Вирок № 66070143, 20.04.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1207/17

Провадження № 1-кп/263/270/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Музики О.М.,

при секретарі - Єрмоленка Р.С.,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурора - Маслюкова Д.Ю.,

потерпілого - ОСОБА_1,

з боку захисту : обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12016050770004684 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, українця, з середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2016 року у денний час, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2, знаходячись за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, вживав спиртні напої, де у нього виник злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2, цього ж дня, а саме: 27 грудня 2016 року, приблизно о 21 год. 30 хв., прийшовши на територію автобусної стоянки, яка розташована за адресою: вул. Гранітна, 201а, м. Маріуполь, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, шляхом вільного доступу проник до салону автобуса марки «Богдан», модель - АО 9201, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, після чого, скориставшись тим, що автобус знаходився у незачиненому стані та ключ до нього знаходився у салоні, незаконно заволодів вказаним транспортним засобом.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді 27 грудня 2016 року, приблизно о 21 год. 30 хв., після того як зловживав у дома спиртні напої, у нього виникло бажання покататися на автомобілі, йому було відомо, що на території автобусної стоянки перебувають автобуси у кількості 5-6 штук, він прийшов до указаної стоянки куди його запустив сторож та відкрив ворота, знайшов відкритий та сів за кермо автобуса марки «Богдан», модель - АО 9201, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, знайшов ключі у замку запалювання, завів його та виїхав через відкритті ворота з території автостоянки. На вул. Охотничій у м. Маріуполі його зупинили працівники поліції, склали протокол про те, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повідомили, що за кермо його не пустять, нехай приїде хтось із друзів, які б могли сісти за кермо, після чого він викликав свого знайомого, який сів за кермо указаного автомобіля та завіз його до знайомих на АДРЕСА_2, в яких він заснув. Зранку приїхав власник автобуса та його знайомий віддав йому ключі, той забрав автобус. У частині цивільного позову, то вимоги на відшкодування матеріальної шкоди та витрати на правову допомогу ОСОБА_2 визнав у повному обсязі. З приводу вимог про відшкодування моральної шкоди такі не визнає та просить відмовити в їх задоволенні.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що вчиненим злочином йому завдано матеріальну та моральну шкоду, яку просив стягнути з обвинуваченого, а також витрати за складання позовної заяви. При обрані міри покарання просив застосувати найвищу за санкцією статті.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.

При встановлених обставинах, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 в силу статті 89 КК України не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7» та у міському наркологічному диспансері м. Маріуполь не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття, визнання вини.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Сукупність даних про обставини вчинення злочину та особу винного дають суду підстави вважати, що ОСОБА_2 не представляє підвищену суспільну небезпеку та його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, через що при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті він може бути звільнений від відбування покарання з призначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

У справі потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_2 9 460 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, 1 400 грн витрат на правову допомогу.

Судом установлено, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 належить автобус марки «Богдан», модель - АО 9201, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з актом виконаних робіт від 18 січня 2017 року, виконаного СПД ОСОБА_3, загальна вартість виконаних робіт з ремонту автобуса марки «Богдан», модель - АО 9201, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 6 890 грн.

Згідно з товарними чеками від 03 січня 2017 року № 3 вартість деталей становить 1 470 грн та 1 100 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на вказані норми матеріального та процесуального права, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі, і таке визнання позову не суперечить закону, а також не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і такі підтвердженні наведеними обставинами, суд приходить до висновку, що такий в указаній частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, враховуючи характер кримінального правопорушення, глибину душевних страждань потерпілого, вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_2 на користь позивача (потерпілого) ОСОБА_1 1 500 грн у відшкодування моральної шкоди.

Питання про витрат на правову допомогу у розмірі 1 400 грн, які витраченні позивачем на складання позовної заяви та юридичну консультацію згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт, суд вирішує відповідно до ч. 2 ст. 120 КПК України, якою передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Суд приходить до висновку про необхідність стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого підтвердженні документально процесуальні витрати пов'язані з оплатою правової допомоги потерпілого на загальну суму 1 400 грн.

Відповідно до ст. ст. 100, 124 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів та розподіл процесуальних витрат.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 460 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 1 500 грн у відшкодування моральної шкоди, а також 1 400 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Маріуполь/Жовтневий рн/ 24060300, Код ЄДРПОУ: 37989721, рахунок: 31119115700052, Код класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», Банк отримувач: ГУ ДКСУ в Донецькій області, Код банку отримувача: 834016, призначення платежу: за висновок експерта № 1/18-4 від 12.01.2017) процесуальні витрати за проведення експертизи від 12 січня 2017 року № 1\18-74 у сумі 703 грн 68 коп.

Речові докази, а саме: ДВД-диск з перегляду відеозапису слідчого експерименту у кримінальному провадженні № 12016050770004684, які зберігаються у матеріалах справи, залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя: О.М. Музика