Рішення № 66061939, 13.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/5582/16-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л. М.Провадження № 22-ц/780/1099/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 26 13.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28.04.2014 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Л71.188.29086, за ким відповідач отримав від банку кредит в розмірі 12 974 грн. строком на 50 місяців, тобто, до 28.06.2018 р. Станом на 31.12.2015 року за відповідачем рахувалася заборгованість за кредитним договором в сумі 10 859,20 грн.

31.12.2015 року між ПАТ «Ідея банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» було укладено договір факторингу, за яким банк відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, про що відповідача було повідомлено письмово. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.04.2014 року в сумі 10 859,20 грн., з яких основний борг 5 928,97 грн., прострочений борг 4 930,12 грн., прострочені проценти 0,1 грн., строкові проценти 0,01 грн., відшкодувати понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у позивача права вимоги до нього за кредитним договором від 28.04.2014 року, не заперечував проти наявності у нього кредитної заборгованості перед ПАТ «Ідея Банк».

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду та на порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що 28.04.2014 р. між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Л71.188.29086, за ким відповідач отримав від банку кредит в розмірі 12 974 грн. строком на 50 місяців, тобто, до 28.06.2018 року.

За користування кредитом позичальник мав сплачувати банку проценти в розмір 0,0010% річних від залишкової суми кредиту.

Повернення кредитних коштів мало відбуватися за графіком, затвердженим Додатком № 1 до кредитного договору, до 1 числа кожного місяця, перші 49 внесків в рівній сумі 259,49 грн., а останній внесок 259,27 грн. до 28.06.2018 року(а.с.19-23).

31.12.2015 року між ПАТ «Ідея банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» укладено договір факторингу (а.с.13-17), за яким клієнт (первісний кредитор) відступає та передає у власність факторові (новому кредитору) з 31 грудня 2015 року права вимоги під фінансування від фактора, а фактор набуває (приймає у власність) від клієнта з 31 грудня 2015 року права вимоги та здійснює їх оплату (фінансування) клієнту за плату. Фактор після переходу до нього прав вимоги стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом та боржником, та одержує право замість клієнта вимагати від боржників належного виконання ними зобовязань за такими кредитними договорами в межах переданих прав вимоги (п.п. 1.1,1.2 договору факторингу).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що позивач не довів набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором № Л71.188.29086 від 28.04.2014, проте дані висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст.. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобовязаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимоги, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Враховуючи зазначену вимогу закону позивачем було надіслано відповідачу письмове повідомлення про зміну кредитора у кредитному зобовязанні, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору Л71.188.29086 від 28.04.2014 року банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків і витрат на стягнення боргу, а позичальник зобовязаний на вимогу банку достроково виконати вказані грошові зобовязання в наступних випадках: якщо позичальник порушив терміни сплати поточних місячних внесків більш ніж на один календарний місяць.

За період з 31.12.2015 року (дата відступлення права грошової вимоги) по 21.04.2016 року (дата звернення до суду) відповідачем не було здійснено жодної сплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, наявність якої також встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ТОВ «ФК «Рантьє» скористалося своїм правом на дострокове повернення кредиту, предявивши відповідну позовну вимогу.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції посилається на п. 5.9 кредитного договору, відповідно до якого вимога про дострокове погашення заборгованості за даним договором направляється позичальнику у письмовій формі рекомендованим листом.

Проте в жодному пункті договору, як і чинним законодавством не передбачено, що банк має право на звернення до суду виключно після предявлення кредитодавцем вимоги до позичальника про дострокове повернення кредиту та отримання позичальником такої вимоги.

Вказані обставини суд першої інстанції не прийняв до уваги, і в порушення норм процесуального права не надав належної оцінки доказам позивача, які наявні у матеріалах справи, і без достатні правових підстав в порушення норм матеріального права зробив висновок про те, що дострокове погашення позичальником заборгованості по кредитному договору настає лише при направленні та отриманні ним вимоги кредитодавця про дострокове погашення кредиту.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріально та процесуального права, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. А отже дійшла висновку, що рішення підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором Л71.188.29086 від 28.04.2014 року виданої ПАТ «Ідея Банк» станом на 31.12.2015 року, і на момент передачі права вимоги позивач, заборгованість відповідача становила: основний борг 5928,97 грн., прострочений борг 4930,12 грн., прострочені проценти 0,1 грн., строкові проценти 0,01 грн., всього разом 10859,20 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесені судові витрати в розмірі 2893 грн. 80 коп., а саме: 1378 грн. судовий збір за подачу позовної заяви, 1515 грн. 80 коп. Оскільки позов ТОВ «ФК «Рантьє» підлягає задоволенню, то дані судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» (код ЄДРПОУ 39288002) заборгованість за кредитним договором 10859 грн. 20 коп. (десять тисяч вісімсот пятдесят девять гривень двадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» (код ЄДРПОУ 39288002) судові витрати у розмірі 2893 грн. 80 коп.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Матвієнко Ю.О.

ОСОБА_4