Постанова № 66056386, 18.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5272/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

11.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №22430-13 від 20.07.2016 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 25 000 грн. за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

04.01.2017 року, не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області подала апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що податковий орган правомірно нарахував позивачу транспортний податок за 2016 рік на підставі даних, отриманих від органів внутрішніх справ. При вирішенні спору судом не враховано, що позивачем не надано відповідних підтверджень від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, щодо середньоринкової вартості автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2014 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_2, а тому вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування за 2016 рік.

Апелянт вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року незаконною та просить суд апеляційної інстанції її скасувати з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2. Дата першої реєстрації 21.10.2014 року, дата реєстрації на ім'я позивача 21.10.2014 року.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №22430-13 від 20.07.2016 року, яким визначено позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 20.07.2016 року середньоринкова вартість автомобіля позивача складала 1 016 057,01 грн., тобто менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно до п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим він не являється об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році. Також, суд першої інстанції зазначив про порушення відповідачем строків вручення позивачу спірного податкового повідомлення-рішення, встановлених п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, однак вважає, що при розгляді справи Одеським окружним адміністративним судом помилково застосовано норми матеріального права. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України, було введено новий транспортний податок.

Згідно ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень.

За правилами п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В ході судового розгляду встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

За змістом ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

З огляду на оприлюднення рішення Одеської міської ради №6257-VI про введення (встановлення) транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.

Податковим кодексом України встановлений принцип стабільності податкового законодавства (п.п. 4.1.9 п.4.1 ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до ст.7 ПК України елементом податку є, зокрема, об'єкт оподаткування.

На підставі п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно п.п. 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2016 року, об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Отже, введений законодавством у 2015 році транспортний податок підлягав нарахуванню платникам податку лише у 2016 бюджетному році.

Позивач, відповідно до вимог пп. 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2016 року, не є платником вказаного податку, оскільки на праві власності йому належить автомобіль, який використовувався до 5 років (з 2014 року) і має об'єм циліндрів двигуна до 3000 куб. см. (2967 куб.см.)

Вказана норма (п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України) змінена Законом України від 24.12.2015 року №909-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинність з 01.01.2016 року, та, відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України у новій редакції, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідні зміни були внесені в рішення Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» від 21.01.2015 року рішенням міської ради від 03.02.2016 року №257-VI1.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням принципу стабільності податкового законодавства, встановленого ПК України, транспортний податок у 2016 році повинні платити лише фізичні особи, які були та є платниками вказаного податку, оскільки внесені зміни щодо об'єкту оподаткування, як елементу податку відповідно до ст.7 ПК України, можуть застосовуватися лише у 2017 бюджетному році.

Таким чином, внесені зміни в ПК України щодо транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року, та, відповідно, внесені зміни щодо вказаного податку у рішення Одеської міської ради, у зв'язку з їх внесенням після 15.07.2015 року, не можуть застосовуватися у 2016 році, а повинні застосовуватися у 2017 році.

У 2016 році транспортний податок повинен нараховуватися платникам цього податку, тобто особам, які мають об'єкт оподаткування, визначений законом при встановленні вказаного податку з 2015 року, а саме легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Як зазначалось вище, належний позивачу автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2014 року випуску, має об'єм двигуна 2967 куб. см., а тому не був об'єктом оподаткування транспортним податком до прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIІI.

При вказаних обставинах, колегія суддів, також, вважає за доцільне здійснити посилання на Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Щокін проти України», яким висвітлено поняття втручання органу державної влади в майнові права особи в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Тобто, для позивача транспортний податок став новим введеним податком, про який платника слід повідомити не менше, аніж за півроку.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивач у 2016 році не є платником транспортного податку, оскільки не має відповідного об'єкту оподаткування, а тому нарахування йому контролюючим органом транспортного податку є неправомірним та не відповідає встановленим статтею 4 ПК України як принципу стабільності податкового законодавства, так і принципу загальності оподаткування, відповідно до якого кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

А відтак, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області протиправно прийняла податкове повідомлення-рішення №22430-13 від 20.07.2016 року.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак допустив помилкове застосування норм права, тому, відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року підлягає зміні в частині підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

При відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року відстрочено апелянту сплату судового збору до вирішення справи по суті.

Враховуючи те, що апелянт не відноситься до категорії осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору, при зверненні до суду з апеляційною скаргою судовий збір ним не сплачений, тому з ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області належить стягнути судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 201, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м.Одеса, вул. Стовпова, 17) на користь Державної судової адміністрації України (рахунок №31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв