Рішення № 66061788, 12.04.2017, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/578/16-ц

№пр. 2/384/5/2017

12 квітня 2017 року

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сачка О.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Вільшанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добрянська сільська рада Вільшанського району Кіровоградської області, про встановлення факту визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добрянська сільська рада Вільшанського району Кіровоградської області, про встановлення факту визнання батьківства.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначили, що 29 травня 2014 року померла їх сестра по батькові, ОСОБА_10, яка постійно з народження проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказують, що після смерті ОСОБА_10, відкрилася спадщина на належний їй будинок у с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області та земельну ділянку (пай).

Оскільки у ОСОБА_10 відсутні спадкоємці першої черги, вони як спадкоємці другої черги звернулися до Вільшанської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та отримали відповідь, що в їх свідоцтвах про народження зазначено лише ім»я батька «Максим», тому необхідно звернутися до суду для встановлення родинних відносин зі спадкодавцем.

Відповідачі по справі, які подали свої заяви про прийняття спадщини, є спадкоємцями наступних черг спадкування, оскільки є родичами подальшого ступеня споріднення, а тому не можуть успадкувати майно після смерті ОСОБА_10.

З вимогами про встановлення юридичного факту, що померла 29 травня 2014 року в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області ОСОБА_10 є сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_6, вони вже зверталися до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та до Вільшанського районного суду Кіровоградської області.

Відповідно до рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2015 року було встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є рідними сестрами по батьку ОСОБА_10, яка померла 29 травня 2014 року в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.12.2015 року рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 року скасовано у зв'язку з тим, що не встановлено факт батьківства ОСОБА_11І щодо - ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Сам же факт родинних відносин між ними та померлою ОСОБА_10 не спростовувався, лише вказувалося про недотримання судом процесуальних норм.

Зазначає, що вони народилися у с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області, у їх свідоцтвах про народження зазначено лише ім'я батька «Максим». Прізвища та по батькові батька не зазначено.

Їх батько ОСОБА_11 народився в 1915 році та мешкав в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області. Їх мати - ОСОБА_12, не проживала з ОСОБА_11 однією сім'єю, але вони знаходилися у відносинах між собою та він завжди визнавав їх із сестрою своїми дітьми, допомагав матері в утриманні та вихованні. Вказують, спадкодавець ОСОБА_10 є їх сестрою по батькові, що підтверджується показами свідків односельчан, які добре знають їх родину.

У зв»язку з наведеним, уточнивши під час судового розгляду справи позовні вимоги, просять встановити факт визнання померлим ОСОБА_11 батьківства щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та встановити факт, що померла 29 травня 2014 року в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області ОСОБА_10 є сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно.

Позивач ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просить їх задовольнити повністю, суду пояснила, що вона та ОСОБА_6 рідні сестри. ОСОБА_11 проживав з ними в одному селі біля своєї матері на різних вулицях. ОСОБА_11 визнавав її та ОСОБА_6 своїми дочками, він їм допомагав, аліменти не сплачував, однак купував речі, давав продукти харчування, дрова та підтримував морально. Їх батько ОСОБА_11 щороку орав їм город кіньми та допомагав садити, катав їх на підводі разом з іншими дітьми. Його мати була швачкою і він купував матерію, а вона шила для них одяг. На родинних святах разом з ними ОСОБА_11 не був, тому що мав дружину. ОСОБА_11 приходив до них вдень і вечорами від її народження, до тих пір, поки їх мати не стала проживати разом із ОСОБА_13, який в подальшому їх забезпечував. На той час їй виповнилося 13 років. На її думку ОСОБА_11 та їх матір ОСОБА_12 мабуть проживали разом, так люди говорили, оскільки народилося двоє дітей, а чи вели господарство не знає. ОСОБА_10, дочка ОСОБА_11, була їх сестрою, вона приходила до них в дитинстві, як стали дорослі спілкувалися як сестри, допомагала їй обробляти город. Фотокарток, листів від ОСОБА_11 чи ОСОБА_10 немає, тому що проживали в одному селі і не листувалися, фото зробити не було технічної можливості. Її дочку ОСОБА_11 визнавав за онуку. Він до них приходив і цікавився їх життям, листів не писав, тому що їх могла побачити його дружина ОСОБА_5. ОСОБА_11 помер 05 листопада 1997 року, до смерті проживав з офіційною дружиною ОСОБА_5. За життя ОСОБА_11 не встановлювали факт батьківства, тому що їм це було не потрібно, оскільки він і так їм допомагав. Після його смерті до нотаріуса не зверталися, тому що не вважали це за потрібне. Після смерті ОСОБА_11, за життя ОСОБА_10 не встановлювали факт визнання батьківства, тому що їм це не було потрібно. На похоронах у ОСОБА_11 була присутня, участі у похованні не приймала, памятник ставила дочка ОСОБА_10. Встановити факт визнання батьківства їм необхідно з метою оформлення спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_10. На її думку факт визнання батьківства підтверджують покази свідків, оскільки письмових доказів немає.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, суду пояснив, що ОСОБА_11 за життя завжди визнавав, що він є батьком позивачів. Мати позивачів ОСОБА_12 разом із ОСОБА_11 не проживали та не вели спільне господарство, однак він відносився до позивачів як до своїх дітей: брав участь у їх утриманні та вихованні, надавав їм матеріальну допомогу, морально підтримував їх, спілкувався з ними, але розголосу це не набувало, оскільки він був офіційно одружений. Його дружина не добре відносилася до його дітей та його спілкування з ними. Особисто йому не відомо, яку матеріальну допомогу надавав ОСОБА_11, тому що він не був свідком вказаних подій. Йому це відомо з пояснень позивачів і свідків.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_10 по лінії матері. ОСОБА_11 працював у колгоспі та колгоспними кіньми всім орав городи за нарядами, а не лише у позивачки. Коли сестрі ОСОБА_14 виповнилося 60 років у 2013 році, то позивачка не була присутньою на святкуванні, ОСОБА_6 вона взагалі ніколи не бачила, відколи остання виїхала з с. Добрянка. ОСОБА_11 на весіллі позивача ОСОБА_15 не був присутній. З 1996 року і до 2014 року жодного дня вона не бачила на подвірї позивачку і її доньку у ОСОБА_10. ОСОБА_10 ніколи їх не визнавала своїми сестрами. ОСОБА_11 любив фотографуватися і доказом цього є багато наявних у неї фото. У ОСОБА_1 немає жодної фото із ОСОБА_11 та ОСОБА_10.

Відповідач ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову повністю, суду пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_10 по лінії матері. З позивачкою з дитинства товаришували та проживали по сусідству в с. Добрянка, жодного разу коли зустрічалися з нею вона не розповідала, що ОСОБА_11 є її батьком і вона його у них дома ніколи не бачила. За життя ОСОБА_11 не визнавав їх за своїх дітей і вони не визнавали його за батька. ЇЇ чоловік ОСОБА_16 був не раз в гостях у ОСОБА_11 та ОСОБА_17, яка сказала йому, що якщо вони повмирають, то щоб він піклувався про ОСОБА_10, тому що в неї більше нікого немає.

Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно відповідно до ст.ст. 74-76 ЦПК України. Своїх заперечень суду не надали.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні, суду пояснив, що він особисто з ОСОБА_11 є родичем, але відмовився від спадщини. ОСОБА_11 не визнавав позивачів своїми дочками, а ОСОБА_10 не визнавала їх своїми сестрами. ОСОБА_11 і мати позивачки ніколи спільно не проживали і не вели спільне господарство. Доказів спільного виховання дітей немає, аліменти ОСОБА_11 не сплачував та доказів надання ним матеріальної допомоги немає. Спільно дітей не утримували. Доказів визнання факту батьківства немає. Після смерті ОСОБА_11 позивачка не зверталася ні про прийняття спадщини, ні про встановлення факту визнання батьківства. Коли ОСОБА_10 зверталася до нотаріуса, то не зазначила, що в неї є сестри.

Представник Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області в судове засідання не зявився. Надіслав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, при вирішенні спору покладається на суд.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до копії запису акту про народження №73 від листопада місяця 1949 року та свідоцтва про народження серії ЯФ №657777, виданого Добрянським сільським ЗАГС Вільшанського району Одеської області 17.12.1949 року, ОСОБА_18 народилася в с. Добрянка Вільшанського району Одеської області 02 листопада 1949 року (а.с.23 Т.1, а.с.108 Т.2). Згідно з копією запису акту про народження № 12 від 11 квітня 1951 року та копії свідоцтва про народження серії І-ОЛ № 164658 виданого повторно відділом ДРАЦС реєстраційної служби Вільшанського районного управління юстиції у Кіровоградській області 17 вересня 2014 року, ОСОБА_19 народилась 22 березня 1951 року в с. Добрянка Вільшанського району Одеської області (а.с.24 Т.1, а.с.107 Т.2). У вказаних актових записах та свідоцтвах про народження позивачів, у графі відомості про батьків матірю записана ОСОБА_12, а в графі батько зазначено лише імя ОСОБА_11. Інших даних не вказано. З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ФП № 339746, виданого 14 січня 1977 року палацом святкових подій м. Миколаєва вбачається, що 14 січня 1977 року ОСОБА_19 уклала шлюб з ОСОБА_20, після чого змінила прізвище з ОСОБА_19 на ОСОБА_20 (а.с. 25 Т.1). Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії VІІІ-УР № 274059, виданого 27 червня 1965 року Добрянським сільським ЗАГС Добровеличківського району Кіровоградської області, 27 червня 1965 року ОСОБА_18 уклала шлюб з ОСОБА_21, після чого змінила прізвище з ОСОБА_18 на ОСОБА_21 (а.с. 23 Т.1).

Згідно з копією запису акта про шлюб № 5 від 31 травня 1951 року, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб (а.с. 105 Т.2). У відповідності до копії запису акту про народження № 32 від 20 листопада 1953 року, ОСОБА_10 народилась 27 жовтня 1953 року в с. Добрянка Вільшанського району Одеської області. У вказаному актовому записі батьками зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_17 (а.с. 105 Т.2). Згідно з копією запису акта про смерть № 23 від 06.11.1997 року, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер 05 листопада 1997 року у віці 82 роки в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області (а.с. 249 Т.1). Після смерті ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Вільшанській державній нотаріальній конторі на підставі заяви, поданої дочкою померлого ОСОБА_10 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 26/2000 від 11 лютого 2000 року. Дружина спадкодавця ОСОБА_17 відмовилась від належної їй частини спадщини на користь дочки, ОСОБА_10. Інформація про інших спадкоємців у зазначених заявах відсутня. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.02.2000 року, спадкоємцем майна ОСОБА_11, який помер 05.11.1997 року, є ОСОБА_10 (а.с. 110-112, 116 Т.2). Згідно з копією актового запису про смерть від 02.06.2014 року № 9, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, померла 29 травня 2014 року у віці 60 років в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області (а.с. 245 Т.2). Після її смерті із заявами про прийняття спадщини до Вільшанської державної нотаріальної контори звернулись двоюрідні сестри ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, та двоюрідний брат ОСОБА_9. З такими ж заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, до Вільшанської державної нотаріальної контори звернулись позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6, вказавши в цих заявах, що померла була їх рідною сестрою (спадкова справа№ 79/2014) (а.с. 2-5, 8-9 Т.2).

Проте, листами від 08.08.2014 року та від 03.10.2014 року, державний нотаріус Вільшанської державної нотаріальної контори ОСОБА_23 через неможливість встановлення родинного зв»язку між померлою ОСОБА_10 і ОСОБА_1 та ОСОБА_6 запропонувала останнім звернутися до суду для встановлення родинних відносин (а.с. 26-27 Т.1). Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 06.01.2017 року №46376986 та № 46376966, заповіти від імені ОСОБА_11 та його дочки ОСОБА_10 не посвідчувалися (а.с.92, 95 Т.2). З копії запису акта про смерть від 20.07.2002 року №16 вбачається, що мати позивачів ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, померла 19 липня 2002 року в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області у віці 83 роки (а.с.136 Т.2). Згідно з копіями погосподарських книг Добрянської сільської ради №1 за 1947-1949 роки, № 9 за 1949 1952, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав разом зі своєю матірю ОСОБА_24 та братами, а з 1951 року з ними стала проживати його дружина ОСОБА_17 (а.с. 151-153 , 156, 159-160 Т.1). З 1952 року по 1997 рік ОСОБА_11 проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_17, у 1953 році у них народилася донька ОСОБА_10, яка також проживала з ними, про що свідчать копії погосподарських книг Добрянської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області №20 за 1949-1952 роки, № 4 за 1953 1955 роки, №4 за 1955 1957 роки, №10 за 1961 1963 роки, №9 за 1964 1966 роки, №8 за 1967 1969 роки (а.с. 236 Т.2, а.с. 161-163, 167, 170, 171, 167, 170-171, 172 175, 176, 177, 180-181, 182, 185, 186 Т. 1). З копій погосподарських книг Добрянської сільської ради № 1 за 1947 1949 роки, №9 за 1949 1952 роки, №3 за 1953 1955 роки, №4 за 1955 1957 роки, № 10 за 1961 1963 роки, №9 за 1964 1966 роки, №8 за 1967 1969 роки, вбачається, що мати позивачів ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 у 1947 та 1948 роках проживала одна, у 1949 році у неї народилася донька ОСОБА_18, а в 1951 році народилася донька ОСОБА_19, які проживали з нею (а.с. 151, 154, 155, 156 158, 164-166, 167-169, 172 174, 177-179, 182 184 Т.1). Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що ОСОБА_1 знає із 1977 року. ЇЇ покійний чоловік був племінником ОСОБА_11 та кумом ОСОБА_1. Вони проживали у Вільшанці. Всі свята збиралися разом і з того часу їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 рідні сестри по батькові. Мати ОСОБА_10 добре відносилася до ОСОБА_1 Вона вважала, що позивач та ОСОБА_10 були сестрами. ОСОБА_11 знала, він неодноразово був у них і на свята вони збиралися, спілкувалися. В с. Добрянка їздила на проводи з чоловіком, частіше їздив чоловік, а вона з дітьми сиділа вдома. Коли у 1982 році померла свекруха, вони весь час збиралися на проводи у ОСОБА_11, ОСОБА_1 там не було.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що у 1959 році вона приїхала в Україну та придбала будинок в с. Добрянка поряд з ОСОБА_11 ОСОБА_5 кожного дня, коли сварилася з чоловіком, то переховувалася від нього у ОСОБА_11. У 1962 році, три або чотири рази, точно не пам»ятає, ОСОБА_11 ховав під кущем на городі мішки, у які клав кролі, півня та платтячка, потім кликав її до себе, показував на кущ, де ховав мішок, щоб його дружина не бачила, і просив передати його дочкам, яких він визнавав. Вона брала мішок і несла до ОСОБА_12, до хати не заходила. Їй не відомо, чи проживали ОСОБА_11 і ОСОБА_12 разом, чи вели спільне господарство, чи приймав участь ОСОБА_11 у вихованні дітей. У 1959 році ОСОБА_11 говорив їй, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 його діти, в присутності дружини ОСОБА_17, яка ніколи не ревнувала його. Він про це не всім говорив та тримав це в таємниці. Їй відомо, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 були добрі відносини, вони одна одній допомагали. Вона особисто товаришувала з ОСОБА_11 і їй відомо, що він ОСОБА_1 та її сестру називав дочками. Вона не була на похованні ОСОБА_11, однак бачила там ОСОБА_1, оскільки проживала по сусідству. При цьому зазначила, що фактично у 1997 році була прописана у с. Лиса Гора Первомайського району, де і фактично проживала, але є пенсіонеркою і в любу хвилину могла приїхати в с. Добрянка. Вона не бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у ОСОБА_11 на свята, оскільки він не любив гуляти і до нього ніхто не приходив.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що з п»яти до сімнадцяти років вона проживала в с. Добрянка та товаришувала із ОСОБА_1 та її сестрою ОСОБА_6. ЇЇ бабуся жила з ними по сусідству і вона часто бувала там. Із 4 класу вони ходили до школи разом з ОСОБА_19. Коли вона ходила до бабусі, то ОСОБА_11 неодноразово передавав дітям гостинці, а коли вони вже в школу ходили, то він передавав їм то кофтинку та платтячко, то цукерки, казав: - «Передаси моїм дівчатам». Вони проживали в центрі с. Добрянка і ОСОБА_11 проходячи біля їх будинку заходив до них та залишав їй гостинці, щоб вона передала ОСОБА_19, тому що знав, що вони ходять в один клас. Весь час він наголошував, щоб вона передала його дівчатам. В якому році передавав та як це було часто не памятає. Було що він передавав то платтячко то кофтинку не обом відразу, а по черзі. Вона завжди знала, що це їхній батько, тому що чужий не міг передавати. Чи займався ОСОБА_11 вихованням ОСОБА_19 і ОСОБА_1 спільно з їх матірю ОСОБА_12 не знає, їй не відомо, чи проживали вони разом та чи вели спільне господарство. Які відносини були між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 їй не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_1. Зі слів матері і бабусі знає, що ОСОБА_11 є її дідом. Коли вона навчалася в початковій школі в с. Добрянка, то він приходив і пригощав її гостинцями, що це її дід їй говорила однокласниця ОСОБА_29. Вона знає, що ОСОБА_10 сестра її матері, яка працювала у швейпромі і все їй шила безкоштовно. Вони родичалися і спілкувалися між собою, але в основному на вулиці, тому що в гості їх не запрошували. Також їй відомо, що перед смертю ОСОБА_11, її мати та батько відвідували його, оскільки він себе погано почував. На похороні у ОСОБА_11 її не було. Фотокарток з ОСОБА_11 немає. Як виглядав він не памятає, бачила як він ходив по вулиці, але з ним особисто не спілкувалася, просто знає, що це її дід. В основному спілкувалася з ним матір і передавала їй від нього привітання, додому до матері він не приходив. Крім того, що він давав їй гостинці, більше нічого не памятає. До себе на весілля ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не запрошувала. Чи проживали спільно ОСОБА_11 з бабусею ОСОБА_12 сказати не може, оскільки їй невідомо.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона народилася у 1947 році. Разом проживали на одній вулиці з ОСОБА_1, матір якої займалась шиттям. В магазині платтячок не було на той час, а була матерія. Жодного разу вона ОСОБА_1 у дворі ОСОБА_11 не бачила і ніхто їх не визнавав за дочку. З ОСОБА_1 вона знайома з дитинства і про те, що ОСОБА_11 був їхнім батьком ніякої мови не було. Також ОСОБА_11 та його дружина не згадували, що є ще дочки. Коли помер ОСОБА_11 позивачці було 48 років і вона не встановлювала батьківство. ОСОБА_11 та мати позивачки не проживали спільно, не вели спільне господарство і ніхто їх за дочок не визнавав та й вони ОСОБА_11 за батька не визнавали. Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 повідомила, що її бабуся проживала поряд з позивачкою. Добре памятає весілля ОСОБА_1, де за батька в неї був ОСОБА_13, а не ОСОБА_11. ОСОБА_12 сама шила плаття та одяг навіть їм та іншим людям. ОСОБА_11І за життя ніколи не визнавав позивачів своїми дочками, вони його також не визнавали за батька. ОСОБА_1 у дворі ОСОБА_11 ніколи не була. ОСОБА_10 не визнавала позивачів за сестер. Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Слід зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин між померлим, позивачами та їх матір»ю, а саме, народження позивачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, діяв Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР, затверджений 3-ою сесією Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Української РСР 31 травня 1926 року.

Ст. 32-1 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР, 1926 року (в редакції Указу Президії Верховної ОСОБА_26 УРСР від 15 вересня 1945 року) було визначено, що мати дитини, яка народилася від особи, з якою вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі, не має права звертатися до суду з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів з вказаної особи на утримання дитини.

На підставі Указу Президії Верховної ОСОБА_26 СРСР від 15 вересня 1945 року внесено зміни до ст. 2 вищезазначеного кодексу, а саме при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім'ю 1968 року, зокремаст. 53 КпШСУРСР.

Згідно зі ст.3 Закону «Про затвердження Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім'ю» від 27.06.1968 року, у відношенні дітей, народжених до введення в дію Основ від осіб, які не перебувають між собою, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку.

Відповідно до п.п. 6, 7 Указу Президії Верховної ОСОБА_26 Української РСР від 29 грудня 1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР» правила частин другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, тобто після 01 жовтня 1968 року. У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою в шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства, може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або батька дитини або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства проводиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини. Як було роз'яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду СРСР № 2 від25 березня 1982 року "Про застосування судами законодавства при розгляді справ про встановлення батьківства та про стягнення аліментів на дітей та інших членів сім'ї" відносно дітей, які народилися до введення в дію Основ законодавства про шлюб та сім'ю від осіб, які не перебували між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено шляхом подачі спільної заяви матір'ю дитини та особою, яка визнає себе батьком дитини, до органів запису актів громадянського стану. Встановлення у судовому порядку факту визнання батьківства щодо цих дітей, в силу ст.3 Закону «Про затвердження Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім'ю» від 27.06.1968 року, допускається в разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком.

Згідно з п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбаченихст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч. 2ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття. Згідно з положеннямп. 3 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені уст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених уст. 53 КпШС України, суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС 1969 року, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір»ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. За правилами ст. 53 Кодексу про шлюб та сім»ю України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір»ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір»ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до положеньп. 13 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України» роз»яснено, що спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір»ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Отже, юридичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походження дітей від певних осіб (матері та батька), яке засвідчене державним органом реєстрації актів цивільного стану в визначеному порядку. При цьому, сама наявність фактичного складу, який утворюється сукупністю двох юридичних фактів: події - народження дитини та дії реєстрації народження органом реєстрації актів цивільного стану, є підставою виникнення правовідносин між дітьми та їх батьками. Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2015 року встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженка с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженка с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області є рідними сестрами по батьку ОСОБА_10, яка померла 29.05.2014 року в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області (т.1 а.с. 12-15). Відповідно до рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01.12.2015 року, рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 16.10.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_30, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за участю третьої особи: Добрянська сільська рада, про визнання права власності на майно в порядку спадкування та встановлення факту родинних відносин. Вказаним рішенням встановлено, що за життя ОСОБА_11 відповідну заяву, якою б визнавав своє батьківство щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_6 не подавав. В судовому порядку факт батьківства ОСОБА_11 щодо позивачів не встановлювався. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.03.2016 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01.12.2015 року залишено без змін. Згідно ст.ст.10,60 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В підтвердження факту визнання батьківства ОСОБА_11 щодо позивачів,останніпосилаються напокази свідків. Між тим, свідкамОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не відоміобставини спільного проживання однією сім»єю матеріпозивачів з ОСОБА_11 та ведення ними спільного господарства, спільного виховання та спільного утримання позивачів, та визнання ОСОБА_11 батьківства щодо позивачів. При цьому,показисвідків ґрунтуються на їх особистих висновкахчи сприйнятті певних обставин, вони непосилаються на конкретні фактичні данні, які б вказувалинасімейні відносини, тобто спільне проживання та ведення спільного господарства (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування,сумісне будівництводля поліпшенняжитлових умовтощо).Також свідки непосилалисьна фактичні дії, вчинки ОСОБА_11, які б вказували на те, що вінвизнававпозивачів своїмидітьми, приймав участь в їх вихованні, чи систематично утримував їх матеріально ( спілкувався з ними, проявляв батьківську турботу щодо них, систематично надавав допомогу в утриманні їх). Поряд з цим, суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_26, оскільки вони є суперечливими та такими, що викликають сумнів. Крім цього, допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3зазначили, що ОСОБА_11 за життя не визнавав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 своїми дочками, а ОСОБА_10 не визнавала їх своїми сестрами. Будь-яких письмових доказів на підтвердження визнанняОСОБА_11 за життя батьківства щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6, якими можуть бути листи, анкети, заяви, довідки, які надавалися у воєнкомати і в яких містилися дані про дітей, довідки з місця роботи, про склад сім'ї, договори в інтересах дітей тощо, по справі надано не було, клопотання про їх витребування не заявлялись, доказів, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_11 свого батьківства щодо позивачів не надано, однією сім'єю з позивачами та їх матір»ю на час їх зачаття та народження вони спільно не проживали, спільне господарство не вели, спільно не виховували та не утримували позивачів, ОСОБА_11 аліменти на утримання позивачів не сплачував. При народженні позивачів спільної заяви батьків про реєстрацію дітей не було. При житті ОСОБА_11, який помер 05 листопада 1997 року у віці 82 роки позивачі не ставили питання про встановлення батьківства в судовому порядку. Крім того, після смерті ОСОБА_11 позивачі не зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а вказаний спір виник лише через сімнадцять років після смерті ОСОБА_11 та через шістдесят п»ять років після народження ОСОБА_1 та через шістдесят три роки після народження ОСОБА_6. Більш того, згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру за № 46376986 від 06.01.2017 року, ОСОБА_11 заповіт не складав. Відповідно до спадкової справи, заведеної Вільшанською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_11, у поданій 11 лютого 2000 року ОСОБА_10 заяві про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_11, вона зазначила іншим спадкоємцем лише ОСОБА_17, дружину померлого, будь-якої інформації щодо інших спадкоємців, зокрема, позивачів по даній справі вона не вказала, а значить рідними сестрами по батькові їх не визнавала. Судом позивачеві та представнику позивача роз'яснювалося положення ч.4ст. 10 ЦПК України, однак будь-яких клопотань ними не заявлено. Враховуючи наведене, а також те, щосвідки не повідомили конкретно про фактичні данні, які б вказувалина спільне проживання та веденняспільного господарства, спільне виховання та спільне утримання позивачів, чи визнання батьківстваОСОБА_11 до 1 жовтня 1968 року щодо позивачів,і будь-яких інших доказів, які б достовірновказувалина визнання батьківства ОСОБА_11 не надано,суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_11 за життя, зокрема і до 01 жовтня 1968 року не визнавав себе батьком позивачів. Копії погосподарських книг Добрянської сільської ради за 1948 1968 роки свідчать про те, що мати позивачів та позивачі протягом вказаного часу із ОСОБА_11 ніколи спільно не проживали та відповідно не вели спільного господарства. При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 народилася 02 листопада 1949 року, ОСОБА_6 народилася 22 березня 1951 року, а шлюб з ОСОБА_22, ОСОБА_11 уклав 31 травня 1951 року, тобто після народження позивачів. Твердження позивачів не підтверджені належними доказами, суперечать дійсним обставинам справи та не відповідають вимогам норм матеріального права. Позовні вимоги не доведені у визначеному цивільним-процесуальним законом порядку належними та допустимим доказами, отже не існує юридичних підстав вважати ОСОБА_11 батьком ОСОБА_1 і ОСОБА_6, а ОСОБА_10 їх сестрою, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добрянська сільська рада Вільшанського району Кіровоградської області, про встановлення факту визнання померлим ОСОБА_11 батьківства щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Максиміни.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Добрянська сільська рада Вільшанського району Кіровоградської області, про встановлення факту, що померла 29 травня 2014 року в с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області ОСОБА_10 є сестрою ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Вільшанський районний суд Кіровоградської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Сорокіна