Рішення № 66072411, 12.04.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8293/16-ц

Провадження №2/461/445/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4,

представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької», за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_9 профспілкової організації працівників ДП «Національний академічний український театр ім. М.Заньковецької» Професійної спілки працівників культури України, ОСОБА_10 культури України про стягнення недоотриманої заробітної плати, компенсації за затримку заробітної плати та зобовязання до вчинення дій

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької», з участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 профспілкової організації працівників ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької» Професійної спілки працівників культури України, третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_10 культури України, в якому просив стягнути з ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької» на його користь недоотриману заробітну плату згідно із коефіцієнтом «3,8» в період з 2006 року по 30.11.2016 року в сумі 206065,63 грн. та компенсацію за затримку заробітної плати 115863,14 грн., зобовязати ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької» застосовувати додатковий коефіцієнтом підвищення заробітної плати ОСОБА_2 починаючи з 01.12.2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що Постановою КМУ від 30.08.2002 року № 1298, Постановою КМ № 413 від 03.04.2006 року, наказом ОСОБА_10 культури та туризму України від 05.06.2006 року № 385 передбачено, що при визначенні граничних розмірів (схем) посадових окладів окремих категорій працівників національних закладів культури застосовуються додаткові коефіцієнти підвищення посадових окладів, зокрема п. 1 для керівників закладів та їх заступників, артистичного і художнього персоналу 2,2-4. Згідно наказу ОСОБА_10 культури та туризму України від 05.06.2006 року № 385 до цих закладів віднесено ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької». Зазначає, що в жовтні 2016 року позивач отримав з бухгалтерії театру виписку про нарахування та виплату йому заробітної плати і йому стало відомо, що заробітну плату у період з 2006 року по 01.08.2016 року йому нараховували, застосовуючи до окладу підвищуючий коефіцієнт у 2006 році 3,8, з 01.06.2007 р. 3,5, з 01.12.2010 року 3,42, з 01.01.2011 р. - 3,35, з 01.04.2011 р. 3,29, 01.01.2012 р. 3,00, з 01.04.2012 р. 3,29, 01.10.2012 р. 3,3, з 01.09.2015 2,88, з 01.05.2016 року 2,71. Однак, накази про встановлення посадових окладів працівникам театру із змінами коефіцієнту підвищення посадового окладу, внаслідок чого позивачеві було зменшено заробітну плату, керівництвом не видавались, а відповідно до відома працівників не доводились. Зміна умов оплати праці не була викликана змінами в організації виробництва і праці, з виборним органом профспілкова організація працівників ДП «Національний академічний український драматичний театр ім..ОСОБА_11» професійної спілки працівників культури України, питання щодо зміни умов оплати праці позивачу не вирішувалося. Вважає, що позивачу при нарахуванні заробітної плати безпідставно змінено істотні умови праці, в результаті занижено додатковий коефіцієнт підвищення заробітної плати, відтак просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник ДП «Національний академічний український драматичний театр ім.М.Заньковецької» під час розгляду справи проти задоволення позову заперечила. Зокрема зазначила, що на підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 ЗУ «Про оплату праці», але в межах, визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. З часу запровадження у 2006 році системи оплати праці у вигляді тарифної сітки така система не змінювалась, всі складові залишились незмінними. Зазначила, що розмір посадового окладу, як вбачається з поданих штатних розписів та розрахунку до позову не зменшувався. В театрі жодного разу не видавався наказ про зміну істотних умов праці, оскільки таких не було проведено. Аналогічні розяснення надано театру на запити ОСОБА_10 соціальної політики та ОСОБА_10 культури України. Стверджує, що заробітна плата нараховувалась відповідно до штатного розпису і виплачувалась у повному обсязі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представники третьої особи ОСОБА_9 профспілкової організації працівників ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької» Професійної спілки працівників культури України у судовому засіданні позовні вимоги просили задоволити у повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_10 культури України у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зокрема зазначила, що керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури надано право встановлювати працівникам цих закладів конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них в межах фонду заробітної плати. Стверджує, що при формуванні посадового окладу у звязку із зростанням розміру мінімальної заробітної плати або розміру першого тарифного розряду, з метою не перевищення фонду заробітної плати, коефіцієнт підвищення посадових окладів може бути скоригований в бік зменшення, але при цьому, розмір раніше встановленого працівнику посадового окладу не може бути зменшено. У цьому випадку попередження працівника за два місяці не вимагається, оскільки погіршення умов оплати праці не відбулося. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 88-к від 06.09.2002 року ОСОБА_2 зарахований на посаду артиста першої категорії ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької». Згідно наказу № 78-к 23.07.2004 року переведений на посаду артиста драми вищої категорії та продовжує працювати на даній посаді.

Оплата праці позивача у 2006-2016 роках проводилась на підставі штатних розписів затверджених у встановленому чинним законодавством порядку відповідно до займаної посади, в тому числі із застосування додаткового коефіцієнта підвищення посадових окладів (графа 5 штатного розпису): з 01.01.2006 р. по 31.05. 2007 р. 3.8; з 01.06.2007 р. по 30.11.2010 р. 3.5; з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. 3.42; з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. 3.35; з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. 3.29; з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. 3.00; з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р. 3.29; з 01.10.2012 р. по 31.08.2015 р. 3.3; з 01.09.2015 р. по 30.04.2016 р. 2.88; з 01.05.2016 р. 2.71.

Питання оплати праці у спірних правовідносинах регулюється Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказом ОСОБА_10 культури і туризму України від 18.10.2005 р. № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» та наказом ОСОБА_10 культури і туризму України від 05.06.2006 р. № 385 «Про умови оплати праці працівників національних закладів культури».

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Постановою КМУ від 30.08.2002 року № 1298 затверджено Єдину тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів оплати праці робітників підприємств, установ та організацій деяких галузей бюджетної сфери.

Розміри тарифних розрядів та коефіцієнтів оплати праці керівних робітників, художнього, артистичного персоналу, професіоналів, спеціалістів, службовців, робітників бюджетних установ, закладів та організацій культури затверджені наказом ОСОБА_10 культури та туризму України від 18.10.2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці робітників культури на підставі Єдиної тарифної сітки».

Згідно ч.4 ст.97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтями 21 та 22 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно п. 2 наказу ОСОБА_10 культури України № 385 від 05.06.2006 року «Про умови оплати праці працівників національних закладів культури» при визначенні граничних розмірів (схем) посадових окладів окремих категорій працівників національних закладів культури застосовуються додаткові коефіцієнти підвищення посадових окладів: для керівників закладів та їх заступників, артистичного і художнього персоналу 2,2-4; для керівників структурних підрозділів, професіоналів, фахівців, висококваліфікованих робітників, які забезпечують та безпосередньо здійснюють творчі, музейні, науково-дослідні, науково-освітні функції, а також функції з охорони культурної спадщини 2-3,7.

Пункт 28 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 228 визначає, що типова форма штатного розпису установи затверджується ОСОБА_10 фінансів України. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі. Штатний розпис установ затверджується у порядку, визначеному відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Штатний розпис відповідача складається за формою Типового штатного розпису, затвердженого наказом ОСОБА_10 фінансів України від 28.01.2002 року № 57 (у редакції наказу ОСОБА_10 фінансів України від 26.11.2012 року № 1220). На виконання названих документів наказом ОСОБА_10 культури України від 12.03.2014 року № 142 затверджено Порядок формування та подання на затвердження штатних розписів та змін до штатних розписів підприємств, установ, організацій, що фінансуються з Державного бюджету України та належать до сфери управління ОСОБА_10 культури України. Згідно з ним, штатні розписи закладів культури складаються за формою згідно з додатком до цього Порядку та містять такі відомості: найменування структурного підрозділу; перелік посад; кількість штатних одиниць; тарифний розряд; розмір додаткового коефіцієнту підвищення посадових окладів (якщо встановлюється); розмір посадового окладу; назви та розміри надбавок та доплат, передбачених законодавством, що мають постійний характер;місячний фонд заробітної плати; річний фонд заробітної плати;примітки (п. 2.1).

Пунктом 2.2 цього ж Порядку передбачено зобовязання керівників при формуванні штатних розписів враховувати видатки на оплату праці, затверджені в кошторисі, та вживати вичерпних заходів щодо приведення показників штатного розпису у відповідність до затвердженого фонду оплати праці та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228. У звязку із цим, абз. 2 п.2.5 цього ж Порядку визначає, що розміри додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів встановлюються в межах, визначених законодавством та залежать від фонду оплати праці, затвердженого в кошторисах на відповідний рік.

Згідно підпункту а пункту 3 Наказу № 745 керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури надано право встановлювати працівникам цих закладів конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що у звязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Пунктом 2,5 розділу ІІ Порядку формування та подання на затвердження штатних розписів та змін до штатних розписів підприємств, установ, організацій, що фінансуються з Державного бюджету України та належать до сфери управління ОСОБА_10 культури України, затвердженого наказом ОСОБА_10 культури України, від 12.03.2014 року №142 передбачено, що при формуванні штатних розписів та змін до штатних розписів розміри додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів встановлюються працівникам в межах, визначених законодавством та залежать від фонду оплати праці, затвердженого на відповідний рік.

Необхідно звернути увагу, що при формуванні посадового окладу у звязку із зростанням розміру мінімальної заробітної плати або розміру першого тарифного розряду, з метою не перевищення фонду заробітної плати, коефіцієнт підвищення посадових окладів може бути скоригований в бік зменшення, але, при цьому, розмір раніше встановленого працівнику посадового окладу не може бути зменшено.

Згідно розяснення ОСОБА_10 соціальної політики України від 29.10.2014 року роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення. Однак, якщо додатковий коефіцієнт підвищення посадового окладу скориговано в бік зменшення у звязку із зростанням розміру мінімальної заробітної плати або розміру першого тарифного розряду, але розмір посадового окладу, що був встановлений раніше, не зменшився, попередження працівника за два місяці не вимагається, оскільки погіршення умов оплати праці не відбувається.

Таким чином, зміна розмірів посадових окладів у звязку із змінами розміру мінімальної заробітної плати або розміру першого тарифного розряду не є змінами істотних умов праці, повязаних із змінами в організації виробництва і праці.

Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про те, що зменшення розміру додаткового коефіцієнту підвищення посадових окладів у разі не зменшення посадового окладу працівника у штатному розписі є зміною істотних умов праці.

Натомість, суд приходить до переконання, що змін систем та розмірів оплати праці у бік погіршення не відбувалось, що виключає необхідність попередження. Позиція позивача, що заявлена як підстава позовних вимог про необхідність одержання попереднього погодження профспілковою організацією є безпідставною, оскільки така не передбачена чинним законодавством із встановлених спірних правовідносин.

Таким чином, твердження позивача про порушення його прав в частині недоотримання заробітної плати, що б зумовило задоволення вимоги про її стягнення є безпідставними та необґрунтованими, тому не заслуговують на увагу.

Оскільки вимога про виплату компенсації за затримку заробітної плати є похідним від позовної вимоги про стягнення недоотриманої заробітної плати у звязку з відсутністю підстав для задоволення первинної вимоги, така вимога також задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача застосовувати додатковий коефіцієнт підвищення заробітної плати «3,8» при нарахуванні заробітної плати суд зазначає наступне.

Як вказує позивач згідно з розясненнями, які містяться в п. 31 Постанови ПВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у звязку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обовязку поновити працівникові попередні умови праці.

Окрім того, суд зазначає, що 28.09.2016 року між ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М.Заньковецької» та ОСОБА_2 укладено контракт, згідно якого останнього призначено на посаду артиста драми вищої категорії, що також підтверджується наказом №164-к від 29.09.2016 року.

Відтак, на позивача поширюється штатний розпис, який введений в дію з 01.05.2016 року та відповідно до якого позивачу встановлено додатковий коефіцієнт 2,71.

Як зазначалося вище, розміри додаткових коефіцієнтів підвищення посадових окладів встановлюються працівникам в межах, визначених законодавством та залежать від фонду оплати праці, затвердженого на відповідний рік та це право надано керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури.

Таким чином, судом встановлено, що покликання позивача на неправомірність дій по відношенню до нього з боку відповідача не знайшли належного підтвердження, що виключає можливість задоволення вимоги про зобовязання відповідача застосовувати додатковий коефіцієнт підвищення заробітної плати «3,8» при нарахуванні заробітної плати в порядку поновлення попередніх умов праці, оскільки змін до штатного розпису щодо встановлення коефіцієнту 3,8 не проводилось.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати необхідно залишити за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.32, 94, 96, 97 КЗпП України, ст.1, 21, 22 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів з моменту його проголошення. У разі, якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зубачик Н.Б.