Рішення № 66064102, 14.04.2017, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5234/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2017 року Київський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого - судді Самсонової О.А.,

при секретарі - Ворона Д.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд» про визнання договору недійсним, зобовязання видати наказ та сплатити соціальні внески, суд -, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним, зобовязання видати наказ та сплатити соціальні внески.

В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що з 23 листопада 2015 року працював в ТОВ «Мейд Фо Трейд», але трудові відносини з відповідачем належним чином оформлені не були. Замість цього на початку березня 2016 року позивач підписав цивільно-правовий договір з відповідачем, не усвідомлюючи який саме договір він підписав. 24 березня 2016 року під час виконання ним трудових обовязків стався нещасний випадок, внаслідок чого позивач отримав тяжку травму: сталася травматична ампутація лівого передпліччя на рівні середньої третини. Тільки під час проведення розслідування нещасного випадку, він дізнався про те який саме договір підписав, та про його наслідки.

Наполягаючи, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем, позивач просив суд визнати недійсним з 01 березня 2016 року цивільно-правовий договір №5, укладений між ним та ТОВ «Мейд Фо Трейд», зобовязати відповідача не пізніше наступного дня після набрання рішенням законної сили, видати наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу з 23 листопада 2015 року, протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили сплатити за нього соціальні внески за період з 23 листопада 2015 року по 05 липня 2016 року. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 повністю підтримали подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Представники відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечили, в його задоволенні просили відмовити за безпідставністю. Також наполягали на застосуванні строку позовної давності, який на їх думку позивач пропустив.

Представник третьої особи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ОСОБА_4 проти позову також заперечила, пославшись на ту обставину, що на час нещасного випадку позивач з відповідачем перебували саме в цивільно-правових відносинах на підставі відповідного договору, а не в трудових правовідносинах.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 за домовленістю з ОСОБА_5 та за його дорученням на території ТОВ «Мейд Фо Трейд» виконував різні роботи, спрямовані на облаштування цеху та території, налагодження виробництва, а в подальшому працював і на деревообробних верстатах.

На час виникнення зазначених правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 останній не перебував в трудових відносинах з ТОВ «Мейд Фо Трейд». До виконання обовязків директора ТОВ «Мейд Фо Трейд» ОСОБА_5 приступив лише з 03 грудня 2015 року.

Тому той факт, що за дорученням ОСОБА_5 позивач з 23 листопада 2015 року виконував роботи на території та в інтересах ТОВ «Мейд Фо Трейд», не потягло за собою виникнення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Мейд Фо Трейд».

Подальше прийняття ОСОБА_5 на роботу не потягло за собою зміни правовідносин, що виникли між ним та позивачем.

01 березня 2016 року між ТОВ «Мейд Фо Трейд» та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір №5, згідно якого ТОВ «Мейд Фо Трейд» (замовник) доручає, а ОСОБА_1 (виконавець) бере на себе зобовязання виконати такі роботи (надати послуги): проводити пусконалагоджувальні роботи на деревообробних верстатах з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року (а.с.8).

Відповідно до вказаного договору виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, витратами, зумовленими народженням та похованням.

Замовник забезпечує виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим договором, а також зобовязується своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу.

За виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 1400 грн.

Як встановлено судом, трудову книжку ТОВ «Мейд Фо Трейд» ОСОБА_1 не приносив, заяву про прийняття на роботу не писав, заробітну плату за платіжними відомостями чи на банківську картку не отримував. ОСОБА_1 за виконану роботу йому раз на тиждень передавав ОСОБА_5

З наведеного вбачається, що позивачем не вживались необхідні дії, спрямовані на працевлаштування у ТОВ «Мейд Фо Трейд» на умовах трудового договору.

Пояснення позивача про те, що він приносив ОСОБА_5 копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а тому думав, що він офіційно працевлаштований на підприємстві, суд оцінює критично.

При цьому суд виходить з того, що будучи особою повнолітньою, дієздатною, та маючою деякий життєвий досвід, позивач усвідомлював або мав усвідомлювати, що для працевлаштування ним обовязково має бути надана підприємству трудова книжка, має бути написана заява, про його прийняття на роботу має бути виданий наказ, з яким він має бути ознайомлений, тощо.

Оскільки всього цього зроблено не було, замість цього ОСОБА_1 та ТОВ «Мейд Фо Трейд» 01 березня 2016 року був укладений цивільно-правовий договір №5, суд приходить до висновку, що позивач погодився на роботу у ТОВ «Мейд Фо Трейд» саме за цивільно-правовим договором.

Той факт, що вказаний договір підписаний позивачем в цеху, не свідчить про його недійсність, оскільки ОСОБА_1 мав можливість ознайомитись зі змістом цього договору та в разі незгоди з його умовами відмовитися від його укладення.

В подальшому після роботи позивач також міг одержати копію цього договору та надати йому оцінку разом з фахівцем в галузі права.

Але до таких заходів позивач не вдавався, оскаржив договір лише після того, як одержав висновки спеціального розслідування нещасного випадку.

Згідно пункту 1 оскаржуваного договору ОСОБА_1 не підпадав під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Він вільно та на власний розсуд організовує свою роботу. Тому той факт, що він приходив на територію підприємства на 08-30 год., потім на 08-00 год., а залишав її спочатку о 16-30 год., а потім о 17-00 год., не свідчить про те, що він перебував з відповідачем в трудових, а не цивільно-правових відносинах.

За виконану ним роботу позивач кошти отримував від ОСОБА_5, проте жодним доказом у даній справі не підтверджується той факт, що ОСОБА_1 одержував кошти ТОВ «Мейд Фо Трейд», а не кошти фізичної особи.

Також судом встановлено, що 24 березня 2016 року під час виконання ОСОБА_1 робіт на багатопильному консольному верстаті ВБК-10 з ним стався нещасний випадок.

Під час роботи на вказаному верстаті ОСОБА_1 помітив, що деревяна щепка застрягла між подаючими вальцями та вирішив її витягти. Не вимикаючи станка, ОСОБА_1 відкрив букер для забору тирси та потягнув щепку вниз. В результаті виник зворотній рух щепки, який потяг руку ОСОБА_1 під пилку, в результаті чого він отримав травматичну ампутацію лівого передпліччя.

За результатами розслідування вказаного нещасного випадку спеціально створеною комісією складено акти за формами Н-1 та Н-5 (а.с.9-14, 15-20).

При цьому комісією зроблено висновки, що причинами настання нещасного випадку стало порушення ОСОБА_1 вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів, а саме пунктів 6.1. та 6.3.4. паспорту верстату багатопильного консольного моделі ВБК-10, які передбачають, що при роботах по ремонту, технічному обслуговуванню і регулюванні, заміні пил, а також чистці верстату та прибиранні робочого місця верстат повинен бути відключений від мережі електричного струму, а на ввідному вимикачі має бути повішена табличка «не вмикати, працюють люди», під час роботи верстату забороняється проводити технічне обслуговування, ремонт, налагодження і регулювання складових частин верстата.

Іншою причиною нещасного випадку стало залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією), а саме те, що під час укладення з ОСОБА_1 цивільно-правового договору по наладці верстату директор ТОВ «Мейд Фо Трейд» ОСОБА_5 не впевнився у наявності у нього відповідної освіти.

Крім того, в акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 19 травня 2016 року комісією також зазначено, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_1, визнано таким, що стався під час виконання потерпілим трудових відносин.

Також в пункті 6.1. даного акту зазначено, що оскільки ОСОБА_1 виконував роботи відповідно до цивільно-правової угоди №5 від 01 березня 2016 року, роботодавець згідно пункту 1.1. за працівника сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове соціальне страхування не здійснював. У звязку з цим на потерпілого ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці».

Саме такі висновки стали підставою для оскарження позивачем цивільно-правового договору №5 від 01 березня 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203цього Кодексу.

Оскаржуваний позивачем договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що передбачені ст.203 ЦК України.

Зокрема, зміст цього правочину не суперечить чинному законодавству, сторони, які його уклали, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також, як встановлено судом, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідає їх внутрішній волі, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тому в задоволення позовних вимог про визнання цивільно-правового договору недійсним необхідно відмовити.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_5 станом на 23 листопада 2015 року не перебував в трудових відносинах з ТОВ «Мейд Фо Трейд», тому до призначення його на посаду не міг здійснювати прийом на роботу в ТОВ «Мейд Фо Трейд», а відповідно, і допустити позивача до виконання трудових відносин на цьому підприємстві.

З цих підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобовязання видати наказ про прийняття його на роботу з 23 листопада 2015 року, сплатити за нього соціальні внески.

Таким чином позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

У звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейд Фо Трейд» про визнання договору недійсним, зобовязання видати наказ та сплатити соціальні внески - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний термін з дня його проголошення.

Головуючий О.А.Самсонова

14.04.2017