Ухвала суду № 66060423, 19.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10372/16-ц

Провадження № 22-ц/779/699/2017

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника

ОСОБА_3

представника ОСОБА_4 «Х-Адванс» - ОСОБА_5

представника гаражного кооперативу

«Соколи» - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_7, третя особа - Гаражний кооператив «Соколи», про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражу, скасування рішення про державну реєстрацію прав - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2016 року ОСОБА_4 «Х-Адванс» звернулося в суд з даним позовом, обґрунтувавши тим, що речове право власності на земельну ділянку, на якій розташований гараж 45, ряд №4, ділянка №2, було зареєстровано за позивачем ОСОБА_4 «Х-Адванс», що підтверджується відповідним Державним актом на право власності на земельну ділянку від 25.10.2012 року, а будь-яких правовстановлюючих документів на користування відповідною земельною ділянкою або її забудову ОСОБА_2 чи ГК «Соколи» ніколи не видавалось і не реєструвалося. Позивач зазначав, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 29.09.2015 р. підлягає визнанню недійсним, оскільки станом на час укладення даного договору, відповідач не був законним власником вищевказаного гаража, не мав права його відчужувати, оскільки станом на час відчуження, рішення про первинну реєстрацію речових прав на обєкт продажу від 27.04.2013р. на ОСОБА_2 було скасовано в судовому порядку постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2014 року (залишення без змін 15.03.2016р.) Реєстрація за ОСОБА_7 речових прав на обєкт, первинна реєстрація якого відбулася всупереч вимогам закону і які набуті від особи, яка сама незаконно набула їх, позбавляє останнього можливості повноцінно реалізувати свої права власника незалежно від волі інших осіб.

За таких обставин, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж 45 ряд №4 ділянка №2 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 68311226101), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 29.09.2015 року за №835 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 24863269 від 29.09.2015 року прийняте приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі вище вказаного правочину.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.12.2016 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Вказує, що вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №25815961 від 20.08.2014 року.

Факт укладення та реєстрації вищевказаного договору оренди є доказом відсутності порушення прав позивача.

Договори купівлі-продажу гаражів по вулиці Вовчинецькій, 225 в гаражному кооперативі «Соколи» членом якого є відповідач, укладалися протягом минулих років не порушуючи жодних прав третіх осіб яким являється позивач. Це підтверджується зокрема договором купівлі-продажу гаражу від 02.12.2008 року, який ніким не оскаржений та є дійсним.

На момент побудови гаражу, реєстрація переходу права на який оскаржується, власником земельної ділянки була Івано-Франківська міська рада, а користування земельною ділянкою здійснювалось гаражним кооперативом «Соколи» на підставі відповідного договору оренди землі.

У 2012 році внаслідок службової недбалості посадових осіб, шляхом службового підроблення та шахрайських дій власником земельної ділянки став ОСОБА_4 «Х-Адванс».

З цього часу ОСОБА_4 «Х-Адванс» вчиняються дії щодо порушення та обмеження прав власників гаражів, що являються членами гаражного кооперативу «Соколи».

В даний час, слідчим відділом МВ УМВС України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами зловживання службовим становищем, шахрайських дій та самоуправства службових осіб ОСОБА_4 «Х-Адванс».

При цьому, суд першої інстанції скасував договір купівлі-продажу гаражу, що належить члену гаражного кооперативу «Соколи» і розміщується за іншою адресою по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську. Земельна ділянка, площею 6,22 га, на якій знаходяться гаражі членів ГК «Соколи» ніколи не відносились до земель Вовчинецької сільської ради. Тому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що рішення відповідача нібито є втручанням у здійснення повноважень ОСОБА_4 «Х-Адванс» щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном земельною ділянкою, яка знаходиться по вул. Вовчинецькій 225, с. Вовчинець, Івано-Франківської міської ради.

ОСОБА_4 «Х-Адванс» на даний час обмежено у здійсненні повноважень щодо відчуження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Вовчинецька, 225, с. Вовчинець, Івано-Франківської міської ради. Однак, не у звязку із з вчиненням оспорюваного договору купівлі-продажу, а у звязку із внесенням 28.01.2015 року господарським судом Івано-Франківської області ухвали про забезпечення позову у справі №909/1345/14 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008р. укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ «Родон» (правонаступником якого являється ОСОБА_4 «Х-Адванс») та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку виданого АТВТ «Родон» 04.06.2008р.

01.12.2016 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області по справі №909/1345/14 визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008 року, на якій розміщено гараж апелянта укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ «Родон».

Так, як ОСОБА_4 «Х-Адванс» являється правонаступником АТВТ «Родон» щодо зазначеної земельної ділянки, яка отримана ним внаслідок реорганізації останнього, то відповідно право власності на земельну ділянку по вул. Вовчинецькій 225 в м. Івано-Франківську є скасованим.

Очевидним та неспростованим є факт того, що земельна ділянка площею 6,2207 га по вулиці Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську, на якій розташовані гаражі членів гаражного кооперативу не може виділятись окремим фізичним особам, а перебуває виключно в колективному користуванні. Цільове призначення земельної ділянки по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську є виключно для обслуговування гаражів членів ГК «Соколи». Тому твердження ОСОБА_4 «Х-Адванс» про нібито відсутність у ОСОБА_2 певних правовстановлюючих документів, які мали б посвідчувати речове право на земельну ділянку по вул. Вовчинецькій, 225 в м. Івано-Франківську є безпідставними, оскільки апелянт використовує гараж для задоволення власних потреб, а не земельну ділянку, де він знаходиться.

За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804 від 25.10.2012 ОСОБА_4 «Х-Адванс» є власником земельної ділянки (кадастровий номер 2610190501:09:003:0118) площею 6,2207 га по вул. Вовчинецькій 225, с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради з цільовим призначенням для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яку облаштовано тимчасово згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 287 від 21.07.1998 року.

Відносини між власником земельної ділянки та зацікавленими особами врегульовано Тимчасовим порядком користування гаражною автостоянкою, затвердженим 01.02.2013 року протоколом № 1 загальних зборів учасників ОСОБА_4 «Х-Адванс».

В 2013-му році протягом кінця травня початку червня місяця, реєстраційною службою Івано-Франківського МУЮ було прийнято 38-м рішень про реєстрацію речових права на окремі гаражі, розташовані на належній ОСОБА_4 «Х-Адванс» земельній ділянці як на новостворені обєкти нерухомого майна та видано Свідоцтва про право власності на них.

29 вересня 2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу гаражу, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №835, відповідно до якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти у власність (купує) гараж № 45, ряд №4, ділянка №2 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 68311226101) площею 36,3 кв.м. під літерою «А» і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2 Договору купівлі-продажу гараж, що є предметом цього договору належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27.05.2013р. Державним Реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_10 за №68311226101. При цьому до договору продавець додав довідку ГК «Соколи» від 19.09.2015р. про те, що ГК «Соколи» надана земельна ділянка для обслуговування гаражів, в т.ч. гараж №45, розташований на земельній ділянці №2, ряд №4, згідно договору оренди з ГК та є у власності територіальної громади.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року, у справі №809/648/14, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року, позов ТОВ «Х-Адванс» задоволено повністю: визнано недійсними та скасовано рішення №2613844 від 27.05.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про проведення державної реєстрації прав власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1 на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, «Соколи» гаражний кооператив, гараж №45 за обєктом: ОСОБА_2, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на обєкт нерухомого майна. Зобовязано реєстраційну службу забезпечити внесення до Державного реєстру запис про скасування державної реєстрації речових прав на цей гараж за ОСОБА_2 З Інформаційної довідки від 25.04.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що реєстрація переходу прав власності на гараж №45, ряд №4, ділянка №2 здійснена на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_7 (покупцем), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 29.09.2015 року за №835 і рішення останнього про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24863269 від 29.09.2015 року, прийнятого на підставі оскаржуваного правочину.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із того, що при укладенні оскаржуваного договору не були дотримані вимоги ч. 1 ст. 638 та ч. 2 ст. 377 ЦК України, оскільки до первинної державної реєстрації речових прав, відчужених за договором купівлі-продажу, право власності на земельну ділянку, на якій розташовано відчужуваний гараж, було зареєстровано за ТОВ «X-Адванс», а не за ОСОБА_2 Правовстановлюючих документів на користування цією земельною ділянкою чи її капітальну забудову, ОСОБА_2 нотаріусу та суду не надав, тому відчуження ним гаражу, який знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності позивача, з урахуванням ч. 1 ст. 120 ЗК України, порушує права позивача, як власника земельної ділянки, та надає йому право на звернення до суду з даним позовом.

З огляду на положення ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 договору купівлі-продажу гаражу. Оскільки за цим договором право власності ОСОБА_7 на гараж №45 виникло з моменту його реєстрації на підставі рішення про державну реєстрацію приватного нотаріуса ОСОБА_8, суд, дійшовши висновку про недійсність договору купівлі-продажу, скасував вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо гаражу.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які правильно встановлені, та узгоджуються з нормами матеріального права, що застосовані до цих правовідносин.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2 - 4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові від 25 травня 2016 року у справі за № 6-605цс16).

Отже, положення ч. 3 ст. 215 ЦК України підлягають застосуванню у тому разі, якщо позивач не домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом оспорюваного ним договору, а його порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання цього договору недійсним.

У даній справі позивач не претендує на гараж, який був предметом оспорюваного ним договору купівлі-продажу від 29.09.2015, тому ним правильно обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання договору недійсним.

Договір оренди № 1 від 12.08.2014 земельної ділянки площею 6,2207 га, на який посилається апелянт, достроково розірваний угодою від 02.02.2015 між ТОВ «X-Адванс» та орендарем ФОП ОСОБА_11, а речове право останнього припинено 04.03.2015.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року, що набрала законної сили, визнано недійсним та скасовано рішення державного реєстратора за №2613844 від 27.05.2013 про державну реєстрацію права власності на гараж №45, розташований в ГК «Соколи» в м. Івано-Франківську, за ОСОБА_2

Посилання в апеляційній скарзі на незалучення до участі у справі державного реєстратора є необгрунтованим, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на гараж №45, індексний №24863269 від 29.09.2015 року, приймалось третьою особою, яка не бере участь у даній справі приватним нотаріусом ОСОБА_8

Так як за оспорюваним договором право власності ОСОБА_7 на гараж виникло з моменту реєстрації такого права на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд, дійшовши висновку про недійсність правочину, за якими відчужено право власності на гараж, правильно вважав обґрунтованою вимогу про скасування цього рішення.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він є добросовісним набувачем, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту права, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, про що розяснено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Власний цивільний інтерес позивача виражається в тому, що ТОВ «Х-Адванс» має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб, з подальшою можливістю усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Посилання апелянта на відмінність адреси земельної ділянки власника ТОВ «Х-Адванс» від адреси місцезнаходження гаража суперечать письмовим доказам і встановленим у справі обставинам.

Згідно п. 1 оспорюваного договору купівлі-продажу від 29.09.2015 року, гараж №45 розташований на ділянці № 2, ряд №4, що знаходиться в гаражному кооперативі «Соколи» в м. Івано-Франківську.

Зі змісту постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року вбачається, що фактично та згідно з поданими до реєстрації документами, гараж №45 в ГК «Соколи» знаходиться за адресою: Івано-Франківська міська рада, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225. За вищевказаною адресою знаходиться земельна ділянка площею 6,2207 га, яка належить ТОВ «Х-Адванс» на праві власності, цільовим призначенням для обслуговування гаражної стоянки автомобілів. Документ, що б підтверджував присвоєння обєкту нерухомого майна (гаражу) адреси, ОСОБА_2 не подавався.

Між гаражним кооперативом «Соколи» та Івано-Франківською міською радою існує спір про встановлення межі населеного пункту с. Вовчинець та оренди землі. Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року, починаючи з 25.10.2012 спірна земельна ділянка належить на праві власності ТОВ «Х-Адванс», про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804.

У справі не міститься даних про кримінально-карані дії посадових осіб ТОВ «Х-Адванс» при набутті права власності на цю земельну ділянку.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2016 року. Згідно даного судового рішення в частині позову прокурора про скасування рішення Вовчинецької сільської ради від 07.02.08 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,3201 га по вул. Вовчинецькій, 225 с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради в оренду АТВТ «Родон»; визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.08, укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ «Родон», визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501090030118, виданого АТВТ «Родон» 04.06.08, відмовлено. ОСОБА_7 такий кадастровий номер земельної ділянки вказаний у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804 від 25.10.2012, згідно якого ТОВ «Х-Адванс» є власником земельної ділянки площею 6,2207 га по вул. Вовчинецькій 225, с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради.

З огляду на викладене ТОВ «Х-Адванс» є законним власником земельної ділянки, на якій розташований гараж №45, і це право посвідчене чинним Державним актом на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а згідно п. «в» ч. 3 цієї статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу право власності ОСОБА_2 на гараж було припинено, а отже він не вправі був його відчужувати усупереч волі власника земельної ділянки, на якій розташований цей обєкт.

З наведених мотивів доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Я.Д. Горблянський

ОСОБА_12

ОСОБА_13