Рішення № 66072329, 19.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 336/4778/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Голубкова М.А.

Провадження № 22-ц/778/1292/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Спас О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві приватної власності належить буд. № 132 по вул. Івана Богуна в м. Запоріжжя. В будинку крім нього, зареєстрована ОСОБА_4, яка є колишнім власником спірного будинку.

Зазначав, що ОСОБА_4 не є членом його сім, близько останніх десяти років не мешкає за вказаною адресою, проте, у добровільному порядку знятись з реєстрації ОСОБА_4 не бажає.

Враховуючи вищевикладене просив суд визнати ОСОБА_4, такою що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Івана Богуна, 132.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи за договором купівлі-продажу від 23.12.2006 р. ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. І. Богуна, буд. 132, та згідно п. 3.1.5 договору зобов'язується виписатися з будинку до 15.01.2007 року.

Відповідач ОСОБА_4 є колишнім власником спірного будинку

Статті 61-70 ЖК України передбачають і встановлюють порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Предметом доказування у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є: - укладення договору найму жилого приміщення; відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних у судовому засіданні як свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Як передбачено ст. 72 ЖК України - Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені

строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно інформації, що отримана судом першої інстанції при перевірці місця реєстрації відповідача, станом на 19.08.2016 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2015 року зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відмовляючи у позові районний суд послався на те, що факт не проживання відповідачки ОСОБА_4 за адресою м. Запоріжжя вул. Івана Богуна, 132 належними та допустимими доказами не доведено, у матеріалах позову відсутні будь-які документи, щоб підтверджували відсутність чи наявність договору найму житлового приміщення, а також беручи до уваги фактичну реєстрацію відповідача за іншою адресою.

Висновки суду першої інстанції ані матеріалам справи, ані вимогам закону не відповідають.

Станом на 07.07.2016 р. відповідач була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що суперечить інформації про її реєстрацію з 2015 р. за іншою адресою.

Згідно письмової відповіді Департаменту реєстраційних послуг від 26.01.2017 року ОСОБА_4 все ще зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 та може бути знята з реєстрації за рішенням суду. Інформації про перереєстрацію ОСОБА_4 за іншою адресою у Департаменту немає.

Статтями 61-70 ЖК України регулюється права та обов'язки наймачів житла у будинках державного і громадського жилого фонду, а не у житлових приміщеннях, які знаходяться в приватній власності.

Тому ,розглянувши справу суд першої інстанції невірно посилається на статті Житлового кодексу, якими регулюється порядок зняття з реєстрації колишніх наймачів або членів сім'ї власника, а не порядок зняття з реєстрації колишнього власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 386 ЦК України зазначається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженим належними доказами і у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалите нове рішення ,за яким:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про усунення перешкод в користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловими приміщеннями у будинку 132 по вул. Івана Богуна в м. Запоріжжі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: