Ухвала суду № 66071963, 20.04.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.04.2017

Справа № 334/6130/14-к

Провадження № 1-кп/334/16/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Ісакова Д.О.

при секретарі Гопка Л.І.

за участю прокурора Мірзоян Т.В.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої - адвоката Новосьолової Л.М.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника Осоненко Ю.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014080000000103 від 28 березня 2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великі Сорочинці, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, маючого середньою освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Великі Сорочинці, вул. Жовтнева буд. №4 «а», раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 119 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середньою спеціальну освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 186 КК України

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ухвали апеляційного суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2014 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 119 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 186 КК України, внесеному до ЄРДР за №42014080000000103 від 28 березня 2014 року - скасовано. Обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за ч.1 ст. 119, ч.2 ст. 296 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України направлений до того ж суду для призначення підготовчого засідання.

Згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2015 року задоволено заяву головуючої судді у справі ОСОБА_6 про самовідвід, а кримінальне провадження №1кп/334/217/2015 передане на повторний авто розподіл.

В провадженні - судді Лисенко Л.І. з 24 червня 2015 року перебувало кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 119 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 186 КК України.

15 вересня 2016 року розпорядженням керівника апарату Ленінського районного суду м. Запоріжжя №233 на підставі п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, матеріали справи № 334/6130/14-к було призначено до повторного автоматичного розподілу відносно головуючого судді по справі, у зв'язку з чим Довідкою про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 15 вересня 2016 року головуючим суддею було призначено ОСОБА_7

До обвинувального акту додані реєстр матеріалів досудового розслідування, позовна заява ОСОБА_1 з додатками, розписки підозрюваних та їх захисника про отримання обвинувального акту, копії цивільного позову та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також матеріали кримінального провадження №42014080000000103, які містять зібрані під час досудового розслідування докази, в 6 томах, які були долучені судом до вказаного обвинувального акту за клопотанням прокурора від 29 липня 2014 року.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Мірзоян Т.В. висловила думку про можливість призначення справи до судового розгляду. Зазначене кримінальне провадження підсудне Ленінському районному суду м. Запоріжжя. Заявила, що підстав для зупинення чи закриття кримінального провадження немає. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні погодилась із можливістю призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Представник потерпілої Новосьолова Л.М. в судовому засіданні також погодилась із можливістю призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисник обвинувачених адвокат Осоненко Ю.О. в судовому не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду і заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності. Просив задовольнити клопотання, закрити провадження, звільнивши обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності. Зауважив, що відповідно до ч.4 ст.286 КПК України суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду. Клопотання захисника, щодо закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків підтримав. Просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 також не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду. Клопотання захисника щодо закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків підтримав. Просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

Прокурор, потерпіла, представник потерпілої, щодо закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачених в зв'язку із закінченням строків заперечували, просили в задоволенні даного клопотання відмовити.

Заслухавши прокурора, потерпілу, представника потерпілої, обвинувачених, захисника, перевіривши обґрунтованість їх доводів, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення щодо закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Стороною захисту заявлене клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Згідно із п.1 ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно роз'яснень, викладених у абз.5 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про

звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Тобто суд має перевірити також чи містить діяння кожного з обвинувачених, обставини вчинення яких вказані органом досудового слідства у обвинувальному акті, склад злочину.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 своїми діями скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Хуліганство полягало в тому, що 16 лютого 2008 року приблизно о 23.10 годині, тобто у нічний час, ОСОБА_3, будучи курсантом Запорізького юридичного інституту рядовим міліції, не перебуваючи на службі, у вільний час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу будинку №17 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжя, який розташований поряд із зупинкою громадського транспорту, дитячим садком та численними житловими багатоповерховими будинками, що є громадським місцем, діючи в групі із ОСОБА_4, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян з мотивів явної неповаги до суспільства що супроводжувалося особливою зухвалістю, що виразилося в зневажливому ставленні до громадської моралі, порушенні та ігноруванні існуючих у суспільстві елементарних правил поведінки, усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці, нехтуючи цим, вирішив спільно із ОСОБА_4 самоствердитись за рахунок приниження інших членів суспільства. У результаті чого ОСОБА_4 безпідставно, використовуючи нікчемний привід, виказуючи вимогу про передачу сигарети, штовхнув рукою ОСОБА_8 в передпліччя та наніс удар рукою в тулуб ОСОБА_8, завдавши останньому фізичного болю, у результаті чого ОСОБА_8 впав на землю, та від падіння згідно із висновком судово-медичної експертизи №413/13 тілесні пошкодження у вигляді синця в проекції правого наколінника, які мають ознаки легкого тілесного пошкодження. У свою чергу ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_8 та наніс останньому не менш трьох ударів правою рукою в обличчя заподіявши ОСОБА_8 тілесні пошкодження у вигляді уламкового перелому обох носових кісток в їх передніх частинах і перелому частини носової перетинки - області низу сошника, перелому нижньої щелепи справа в області її кута, перелому коронки лівого центрального різця верхньої щелепи з руйнуванням передньої стінки альвеоли, субарахноїдального крововиливу без клітинної реакції, периваскулярних та вогнищевих крововиливів у речовині головного мозку без клітинної реакції,набряку речовини головного мозку чужорідних часточок у бронхах та бронхіолах, набряку легень, вираженого повнокрів'я органів, саден та синців обличчя, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №131/13 у своїй сукупності становлять черепно-лицеву травму, яка супроводжувалася втратою свідомості, блювотою та аспірацією блювотних мас, що і призвело до настання смерті, та, яка, в свою чергу, у своїй сукупності знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті, яка наступила через деякий час, та має ознаки тяжкого тілесного пошкодження.

Після чого, ОСОБА_8, намагаючись припинити хуліганські дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підійшов до останніх та сказав, що є лікарем, проте ОСОБА_9, продовжуючи хуліганські дії, уперто не припиняючи їх завдав один удар ногою в тулуб ОСОБА_8, від якого останній упав на землю, зазнавши фізичного болю. Після чого ОСОБА_8, намагаючись уникнути продовження хуліганських дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, піднявся та побіг за б.15 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжя.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується також у тому, що своїми діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 119 КК України - вбивство, вчинене через необережність.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії 16 лютого 2008 року приблизно о 23.10 год. ОСОБА_3, будучи курсантом Запорізького юридичного

інституту рядовим міліції, не перебуваючи на службі, у вільний час, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу будинку №17 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжя, діючи із злочинною недбалістю, тобто розуміючи, що в результаті ударів ОСОБА_8, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, може втратити свідомість, проте не передбачаючи можливість настання смерті останнього в результаті аспірації блювотних мас, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав правою рукою не менш трьох ударів в обличчя ОСОБА_8 та один удар ногою у область тулуба ОСОБА_8 В результаті злочинних дій ОСОБА_3 ОСОБА_8 спричинені тілесні пошкодження у вигляді уламкового перелому обох носових кісток в їх передніх частинах і перелому частини носової перетинки - області низу сошника, перелому нижньої щелепи справа в області її кута, перелому коронки лівого центрального різця верхньої щелепи з руйнуванням передньої стінки альвеоли, субарахноїдального крововиливу без клітинної реакції, периваскулярних та вогнищевих крововиливів у речовині головного мозку без клітинної реакції,набряку речовини головного мозку чужорідних часточок у бронхах та бронхіолах, набряку легень, вираженого повнокрів'я органів, саден та синців обличчя, які згідно із висновком судово-медичної експертизи №131/13 у своїй сукупності становлять черепно-лицеву травму, яка супроводжувалася втратою свідомості, блювотою та аспірацією блювотних мас, що і призвело до настання смерті, та, яка, в свою чергу, у своїй сукупності знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті, яка наступила через деякий час, та має ознаки тяжкого тілесного пошкодження.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 16 лютого 2008 року приблизно о 23.20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу будинку №17 по вул. Маршала Чуйкова у м. Запоріжжя, діючи з раптово виниклим прямим умислом на відкрите протиправне заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, виходячи за межі спільного із ОСОБА_3 умислу, направленого на вчинення хуліганських дій стосовно ОСОБА_8, використовуючи безпорадне становище ОСОБА_8 в результаті завдання ударів останньому ОСОБА_3 та ОСОБА_4, достовірно знаючи, що мобільний телефон, який випав з карману куртки ОСОБА_8 під час бійки, належить останньому, відкрито у присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_3, який розумів протиправний характер дій ОСОБА_4, а останній, в свою чергу, усвідомлював цю обставину, заволодів мобільним телефоном «Nokia 6070» згідно із висновком судово-товарознавчої експертизи №1040 від 18 червня 2014 року вартістю 461,30 гривень, чим завдав ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 461,30 гривень.

Таким чином, орган досудового слідства вважає, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 186 КК України, тобто відкрите заволодіння чужим майном (грабіж).

Обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 119 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 186 КК України не відповідає вимогам КПК України.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, які прокурор вважає встановленими, містить в собі суперечності.

Так в обвинувальному акті не вказаний час та місце настання смерті потерпілого, оскільки відповідно до обвинувачення після отримання тілесних пошкоджень, які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті, потерпілий ОСОБА_8 розмовляв із обвинуваченими та вчиняв дії. Окрім того, з тексту обвинувачення не зрозуміло, коли хуліганські дії обвинувачених були закінчені і з якої причини (потерпілий втік, настання смерті потерпілого, припинення неправомірних дій обвинуваченими тощо).

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 одночасно було вчинено два кримінальних правопорушення, які кваліфіковані за ч.1 ст. 119 КК України та ч.2 ст.296 КК України - 16 лютого 2008 року приблизно о 23.10 год., при цьому, обставини щодо вчинення вказаних кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, а саме: обставини заподіяння тілесних пошкоджень потерпілому, стороною обвинувачення викладені по-різному.

Також в обох зазначених епізодах обвинуваченням не вказаний час та місце настання

смерті потерпілого, хоча у випадку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України, воно вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

Окрім того, з тексту обвинувачення важко зрозуміти з чим саме знаходиться в прямому причино-наслідковому зв'язку настання смерті потерпілого: з отриманням черепно-лицевої травми потерпілим або з аспірацією блювотних мас в сукупності з черепно-лицевою травмою, тобто обвинувачення є неконкретним.

Крім цього, при викладі обвинувачення відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.119 КК України вказано, що внаслідок умисних дій останнього потерпілому було заподіяно тілесні пошкодження, що мають ознаки тяжких. При цьому, зазначено, що ОСОБА_3 не передбачав можливість настання смерті останнього в результаті аспірації блювотних мас, хоча повинен і міг їх передбачати. Однак таке обвинувачення відповідає іншій правовій кваліфікації.

Під час підготовчого судового засідання суд не перевіряє правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, а вказує тільки на суперечності між фактичними обставинами вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, та правової кваліфікацією.

Крім цього у викладеному обвинуваченні ОСОБА_4 за ст. 186 ч.1 КК України відсутня вказівка внаслідок чого потерпілий ОСОБА_8 знаходився в безпорадному стані, та в чому полягав такий стан (втрата свідомості тощо).

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу. Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені як між собою, так і з доданими до обвинувального акта додатками згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України. При цьому реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

А отже враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 119 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч. 1 ст. 186 КК України не відповідає вимогам КПК України, а саме, викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень та сформульоване обвинувачення не відповідають правовій кваліфікації кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При вирішенні питання щодо можливості закриття провадження та звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності суд у підготовчому засіданні не має права досліджувати докази у кримінальному провадженні, давати їм оцінку. Тобто, вирішуючи питання щодо можливості закриття провадження та звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, суд в своєму рішенні може викласти лише ті фактичні

обставини вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, спираючись на обвинувальний акт.

Вказані недоліки обвинувального акту унеможливлюють ухвалення судом рішення щодо закриття провадження та звільнення обвинувачених від відповідальності, оскільки рішення суду має відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто бути законним та обґрунтованим.

У відповідності до ч.3 ст.314 КПК України, рішення про повернення обвинувального акту прокурору у випадку його невідповідності вимогам закону суд приймає у підготовчому судовому засіданні.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що вирішити питання про можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності на даний момент не надається за можливе через невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, отже в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити, а обвинувальний акт повернути прокурору.

Керуючись ст.ст. 284, 291, 314, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника Осоненко Ю.О. про звільнення обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України і закриття кримінального провадження - відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014080000000103 від 28 березня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 119, ч.2 ст. 296 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України, - повернути прокурору прокуратури Запорізької області як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Матеріали кримінального провадження №42014080000000103 в 9 томах повернути прокурору прокуратури Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом семи днів після її проголошення.

Суддя: Ісаков Д. О.