Рішення № 66061836, 19.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/499/13-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/1445/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 26 19.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Кашперської Т.Ц., Сушко Л.П.,

за участю секретаря : Волошина В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 6 грудня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль Фулл», товариство з обмеженою відповідальністю «Калкан», про звернення стягнення на предмет іпотеки,

у с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ПАТ «Енергобанк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 7 жовтня 2010 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Магістраль Фулл» було укладено договір кредитної лінії № 1010-02, зі змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткових договорів № 1 від 9 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від 1 березня 2011 року, за яким банк відкрив останньому не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 3 500 000,00 дол. США, зі сплатою за користування кредитною лінією 13,5 % річних, а з 1 березня 2011 року, відповідно зі змінами, внесеними згідно зазначеного додаткового договору № 3 від 1 березня 2011 року до кредитного договору - 12 % річних, строком кредитування з 7 жовтня 2010 року по 7 лютого 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання умов кредитного договору № 1010-02 від 7 жовтня 2010 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 357,1 кв.м, та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позичальник ТОВ «Магістраль Фулл» не виконувало належним чином умови вищевказаного кредитного договору, не виконало їх і після направлення йому позивачем вимоги від 21 січня 2013 року щодо повернення суми заборгованості, і станом на 9 липня 2014 року, заборгованість ТОВ «Магістраль Фулл» по кредитному договору склала 4 001 053,24 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 46 644 798, 92 грн. (з розрахунку 1 дол. США = 11,658 грн.).

На підставі наведеного, позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ «Магістраль Фулл» за зазначеним вище договором кредитної лінії в розмірі 2 186 000,00 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Енергобанк».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Бородянського районного суду Київської області від 6 грудня 2016 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Магістраль Фулл» за договором кредитної лінії №1010-02 від 7 жовтня 2010 року в розмірі 32 676 233,53 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29 жовтня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2651, шляхом визнання права власності за ПАТ «Енергобанк» на нерухоме майно, яке належить на праві власності за ОСОБА_2, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, вартістю 2 217 000,00 грн.; земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1, вартістю 486 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2, через свого адвоката Шульженка І.В., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити рішення про відмову у задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог представник зазначив, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, є позасудовим способом врегулювання, а тому задоволенню не підлягає. Вирішуючи спір, суд вийшов за межі позовних вимог та безпідставно поклав в основу судового рішення звіт про оцінку вартості іпотечного майна за 2014 рік.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 7 жовтня 2010 року між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Магістраль Фулл» в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії № 1010-02, із змінами та доповненнями, внесеними в зазначений договір згідно додаткових договорів № 1 від 9 грудня 2010 року, № 2 від 14 січня 2011 року, № 3 та № 4 від 1 березня 2011 року, за яким банк відкрив останньому не відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 3 500 000,00 дол. США, на строк з 7 жовтня 2010 року по 7 лютого 2012 року на рефінансування заборгованості за кредитним договором № 26 від 16 грудня 2009 року, укладеного між позичальником (ТОВ «Магістраль Фулл») та ВАТ «БГ Банк» та на поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитною лінією 13,5 % річних, а з 1 березня 2011 року, відповідно зі змінами, внесеними згідно зазначеного додаткового договору № 3 від 1 березня 2011 року до кредитного договору - 12 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання умов вказаного кредитного договору № 1010-02 від 7 жовтня 2010 року, між ПАТ «Енергобанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належне їй на праві власності наступне майно: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 357,1 кв.м, та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У п. 1.3. договору іпотеки сторони погодили, що загальна вартість предмету іпотеки складає 3 412 000,00 грн., при цьому згідно звітів ТОВ «Українська професійна оцінка» станом на 15 грудня 2014 року ринкова вартість цього майна складала 2 703 000,00 грн.

Позичальник ТОВ «Магістраль Фулл» не виконувало належним чином умови вказаного вище кредитного договору, не виконало їх і після направлення йому позивачем вимоги від 21 січня 2013 року щодо усунення порушень та повернення суми заборгованості, і станом на 9 липня 2014 року, згідно розрахунку позивача, заборгованість позичальника по кредитному договору склала 4 001 053,24 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 9 липня 2014 року, еквівалентно 46 644 798,92 грн. (з розрахунку 1 дол. США = 11,658 грн.), яка включає в себе: загальна заборгованість за кредитом - 2 251 794,97 дол. США, що еквівалентно 26 251 718,49 грн., загальна заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 162 087,72 дол. США, що еквівалентно 13 547 769,76 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 24 696,6 дол. США, що еквівалентно 287 916,19 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 262 417,90 дол. США, що еквівалентно 3 059 301,98 грн., 3 % річних за прострочення сплати процентів - 46 075,41 дол. США, що еквівалентно 537 153,17 грн., 3 % річних за прострочення сплати кредиту - 253 980,64 дол. США, що еквівалентно 2 960 939,33 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 6 лютого 2014 року ПАТ «Енергобанк» визнано кредитором з грошовими банкрута ТОВ «Магістраль Фулл» на загальну суму 32 676 233,53 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Магістраль Фулл» свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, в результаті чого існує заборгованість перед позивачем, тому іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом визнання права власності на належні ОСОБА_2 предмети іпотеки, як це передбачено умовами іпотечного договору.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).

Зі змісту умов договору іпотеки вбачається, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі (п. 4.2).

Пунктом 4.3 договору іпотеку передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; в іншій спосіб, не заборонений чинним законодавством України.

Згідно із п. 4.4.1 у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язання за цим договором у встановлений строк, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки.

Це застереження згідно із Законом України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом та передбачає, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Цей договір про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного позову, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а позивачем не надано будь-яких доказів про те, що він позбавлений можливості з вини відповідача реалізувати своє право.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, наявні у справі докази не дослідив та не надав їм належну оцінку, в результаті чого помилково ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в запереченнях на апеляційну скаргу доводи про наявність правових підстав, передбачених ст. ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки спростовуються умовами іпотечного договору, положеннями вищевказаних норм матеріального права та правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постановах від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15 та від 22 березня 2017 року у справі 6-2967цс16, який має враховуватися судами згідно зі ст. 360-7 ЦПК України.

Посилання позивача на інші постанови Верховного Суду України, які винесені восени 2016 року є безпідставними, адже у справі, яка переглядалася, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, зазначення Верховним Судом України в мотивувальній частині вищевказаних постанов висновку про те, що, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, суд вірно вирішив спір по суті та ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою, не впливає на неправильність висновку суду першої інстанції у даній справі, адже зазначені постанови містить висновок про те, що суди при цьому неправильно застосували ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», а згідно з вимогами ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, зокрема, є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. При цьому норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч. 1 ст. 309 ЦПК України). Таким чином, у цій справі неправильно застосовано ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», тому відсутні підстави для залишення рішення суду першої інстанції в силі.

Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ТОВ «Магістраль Фулл», ТОВ «Калкан», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, 309, 310, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 6 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Т.Ц. Кашперська

Л.П. Сушко