Рішення № 66056925, 19.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/2105/16-ц Провадження № 22-ц/772/1109/2017Головуючий в суді першої інстанції Карнаух А. П.Категорія 39 Доповідач Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Голота Л.О.

суддів: Зайцев А.Ю., Рибчинський В.П.,

за участю секретаря судового засідання Топольська В.О.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Наталії Федорівни про зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.11.2016 року,

в с т а н о в и л а:

06.10.2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Наталії Федорівни, у якому просив суд зобов»язати Тульчинську державну нотаріальну контору, а саме Тимчик Н.Ф., яка безпосередньо займається його заявою у встановленому законом порядку щодо прийняття ним спадщини за заповітом його діда ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з проханням виготовити та видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2014-2016 років він неодноразово звертався до державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Н.Ф. з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті діда - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. У видачі свідоцтва про право на спадщину йому було неодноразово відмовлено з невідомих причин.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.11.2016 року позов задоволено.

Визнано незаконною відмову державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Наталії Федорівни у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4.

Зобов'язано державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Наталію Федорівну вчинити нотаріальну дію по видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 після смерті його діда - ОСОБА_7.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участь у справі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Підставами скасування рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.11.2016 року на думку колегії суддів є неповне з»ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судом вірно встановлені наступні факти.

За заповітом, посвідченим 21.06.2006 року приватним нотаріусом Тульчинскього районного нотаріального округу Ковганич С.В., ОСОБА_7 все своє майно після смерті заповів позивачу.

Згідно з витягу № 7831658 про реєстрацію в Спадковому реєстрі підтверджено, що заповіт спадкодавцем не скасований та не змінений.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого ДРАЦС Тульчинського РУЮ ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тульчині Вінницької області.

Бажаючи отримати свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Тимчик Н.Ф., яка відмовила йому у видачі свідоцтва з тих підстав, що між родичами покійного ОСОБА_7 існує спір щодо майна, яке увійшло до спадкової маси.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підстави, за яких нотаріус може відмовити особі у вчиненні нотаріальної дії передбачені ст. 49 Закону України «Про нотаріат». В пп.1-8 ч.1 цієї статті не назначено, що при наявності судового спору між спадкоємцями нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії. В п.9 ч.1 цієї статті зазначено, що нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії в інших передбачених законом випадках. Наявність в суді спору між спадкоємцями чи іншими особами з приводу права власності на спадкове майно не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії в разі прийняття судом рішення, яке набрало чинності.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави.

З наявних у матеріалах справи рішень Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.05.2016 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 13.06.2016 року вбачається, що між позивачем та ОСОБА_6 існує спір щодо майна, яке увійшло в спадкову масу. Так, апелянт стверджує, що отримавши за рішенням суду, що переглядається свідоцтво про право на спадщину, позивач тим самим набув право власності на майно, яке апелянт вважає своєю власністю та щодо якого наразі існує спір.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку що розглянувши справу без залучення до участі в розгляді справи ОСОБА_6, суд фактично вирішив питання , які впливають на її права та обов»язки .

Крім того, визнаючи незаконною відмову державного нотаріуса , суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та не звернув уваги, що в прохальній частині позову таких вимог позивачем заявлено не було та обгрунтування цих вимог у позові немає.

Згідно ст. 49 Закону України « Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Тим самим, законодавець вказує, що оскарженню підлягає відмова нотаріуса, яка викладена у письмовій формі, оскільки лише при виготовлені відмови у письмовій формі нотаріус зобов»язаний роз»яснити порядок її оскарження.

Суд першої інстанції не взяв до уваги вище зазначені норми права та не врахував рекомендації ВССУ, викладені у листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (лист ВССУ № 24-753/0/4-13), у яких йдеться про обов'язкову наявність в матеріалах справи при розгляді справ про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, тим самим суд прийшов до висновків, які не грунтуються на належних доказах.

Також, задовольняючи позовні вимоги заявлені ОСОБА_4 до державного нотаріуса, судом першої інстанції помилково не були враховані роз»яснення пленуму ВССУ, що містяться у п.16 Постанови № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» та у п. 6 узагальнення пленуму ВССУ від 07.02.2014 року « Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» у відповідності до яких, у разі пред'явлення вказаних позовних вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що містяться у п.8 Постанови № 2 від 12.06.2009 року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Згідно п.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що вихід суду за межі позовних вимог, вирішення спору без залучення до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_6 є підставою для скасування рішення суду .

Недоведеність позивачем позовних вимог, відсутність в матеріалах справи письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, пред»явлення вимог до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

На підставі викладеного, колегія суддів приходить висновку, рішення суду не може залишатись в силі, оскільки прийнято на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 60, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, - вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 04.11.2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори Тимчик Наталії Федорівни про зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.О. Голота

Судді А.Ю. Зайцев

В.П. Рибчинський

/ПІДПИСИ/

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: