Ухвала суду № 66059312, 13.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1480/17 Справа № 183/3822/16 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Дніпро

13 квітня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Пищиди М.М.

при секретарі Григорєвій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Черкаська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобовязання вчинення певні дій

за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 2312 від 24 червня 2016 року; та зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується позивачами на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що вони на підставі ордеру № 338 від 14 жовтня 1991 року та довідки про переоформлення особового рахунку № 1283 від 14 вересня 2005 року проживають та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі звернулися до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу їм квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська, як органом приватизації прийнято рішення № 2312 від 24 червня 2016 року, яким відмовлено в приватизації вищезазначеної квартири, в зв'язку з тим, що рішення про відчуження військового нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, яке на даний час відсутнє. Зазначені дії та рішення відповідача вважають неправомірними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.2-6).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи - Міністерство оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Черкаська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобовязання вчинення дій задоволені.

Визнано незаконними рішення Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська № 2312 від 24 червня 2016.

Зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою: АДРЕСА_1 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року.

Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.80-86).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 91-92).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

Судом 1 інстанції встановлено, що згідно з ордеру № 338 від 14 жовтня 1991 року та довідки про переоформлення особового рахунку № 1283 від 14 вересня 2005 року позивачі проживають та зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Вищезазначене житлове приміщення належить до житлового фонду Міністерства оборони України, перебуває у повному оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська.

25 травня 2016 року позивачі звернулися до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська з заявою про передачу їм квартири у приватну власність у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішенням Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська за вих. № 2312 від 24 червня 2016 року позивачам відмовлено в приватизації квартири та повідомлено про відсутність повноважень Начальника КЕВ м. Дніпропетровська щодо оформлення передачі квартири у приватну власність, через те, що зазначена квартира є військовим майном і рішення щодо відчуження військового майна приймає лише КМУ, а такого рішення не має.

Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що займане позивачами приміщення: квартира АДРЕСА_2 підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як жиле приміщення, яке згідно Наказу Міністра оборони України від 15.09.2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» підлягало передачі у комунальну власність територіальної громади смт. Черкаське, та що позивач є особою, яка має право на приватизацію зазначеної квартири.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду 1 інстанції, які відповідають обставинам справи та зроблені без порушень нормам матеріального та процесуального права.

Так, згідно статті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістомст. 9 ЖК Українигромадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені уЗаконі України «Про приватизацію державного житлового фонду»(далі - Закон № 2482-XXII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2482-ХХІІ приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Як встановлено статтею 2 Закону № 2482-ХХІІ до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків,одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами,організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир(будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир(будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону № 2482-ХХІІ органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено, що військове майно - цедержавнемайно, закріпленеза військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали,продовольство,технічне,аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов'язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

З урахуванням зазначених вимог законодавства, право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, будинки, споруди.

Відповідно до п.4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29 серпня 2002 року, передача житлового фонду, інших об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів, проводиться за рішенням Міністерства оборони України.

Згідно з положенням, затвердженим Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року таНаказом Міністра Оборони України № 448 від 03 липня 2013 рокувизначення «закрите військове містечко» та коло осіб, які мають право затверджувати перелік закритих військових містечок виключені.

03 вересня 2010 року Начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних сил України ОСОБА_6 затверджений останній чинний (він базується на Наказі Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року) «Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд», селища міського типу Гвардійське та Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області не були включені до цього переліку.

На підтвердження того, що смт. Черкаське не наданий статус закритого військового містечка свідчить і Наказ Міністра оборони № 569 від 15 вересня 2011 року «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» з затвердженими переліками військового майна.

Згідно Наказу Міністра оборони України № 569 «Про безоплатну передачу військового майна у приватну власність до територіальних громад», безоплатно передається у комунальну власність територіальним громадам смт. Черкаське і смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, зазначений Наказ є обов'язковим для виконання КЕВ м. Дніпропетровська та Черкаською і Гвардійською селищними радами.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, розташований за адресою: вул. Лісна, 12, смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області перебуває на балансі БУ № 2 Гвардійської КЕЧ району, яке є структурним підрозділом КЕВ міста Дніпропетровська.

Встановивши, що займана позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, в інтересах якого також діє ОСОБА_5АДРЕСА_3 за адресою: вул. Лісна, буд. 12, у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як жиле приміщення згідно Наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року №569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову про визнання незаконним рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська № 2312 від 24 червня 2016 року, визнання за позивачами права на приватизацію квартири, у якій вони проживають та зобовязання відповідача вжити заходів щодо приватизації квартири.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі, на те, що вони не є субєктом владних повноважень, оскільки на них покладено лише суто механічну функцію по підготовці документів на приватизацію, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, до обовязків квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська відносилася не тільки підготовка документів на приватизацію, але і видача свідоцтв про право власності на нерухоме майно згідно з розпорядженням начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Міністерства оборони України.

Доводи апеляційної скарги про те, що військове містечко № 3 смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, на території якого знаходиться житловий будинок №12 по вул. Лісній у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області має статус «закритого військового містечка», з посиланням при цьому на лист заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України ОСОБА_8 №14492/С від 19 серпня 2013 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, зміст вказаного листа протирічить чинному Наказу Міністра оборони України від 15 вересня 2011 року № 569 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» та Положенню про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №215 від 21 квітня 2011 року і Наказом Міністра оборони України №448 від 08 липня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 року за № 1590/24122, які не містять такого статусу військового містечка, як «закрите військове містечко».

Крім того, доказів, в розумінні ст. ст.57, 58 ЦПК України, які б свідчили про те, що будинок, в якому розташована спірна квартира, не є об'єктом приватизації та що позивачі не є особами, які мають право на приватизацію, відповідачем в порядку, передбаченому ст.60 ЦПК України не надано, як суду 1 інстанції так і апеляційному суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач по справі є неналежним є безпідставними, оскільки, пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року № 1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов'язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом 1 інстанції було допущено описку в третьому абзаці резолютивної частини рішення, та помилково зазначено відповідачем та особою яка займає спірне приміщення, ОСОБА_5, замість правильного ОСОБА_7, який є неповнолітньою особою і в інтересах якого діє ОСОБА_5, що не є підставою для скасування чи зміни рішення. Відповідно до ч.1 ст. 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущену у судовому рішенні вищевказану описку.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2016 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: