Рішення № 66074217, 18.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/744/16-ц 18.04.2017 18.04.2017 18.04.2017

Провадження №22-ц/784/962/17

Справа №469/744/16-ц

Провадження № 22 Ц- 784/962/17 Головуючий першої інстанції суддя : Тавлуй В.В.

Категорія - 07 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 квітня 2017 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів Лисенка П.П. Серебрякової Т.В.

із секретарем

судового засідання:

з участю

прокурора - Цвікілевич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27. 02.2017 р., у справі за

позовом

першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави ( далі - Прокурор) в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська РДА) до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївсьої області ( далі -Коблівська сільрада) та ОСОБА_2, (третя особа - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» ДАЛІ- ДП «Очаківське ЛМГ») про визнання незаконними та скасування рішень Коблівської сільради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки,

встановила:

18.07.2016 р.. Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до Коблівської сільради та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень Коблівської сільради № 9 від 14.12.2012 р. в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Коблево, у межах території Коблівської сільської ради та № 11 від 26.12.2012 р. в частині зміни цільового призначення цієї ж земельної ділянки на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об'єктів інфраструктури та закладів громадського харчування.

Як наслідок прокурор також вимагав визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку та витребувати від нього і передати державі незаконно виділену земельну ділянку.

Прокурор зазначав, що під час проведення перевірки в 2016 році, приводом до якої стали відомості внесені до ЄРДР про кримінальне правопорушення за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Коблівської сільради у сфері використання земель було встановлені наступні порушення земельного та водного законодавства.

Зокрема, рішенням Коблівської сільради № 9 від 14.12.2012 р. затвердженно проект землеустрою та надано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Коблево, у межах території Коблівської сільської ради, а рішенням цього органу місцевого самоврядування № 11 від 26.12.2012 р. затверджено проект землеустрою цієї ж земельної ділянки та змінено її цільове призначення на будівництво об'єкта інфраструктури та закладів громадського харчування.

В той час, як зазначена земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду, оскільки була віднесена до земель лісового фонду урочища «Коблеве» Березанського лісництва кварталу 34 виділу 2, 3 та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ»

Розпорядження цією земельною ділянкою мало здійснюватися державою в особі Березанської районної державної адміністрації, яка попередньо рішень про її вилучення з користування ДП «Очаківське ЛМГ» не приймала.

Саме ДП «Очаківське ЛМГ» та Миколаївське обласне управління лісового і мисливського господарства

( далі - Управління ЛМГ), якому воно підпорядковане, погоджень на зміну цільового призначення чи вилучення цієї земельної ділянки не давали.

Крім того, в порушення вимог ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення затверджений без погодження з Управлінням ЛМГ.

Порушено також мораторій, встановлений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 р. ( діє в редакції, постанови від 02.11.2011 р. № 1090-р) на прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення їх передачу у власність із зміною цільового призначення, крім випадків будівництва чи реконструкції доріг, пунктів пропуску через державний кордон, об'єктів енергетичної інфраструктури, розміщення кладовищ.

Передача у власність цієї земельної ділянки здійснена всупереч вимогам діючого водного законодавства.

Так, спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, на відстані 932-942 м. від урізу води, а відтак її передача у власність суперечить вимогам ст. ст. 59, 83-84 ЗК України та ст. 85 ВК України.

Крім того, затвердження проекту землеустрою та передача землі у власність для ведення особистого селянського господарства чи будівництва об'єкта інфраструктури та закладів громадського харчування суперечать вимогам ст.. 17 Закону України «Про основи містобудування», оскільки Проектом планування та забудови Березанського району встановлена заборона на розміщення в прибережній трьохкілометровій зоні будь-яких об'єктів, крім баз відпочинку, пансіонатів, будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури.

Оскільки підстави виникнення права власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку не відповідають вимогам закону, то відповідно недійсним є і виданий йому державний акт.

Посилаючись на незаконність рішень Коблівської сільради та відсутність правових підстав для передачі спірної земельної ділянки у приватну власність прокурор просив про задоволення позову та витребування земельної ділянки від набувача.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 27.02.2017 р. ухвалено про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на необгрунтованість висновків суду щодо пропуску строку для захисту порушеного права.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах, визначених ст.. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності суд, встановивши наявність порушень закону при передачі спірної земельної ділянки у власність, в той же час виходив з того, що прокурор, який звернувся з позовом в інтересах держави пропустив без поважних причин строк давності, при цьому суд вважав, що перебіг цього строку починається від дати направлення прокурору усіх спірних рішень Коблівською сільрадою, які стосуються передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2

Такий висновок суд обґрунтував правовою позицією, яка наведена у постанові Верховного Суду України № 6-2469 цс-16 від 18.05.2016 р.

Але з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до приписів ст. 19 Конституції України та вимог ст..7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV ( далі - Закон №586-XIV), статтей 4,10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( далі - Закон № 280/97-ВР від 21. 05 1997 р.) органи державної влади, їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, місцеве самоврядування здійснюється на принципах законності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 7 ст. 13 Закону №586-XIVта ст.ст. 116, 141, 149 Земельного кодексу України передбачені повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій щодо розпорядження землями в межах їх територій у тому числі щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у користуванні одних осіб та передачу їх у власність чи користування інших осіб.

Частинами п'ятою та шостою ст.149 ЗК України визначені критерії розмежування повноважень щодо вилучення земель в залежності від її цільового використання.

Вилучення земельних ділянок, відповідно до ч. 2 зазначеної статті провадиться лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

При цьому, згідно з ч.3 цієї ж статті сільські ради мають право вилучати земельні ділянки лише комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Статтею 20 ЗК встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 33 Лісового кодексу України визначені повноваження сільських рад у сфері лісових відносин.

Зокрема саме сільські ради у сфері лісових відносин на своїй території передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

В той же час, вони не вправі вирішувати подібні питання коли зазначені земельні лісові ділянки перебувають у державній власності.

Відповідно до ч.4 ст. 84 ЗК України ( в редакції чинній на час прийняття рішення), не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, передбачених цим Кодексом, землі лісогосподарського призначення та землі водного фонду.

Виключенням із цього застереження є положення ст.. 56 ( ч.2) ЗК України про те, що за рішенням органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватися у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Таким чином, наведені норми закону заборонять передачу у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення не для лісогосподарських цілей.

Тобто передача у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є порушенням закону.

Статтею 60 ЗК України та ст..88 ВК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуха не менше двох кілометрів від урізу води.

Відсутність проекту землеустрою не змінює правового статусу такої смуги та її ширини, оскільки її визначено законом.

Статтями 85,88 ВК України та статтями 59,84 ЗК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть передаватися лише у користування та для спеціально визначених цілей.

Отже діюче законодавство не передбачає правових підстав для передачі земель прибережних смуг у приватну власність.

Згідно зі статтями 16, 21 ЦК України та ст. 152 ЗК України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішень органів державної влади.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, державного акту на право власності на земельну ділянку та наявних у матеріалах землеустрою договору щодо складання проекту землеустрою, витягу з картографічних матеріалів лісовпорядкування, експлікації земельних угідь, висновку відділу Держкомзему у Березанському районі, кадастрового плану земельної ділянки, листа виробничого об'єднання «Укрдержлісопроект», фрагменту кадастрової карти, листів ДП «Очаківське ЛМГ» та Управління ЛМГ від 14.06.2016 р. (а.с.15-19, 23, 27, 28, 29, 30) спірна земельна ділянка на час передачі у власність відносилася до земель лісового фонду кварталу 34, виділу 2, 3 та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ».

Відсутність у даного підприємства акта на право постійного користування землею, не змінює її правового статусу, оскільки такі права ДП «Очаківське ЛМГ» підтверджуються даними землевпорядної документації і цей висновок відповідає правовій позиції ВСУ викладеній у постановах № 6-212 цс-14 від 24.12.2014 р. та № 6-224 цс-14 від 21.01.2015 р.

Згідно із Статутом цього підприємства воно засноване на державній власності та входить до сфери управління Миколаївського обласного управління лісомисливського господарства.

Встановлене свідчить про те, що розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції держави в особі Березанської районної державної адміністрації, яка рішень про попереднє вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» не приймала.

Крім того, ні саме «Очаківське ЛМГ» ні Управління ЛМГ, якому воно підпорядковане, не погоджували вилучення земельної ділянки лісового фонду та заяв про відмову від права користування цією земельною ділянкою до компетентного органу не надавали.

До того ж, за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги Чорного моря.

При цьому, її передача у власність для ведення особистого селянського господарства або будівництво об'єкта інфраструктури та закладів громадського харчування суперечать також вимогам ст.. 17 Закону України «Про основи містобудування»

Адже відповідно до абз.2 ст.48 Закону України «Про охорону земель» розміщення та будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, та іншого призначення здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Проектом планування та забудови Березанського району, який був затверджений постановою Державного комітету Української РСР від 23.10.1985 р. № 112 та був чинним на час прийняття оспорюваних рішень сільради, була передбачена трьохкілометрова зона, в якій заборонено ведення особистого селянського господарства або будівництво об'єктів не пов'язаних з закладами рекреаційного призначення.

Крім того, в супереч вимогам ч.2 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта та проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, не був поданий на погодження до органу містобудування.

Зазначене підтверджується листом управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації (а. с.34)

Встановлене свідчить про те, що рішення Коблівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства та щодо зміни цільового призначення цієї земельної ділянки прийняті з порушенням закону, а тому вони підлягають визнанню незаконними і скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5, 6 ст.215 ЦК України.

При цьому, положення ст. 328 ЦК України перебачають, що право власності набувається на підставах не заборонених законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст.126 ЗК України ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) державний акт на право власності на землю є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Таким чином, державний акт є одним з титулів права власності, тобто підстав виникнення права власності нарівні з цивільно-правовими угодами.

Зазначене свідчить про те, що припинення правовідносин власності на спірну земельну ділянку можливе шляхом припинення дії цього титулу, тобто визнання його недійсним відповідно до загальних підстав недійсності правочинів.

Оскільки правові підстави виникнення права власності на спірну земельну ділянку суперечать вимогам актів цивільного законодавства та порушують права та інтереси держави, то відповідно до наведених підстав недійсності угод, підлягає визнанню недійсним Державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, як шляхом визнання угоди недійсною так і шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Перелік способів захисту права наведений у ст.. 16 ЦК України.

Цією ж статтею передбачено, що суд може захистити право і іншим способом, що встановлений законом.

Частиною третьою ст. 388 ЦК України передбачено витребування майна власником від набувача, який набув його безоплатно у особи, яка не мала права на відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.117 ЗК України спірна земельна ділянка є державною власністю, розпорядником якої, відповідно до повноважень визначених ст. ст. 122, 149 ЗК України, являється Березанська районна державна адміністрація і за таких обставин спірна земельна ділянка має бути витребувана на користь держави в особі зазначеного органу.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави прокурор не пропустив строку позовної давності, такий висновок колегія суддів обґрунтовує наступним.

Розпорядником земель, у складі яких перебувала на час передачі у власність спірна земельна ділянка була Березанська районна державна адміністрація.

За повідомленням цього органу влади до нього не надходили копії рішень Коблівської сільської ради, як про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 так і про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки у грудні 2012 року ( а. с. - 39)

Про наявні порушення земельного, лісового та водного законодавства при передачі спірної земельної ділянки прокурор дізнався у 2016 р. після перевірки, проведеної у зв'язку з порушенням кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Коблівської сільської ради.

Посилання суду на супровідні листи Коблівської сільради від 21.01.2013 р. та від 08.08.2013 р., як доказ своєчасного відправлення прокурору району рішень Коблівської сільради з земельних питань за 2012 рік про розпорядження землями сільради, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять належних доказів отримання прокурором або іншим органом цих рішень.

Крім того, сам зміст рішень не дає можливості впевнитись у правомірності чи неправомірності рішень сільради про розпорядження землею без попередньої перевірки.

Із компетенції прокуратури вилучені повноваження щодо загального нагляду за дотриманням вимог закону суб'єктами цивільних відносин, а тому в межах наданих повноважень прокурор здійснює перевірку лише за наявності приводу, тобто лише у разі звернення суб'єкта правовідносин. А за таких обставин, лише з часу виявлення прокурором порушень закону при перевірці починається перебіг строку позовної давності.

Такий висновок колегії суддів не суперечить вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду України № 6-2469 цс-16 від 18.05.2016 р.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки щодо застосування позовної давності то його рішення, в силу приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора та визнання рішень Коблівської сільської ради № 9 від 14.12.2012 р. та № 11 від 26.12.2012 р. незаконними і їх скасування, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.12.2012 р. виданого на ім'я ОСОБА_2 та витребування земельної ділянки

Ухвалюючи таке рішення колегія судів враховує також і вимоги ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо недопустимості позбавлення власності не інакше, як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постанові №6-92ц13 від 18.09.2013 р. Верховний Суд України зазначив, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1.

Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес»

У даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання.

Адже оплатна передача земельної ділянки державної власності у приватну власність, відбулася незаконно.

При цьому колегія вважає, що рішення колегії суддів направлене на збереження справедливого балансу між інтересами суспільства і інтересами окремої людини, оскільки порушення законодавства стало наслідком не лише неправомірних дій посадових осіб органів місцевого самоврядування, а й на тлі недобросовісного використання своїх цивільних прав відповідачем.

Так, матеріали землевпорядної документації, яку замовляв та отримав відповідач, містять інформацію про те, що земельна ділянка відноситься як до земель лісового господарства, так і перебуває у захисній прибережній смузі, яка не може передаватися у власність.

Зазначені обставини набувач усвідомлював, а тому його не можна вважати добросовісним.

Відповідно до приписів ст..88 ЦПК України у зв'язку з ухваленням нового рішення слід змінити розподіл судових витрат та стягнути з відповідачів у рівних частках по 136905грн. 30 коп. а всього 273810 грн.60 коп. на користь прокуратури Миколаївської області у відшкодування витрат на судовий збір.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області - задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 27. 02.2017 р. - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позовні вимоги заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 9 від 14.12.2012 р. в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства в с. Коблево, у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 11 від 26.12.2012 р. в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_2 площею 2 га. на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об'єктів інфраструктури та закладів громадського харчування;

Визнати недійсним, виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності серії НОМЕР_1 від 29.12.2012 р. на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2;

Витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі Березанської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 2,0 га. у с. Коблево вартістю 8.416.800 грн.00 коп. з кадастровим номером НОМЕР_2.

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та ОСОБА_2 у рівних частках по 136905 грн. 30 коп. у відшкодування витрат на судовий збір на користь Миколаївської обласної прокуратури, а всього 273810 грн.60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.В. Серебрякова

П.П.Лисенко