Рішення № 66059332, 13.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1606/17 Справа № 175/3836/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Дніпро

13 квітня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Пищиди М.М., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грей-Юг» про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2015 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ТОВ «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ТОВ «Нояк», ТОВ «Грей-Юг» про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що, 19 червня 2007 року між КБ «Західінкомбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») та ТОВ «Нояк» було укладено кредитний договір №1906/07, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 3 000 000,00 грн. на умовах визначених договором зі сплатою 19% річних на строк до 19.06.2010 року. Пізніше неодноразово між сторонами укладалися додаткові договори до зазначеного кредитного договору. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено: договір застави майна №1906/07-1 від 13.09.2011 р. №2385, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором та ТзОВ «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів» (заставодавець); договір поруки від 13.09.2011 р., №2398, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та ОСОБА_3 (поручитель); договір поруки від 13.09.2011 р., №2393, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та TOB «Фабрика санітарно - гігієнічних виробів» (поручитель); договір поруки від 13.09.2011 р., №2388, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та TOB «Грей-Юг» (поручитель). У відповідності до п. 1 вищевказаних договорів поруки Поручителі зобов'язуються перед Кредитором нести в повному обсязі відповідальність за невиконання Позичальником умов кредитного договору №1906/07 від 19.06.2007 року, укладеного між Кредитором і Позичальником. Відповідно до п. 2 даного договору поруки, поручитель приймає на себе » зобов'язання при невиконанні боржником зобов'язань перед кредитором в строки та на умовах, що обумовлені кредитним договором та додатковими до нього договорами погасити кредитну заборгованість в розмірі 1 782 027,42 грн., нараховані за користування кредитними коштами відсотки в розмірі передбаченому кредитним договором та додатковими до нього договорами, а також неустойку, збитки, а також інші боргові зобов'язання. Поручителі, як солідарні боржники, зобов'язалися погасити заборгованість перед ПАТ «Західінкомбанк», яка станом на 20.08.2015 року становить 670105,18 грн. Відповідно до розрахунку станом на 20.08.2015 року (включно) існує заборгованість TOB «Нояк» перед ПАТ «Західінкомбанк» за кредитним договором № 1906/07 від 19.06.2007 р.: по тілу кредиту 339 387,83 грн.; по процентах136 640,17 грн.; 30 % за невчасне повернення тіла кредиту 46 305,52 грн.; 30 % за невчасну сплату процентів 18642,96 грн.; пеня в розмірі 35 026,69 грн. за неповернення тіла кредиту; пеня в розмірі 14 102,01 грн. за несплату нарахованих процентів за період з липня 2011 по серпень 2014 року; штраф 2% в розмірі 80 000,00 грн.Загальна сума заборгованості TOB «Нояк» передПАТ «Західінкомбанк» станом на 20.08.2015 р. становить 670105,18 грн. Просив суд стягнути солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю«Грей-Юг»,ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №1906/07 від 19.06.2007 року у розмірі 670105,18 грн. (а.с. 2-7).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ТОВ «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ТОВ «Нояк»,ТОВ «Грей-Юг» про стягнення кредитної заборгованості задоволенні.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю«Грей-Юг»,ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» заборгованість за кредитним договором №1906/07 від 19.06.2007 року у розмірі 670105,18 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту: 339 387,83 грн.; заборгованості по процентах: 136 640,17 грн.; заборгованості по 30 % за невчасне повернення тіла кредиту: 46 305,52 грн.; заборгованості по 30 % за невчасну сплату процентів: 18642,96 грн.; пені за неповернення тіла кредиту: 35 026,69 грн.; пені за несплату нарахованих процентів за період з липня 2011 по серпень 2014 року: 14 102,01 грн.; штрафу 2%: 80 000,00 грн.

Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.226-229).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.233-238).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2007 року між КБ «Західінкомбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») та ТзОВ «Нояк» було укладено кредитний договір №1906/07, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 3 000 000,00 грн. на умовах визначених договоромзі сплатою 19% річних строком повернення до 19.06.2010 року.

Умови даного договору змінювались, про що сторонами кредитного договору укладено відповідні додаткові угоди: додатковий договір від 17.07.2007 року, додатковий договір від 24.10.2008 року, додатковий договір від 11.11.2008 року, додатковий договір від 01.09.2009 року, додатковий договір від 11.11.2009 року, додатковий договір від 13.09.2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Нояк» за кредитним договором укладено договір застави майна №1906/07-1 від 13.09.2011 року №2385, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором та ТОВ «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»; договір поруки від 13.09.2011 року №2398, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та ОСОБА_3; договір поруки від 13.09.2011 року №2393, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та TOB «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»; договір поруки від 13.09.2011 року, №2388, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та TOB «Грей-Юг».

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов за кредитним договором № 1906/07 від 19.06.2007 року, утворилася заборгованість, яка станом на 20.08.2015 року становить 670105,18 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту: 339 387,83 грн.; заборгованості по процентах: 136 640,17 грн.; заборгованості по 30 % за невчасне повернення тіла кредиту: 46 305,52 грн.; заборгованості по 30 % за невчасну сплату процентів: 18642,96 грн.; пені за неповернення тіла кредиту: 35 026,69 грн.; пені за несплату нарахованих процентів за період з липня 2011 посерпень 2014 року: 14 102,01 грн.; штрафу 2%: 80 000,00 грн.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 526, 553, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України щодо правових наслідків порушення зобовязань, в тому числі забезпечених порукою, суд 1 інстанції дійшов висновку про солідарне стягання з відповідачів на користь позивача кредитної заборгованості.

Однак, колегія суддів з зазначеними висновками суду в повній мірі не погоджується.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобовязання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобовязальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобовязання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Проте, ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Західінкомбанк», суд 1 інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2007 року між КБ «Західінкомбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») та ТзОВ «Нояк» було укладено кредитний договір №1906/07, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 3 000 000,00 грн. на умовах визначених договором зі сплатою 19% річних строком повернення до 19.06.2010 року.

Умови даного договору змінювались, про що сторонами кредитного договору укладено відповідні додаткові угоди: додатковий договір від 17.07.2007 року, додатковий договір від 24.10.2008 року, додатковий договір від 11.11.2008 року, додатковий договір від 01.09.2009 року, додатковий договір від 11.11.2009 року, додатковий договір від 13.09.2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Нояк» за кредитним договором укладено договір поруки від 13.09.2011 року №2398, посвідчений приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_5, укладений між кредитором, позичальником та ОСОБА_3 (а.с.34).

У відповідності до п.1 вищевказаного договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором нести в повному обсязі відповідальність за невиконання позичальником умов кредитного договору №1906/07 від 19.06.2007 року, укладеного між Кредитором та Позичальником. Відповідно до п. 2 даного договору поруки, поручитель приймає на себе зобов'язання при невиконанні боржником зобов'язань перед кредитором в строки та на умовах, що обумовлені кредитним договором та додатковими до нього договорами погасити кредитну заборгованість в розмірі 1 782 027,42 грн., нараховані за користування кредитними коштами відсотки в розмірі передбаченому кредитним договором та додатковими до нього договорами, а також неустойку, збитки, а також інші боргові зобов'язання.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаївділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннямумов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору" так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530,631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додаткового договору від 13.09.2011 року до кредитного договору №1906/07 від 19.06.2007 року та п. 4 договору поруки, сторонами визначено строк виконання зобовязання за основним договором 31.08.2014 року (а.с. 21-22).

Відповідно до п. 9 договору поруки, кредитор має право вимагати виконання зобовязання за основним договором повністю (чи у будь якій його частині як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо).

Згідно п. 10 повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою, що вказана у договорі чи надано особисто поручителю. Підтвердження повідомлення є оригінал поштової квитанції та оригінал опису вкладення в цінний лист. Цінний лист вважається врученим поручителю, після спливу 10 календарних днів з дня відправлення кредитором.

Як вбачається з матеріалівсправи, позивач 11.02.2015 року направив вимогу відповідачам, згідно реєстру рекомендованих відправлень (а.с.37-38). Однак матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення поручителя про отримання вимоги, відповідно до вимог договору поруки.

Також зі справи вбачається, що позивач звертався з відповідним позовом до Індустріального районного суду, однак ухвалою від 18.03.2015 року позовну заяву було повернуто позивачу. Однак, лише формальне звернення до суду з позовом, провадження по якому не відкрито, не свідчить про те, що позивач своєчасно скористався своїм правом щодо заявлення вимоги про виконання зобовязання до поручителя.

Так, за змістом частини першої статті 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Згідно з частиною першою статті 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначених статтями 108 - 114 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, за її подання сплачується судовий збір.

За змістом викладеного вбачається, що подача позову свідчить про своєчасне предявлення вимоги про виконання зобовязання до поручителя, не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то таке звернення не можна вважати належним предявленням вимоги, оскільки за таким позовом провадження по справі не відкривається.

До Дніпропетровського районного суду з даним позовом позивач звернувся до суду лише 15 вересня 2015 року.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо звернення з відповідною вимогою до поручителя ОСОБА_3 протягом 6 місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від30.03.2012 року за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин",відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. (Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1265цс16).

У звязку з вищезазначеним, колегія суддів вважає, що порука ОСОБА_3 є припиненою, а отже рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, з вищезазначених підстав.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду 1 інстанції щодо стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором на користь позивача з відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грей-Юг» про стягнення заборгованості, оскільки вони зроблені зпорушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Так, вимоги позивача до відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грей-Юг» про стягнення заборгованості передбачені договорами та законом.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Виходячи з того, що позовні вимоги ПАТ «Західінкомбанк» до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грей-Юг» про стягнення заборгованості витікають з відносин, які виникли між юридичними особами на підставі договорів, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грей-Юг» про стягнення заборгованості, та, враховуючи зміст п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, в якому встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що провадження у справі в цій частині слід закрити, з урахуванням також вимог ч.1 ст. 310, п.4 ч.1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205, 303, 307, 310, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2016 року скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Нояк», ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Грей-Юг» про стягнення заборгованості - закрити.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: