Ухвала суду № 66070956, 18.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/255/2017(м)

263/2687/17

Головуючий в 1 інстанції Васильченко О.Г.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів:ОСОБА_1,ОСОБА_2

за участю секретаря : Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_3Є звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі- ПАТ « Азовзагальмаш»), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство « Азовзагальмаш « про стягнення нарахованої,але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку .

Ухвалою Жовтневого суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст.122 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз*яснено позивачу право на звернення до Господарського суду м.Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3Є просив ухвалу скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невірне трактування Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом «,не дослідження судом доказів та матеріалів, що призвело до неправильного висновку суду про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства,оскільки як вбачається з позовної заяви та додатків до неї,основна частина заборгованості із виплати заробітної плати виникла за період з травня по жовтень 2016 року ,тобто після порушення справи про банкрутство відносно товариства 20 квітня 2016 року.Відповідач станом на 27 лютого 2017 року банкрутом не визнаний,по господарській справі триває процедура розпорядження майном, тому вважає, що ,як поточний кредитор,позбавлений можливості звернутись за захистом своїх трудових прав саме до господарського суду.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності,надав письмові заперечення та просив апеляційну скаргу відхилити(а.с. 46).

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з*явився,належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання 11 квітня 2017 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за № 758 (а.с.32,34).Надав заяву про підтримання доводів апеляційної скарги та про можливість розгляду справи у його відсутності (а.с.37).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представника відповідача,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш», а тому спір підлягає вирішенню господарським судом.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права.

Зі справи вбачається, що 24 лютого 2017 року ОСОБА_3Є звернувся до суду з позовом до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення нарахованої,але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку . В обґрунтування вимог посилався на те, що з 04 березня 2015 року по 01 листопада 2016 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.01 листопада 2016 року його було звільнено у зв*язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку по заробітній платі .Згідно розрахункового листа йому не сплачена заробітна плата у розмірі 21 469 ,35 грн., а саме за : січень 2016 року -1465,24 грн.,травень 2016 року -7032,79 грн.,липень 2016 року -5511,94 грн.,вересень 2016 року -3457,57 грн.,жовтень 2016 року -4001,81 грн.,яку просив стягнути на свою користь ,а також стягнути з відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 02 листопада 2016 року по дату ухвалення рішення по справі (а.с.1-3).

Встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2016 року (інформація щодо якої оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за № 30700 від 21.04.2016 р.) порушено провадження у справі №910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном товариства та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого.

Статтею 28 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов*язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно ч. 7 статті 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України підвідомчі господарським судам.

Частиною 10 ст. 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарським судам і зазначено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що позивачем пред*явлено вимоги до відповідача ПАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство до звернення ОСОБА_3 до суду, спір щодо майнових вимог позивача підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства Жовтневим районним судом м.Маріуполя.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства через порушення стосовно відповідача справи про банкрутство.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому, системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України .

Частина 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким віднесено до підвідомчості господарського суду всі справи щодо вимог боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, в тому числі і про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Наведена норма права не встановлює обмежень стосовно дати заявлених вимог до такого боржника відносно дати порушення справи про банкрутство .

Відповідно до роз*яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п.3 постанови від 01 березня 2013 року № 13 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги позивача відносно того,що він не зможе звернутися до господарського суду не є слушними,оскільки позовні вимоги в частині заборгованості по заробітній платі, затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, є поточними грошовими вимогами позивача (кредитора) та підлягають розгляду згідно з частиною восьмою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство) у позовному провадженні.

Відповідно ч.8 ст.23 Закону про банкрутство поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає передбачених статтею 311 ЦПК України підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Азовзагальмаш» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, оскільки дана ухвала відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: