної правової позиції дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.02.2015 (справа № К/800/57104/14) та постанові від 08.04.2015 (справа № К/9991/39128/12, К/9991/55280/12).

З урахуванням наведене, суд приходить до висновку, що витрати позивача на придбання сої (урожай 2015) у ТОВ "Житомирщина - Агро" в спірний період підтвердженні належними первинними документами, які є допустимими доказами в силу приписів ст. 70 КАС України під час вирішення такої категорії справ.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позивач правомірно сформував витрати по господарським операціям із ТОВ "Житомирщина - Агро" та правомірно визначив показники фінансової звітності по вказаним господарським операціям.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

За таких обставин, коли позивачем витрати по господарським операціям із ТОВ "Житомирщина - Агро" на загальну суму 720854 грн сформовано правомірно, то висновки контролюючого органу щодо заниження ТОВ "ОСОБА_3 база України" фінансового результату до оподаткування і, відповідно, завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на 720854 грн є безпідставними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 05 серпня 2016 року №0004160314, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 720854 грн є протиправним, тому його необхідно скасувати.

Беручи до уваги все зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 база України є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 10812,81 грн (платіжне доручення № 787 від 08.02.2017) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 05 серпня 2016 року №0004160314.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 України" 10821,81 грн сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 23 березня 2017 р.