Рішення № 66053224, 03.03.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1188/16-ц

Номер провадження 2/570/105/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Таргоній М.В.

з участю секретаря Беднарчук Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ СК "Альфа Страхування" про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В обгрунтування зазначеного позову ОСОБА_1 вказує, що між нею та зазначеною страховою компанією укладено договір страхування (КАСКО) від 06.01.2016 року.

12.01.2016 р., в період дії договору мала місце ДТП із участю застрахованого автомобіля Peugeot 207, реєстр. номер НОМЕР_1. Про настання страхового випадку повідомлено відповідача та надано документи необхідні для прийняття рішення про виплату відшкодування.

Рішенням відповідача від 18.01.2016 року відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Вказано у відмові, що на вказану ДТП не поширюється дія договору страхування, оскільки за кермом була водій ОСОБА_1 (позивач) стаж водія якої становить менше 5 років, що не відповідає умовам договору. Вважаючи відмову у виплаті безпідставною, та вказуючи на порушення відповідачем її прав споживача, позивач звернулась в суд із позовом.

Зазначено в позові, що між позивачем та ПАТ СК "Альфа Страхування" раніше був укладений договір страхування (КАСКО) від 11.01.2013 року, в якому обмеження щодо стажу водія не передбачалися. В подальшому укладено ще декілька аналогічних договорів, які позивач вважала пролонгацією та ідентичними за змістом до вказаного договору від 11.01.2013 року. Вказала, що саме її незначний стаж водія і став однією з основних передумов укладання договору КАСКО в 2016 році. Вважає дії відповідача нечесною підприємницькою діяльністю, недобросовісними, та такими, що порушують її права.

Пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача невиплаченого страхового відшкодування - 215 тис. грн., пені по заборгованості 752 грн. 50 коп., додаткових витрат 2 тис. 300 грн. та моральної шкоди - 10 тис. грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на обгрунтування наведені у позові. Зазначив також, що при укладенні договору страхування (КАСКО) від 06.01.2016 року представники страхової компанії не пояснили та не роз'яснили ОСОБА_1 індивідуальних та інших умов договору, в т.ч. щодо підстав відмови у страхових виплатах. Вважає умови договору несправедливими, та безпідставною відмову позивача здійснити виплату страхових платежів. Зазначив, що ОСОБА_1, яка є власником застрахованого автомобіля, та постійно його використовувала, не роз'яснено, що вона згідно умов договору страхування не має права керувати застрахованим ТЗ. Вважає таку умову договору несправедливою, оскільки сформована заздалегідь без обговорення із позивачем, та явно не відповідає інтересам останньої, оскільки крім неї вказаним автомобілем ніхто не користувався. Просив задовольнити позов.

Представники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні не визнали та просили відмовити в його задоволенні, покликаючись на письмові заперечення.

У запереченнях (а.с. 155-159) вказано, що у виплаті ОСОБА_1 відмовлено, оскільки згідно п. 25.2 договору від 06.01.2016 року,дія Договору поширюється на водіїв, визначених в частині І Договору (які мають стаж водіння не менше 5 років). Оскільки за обставин ДТП від 12.01.2016 р. за кермом застрахованого ТЗ перебувала ОСОБА_1, стаж водіння якої менше 5 років, - дія договору страхування на вказаний випадок не поширюється, і авто в момент керування таким водієм позбавлене страхового захисту.

Із покликанням на положення ст. 79 ЦПК України, п. 4.3.14 Договору, вказується про безпідставність вимоги про стягнення витрат за проведення експертизи.

Із покликанням на положення п. 4.3.15 Договору, вказується про безпідставність вимоги про стягнення витрат за зберігання автомобіля на території СТО.

Оскільки такий вид відповідальності страховика, як відшкодування моральної шкоди, не передбачено ні Законом, ні умовами Договору, вказується на безпідставність вимоги про стягнення такої шкоди.

Представник ОСОБА_4, не заперечуючи факту настання страхового випадку, розміру матеріального збитку завданого власнику застрахованого автомобіля Peugeot 207, реєстр. номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП від 12.01.2016 року, - зазначив, що рішення про відмову у проведені виплаті ОСОБА_1 узгоджується та відповідає умовам договору страхування від 06.01.2016 року.

Пояснював, що дійсно між ОСОБА_1 та ПАТ СК "Альфа Страхування" було укладено декілька договорів страхування (КАСКО), в т.ч. від 11.01.2013 року, 10.01.2014 року, 31.12.2014 року та від 06.01.2016 року. Умова про стаж водіїв не менше 5 років, які мають право керувати застрахованим ТЗ, не передбачалася в договорі від 11.01.2013 року та від 10.01.2014 року. Така вимога щодо водіїв визначена в договорі від 31.12.2014 року та від 06.01.2016 року і ОСОБА_1 не могла не знати про такі обмеження. Вважає, що ОСОБА_1 свідомо обрала такі умови договору для оптимізації (зменшення) вартості, яку їй необхідно було сплатити за договором. Ознайомлення ОСОБА_1 із умовами долговору підтверджується наявністю її підписів на договорах. Примірник договору від 31.12.2014 року ОСОБА_1 мала в користуванні, а бланк договору від 06.01.2016 року за декілька днів до підписання відправлений на електронну пошту її чоловіка. Зазначив також, що договір від 06.01.2016 року недійсним не визнавався, а тому пред'явлені вимоги безпідставні та необгрунтовані. Просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ СК "Альфа Страхування" та ОСОБА_1 укладенено договори страхування (КАСКО) від 11.01.2013 року, 10.01.2014 року, 31.12.2014 року та від 06.01.2016 року - щодо автомобіля Peugeot 207, реєстр. номер НОМЕР_1.

12.01.2016 р., в період дії договору мала місце ДТП із участю вказаного застрахованого автомобіля. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 05.02.2016 року, за наслідками вказаної ДТП ОСОБА_1 визнано винною за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Вказані обставини сторонами не оспорювались, та об'єктивно підтверджуються із вказаних документів та постанови суду.

Відповідно до ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Про настання страхового випадку повідомлено відповідача та надано документи необхідні для прийняття рішення про виплату відшкодування.

Згідно висновку звіту № 066 від 15.02.2016 р. (а.с. 76-91), проведеного оцінювачем ПП "Експерт-Сервіс-Альфа" на замовлення ОСОБА_1, розмір матеріального збитку завданого власнику застрахованого автомобіля Peugeot 207, реєстр. номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП від 12.01.2016 року, складає 235 тис. 220 грн.

Вказані обставини сторонами не оспорювались, та об'єктивно підтверджуються із документів наявних в матеріалах справи, в т.ч. рішення страховика від 18.01.2016 року та вказаного звіту. Правильності вказаного висновку про розмір матеріальної шкоди відповідач не ставив під сумнів та не спростовував.

Вартість зазначеного дослідження щодо визначення розміру вказаної шкоди (звіт № 066 від 15.02.2016 р.) становить 1 тис. 450 грн. (а.с. 92).

Вартість зберігання автомобіля на території СТО становить 850 грн. (а.с. 93).

Згідно розрахунку наданого позивачем, передбачений п. 20.1 Договору розмір пені за невиплату страхового відшкодування за період із 18.01.2016 року по 22.02.2106 року становить 752 грн. 50 коп (а.с. 94).

Правильність вказаного розміру вартості дослідження, зберігання автомобіля, та розрахунку пені відповідач не ставив під сумнів та не спростовував.

Рішенням відповідача від 18.01.2016 року (а.с. 35) відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Підставою відмови вказано невиконання страхувальником п. 25.2 договору страхування. Зазначено, що за обставин ДТП не поширюється дія договору страхування, оскільки за кермом була водій ОСОБА_1 стаж водія якої становить менше 5 років, що не відповідає п. 4 договору.

В судовому засіданні допитана як свідок, ОСОБА_1 дала показання, згідно яких для укладання договору стархування від 06.01.2016 року вона прибула у відділення Альф-Банку в м. Рівне, куди бланк договору доставлено кур'єром. Працівник банку надав їй договір, на якому вже були проставлені підписи представника та печатки страхової компанії. Поля договору вже були заповнені. Звернула увагу на своє прізвище у договорі та строк дії договору. Підписи на вже заповненому бланку договору ставила, вважаючи що в такий спосіб продовжується дія договору від 2013 року. Також в 2014 році страхова компанія здійснювала страхові виплати по ДТП з її участю, та не вказувалося про наявність обмежень по стажу водія для дії договору та проведення виплат. Про обмеження її, як водія, стаж якого менше 5 років, у праві керування застрахованим та належним їй автомобілем - її не повідомлено, не повідомлено та роз'яснено й про інші обмеження та умови договору. Заяви перед укладенням договору не підписувала. Договір для підписання був наданий їй безпосередньо перед закриттям згаданого відділення банку, не мала можливості самостійно ознайомлюватись із усім змістом договору. Примірник підписаного нею договору отримала працівник банку.

Обставини укладання договору страхування (КАСКО) від 06.01.2016 року між ПАТ СК "Альфа Страхування" та ОСОБА_1 та підписання нею бланку вказаного договору представник позивача належними да допустимими доказами не спростував. Суд вважає помилковими доводи представника страховика, що наявність підписів ОСОБА_1 на договорі є підтвердженням роз'яснення їй обмежень щодо керування нею застрахованим автомобілем та підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування. Пояснення про направлення на електронну пошту чоловіка позивачки проекту договору, як і факту отримання такого електронного листа та подальшого ознайомлення із його змістом самою ОСОБА_1 - належними та допустими доказами не підтверджено. Не встановлено із наданих представником відповідача документів та його пояснень - хто із працівників страхової компанії, за яких обставин, в який спосіб та в якому обсязі ознайомив ОСОБА_1 з правилами страхування та роз'яснив їй як страхувальнику, споживачу послуг страхування, вказані несприятливі для неї умови договору. Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За наведених обставин встановлено невиконання відповідачем, закріпленого у ст. 20 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВРУ та п. 12.4.1 Договору обов'язку ознайомити страхувальника з правилами страхування. При цьому враховується також й те, що для ознайомлення з правилами страхування, які є багатосторінковим документом, містять значний обсяг специфічної інформації та термінології, незрозумілих для широкого загалу, недостатньо разового ознайомлення з ними в умовах обмеженого часу та можливостей під час укладення договору.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" укладений сторонами договір страхування порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови, зокрема передбачене п. 10 ч. 1 вказаної статті Закону, - установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Із урахуванням встановлених обставин, несправедливою є умова, передбаченої п. 4 договору страхування від 06.01.2016 року щодо обмеження у праві керування застрахованим ТЗ водіям зі стажем від 5 років. Оскільки вказане положення договору є несправедливим, згідно ч. 5 саме таке положення договору страхування від 06.01.2016 року може бути змінено або визнано недійсним. Згідно ч. 7 вказаної статті Закону, положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем не пред'явлено вимогу про зміну або визнання недійсними положень договору страхування (КАСКО) від 06.01.2016 року, а тому при вирішенні спору про стягнення страхових виплат суд враховує умови згаданого договору від 06.01.2016 року.

Згідно положень п. 25.2 договору страхування (КАСКО)від 06.01.2016 року, дія Договору поширюється лише на водіїв, визначених в Частині І Договору (а.с. 19).

Пунктом 4 Частині І Договору визначено, що найменший стаж водіїв, що мають право керувати застрахованим транспортним засобом - від 5 років.

Із урахуванням наведених умов договору страхування, суд вважає обгрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки за встановлених обставин ДТП із участю застрахованого ТЗ Peugeot 207, реєстр. номер НОМЕР_1, водієм вказаного автомобіля була ОСОБА_5, стаж водія якої був менше 5 років.

Оскільки за вказаних умов Договору, його дія не поширюється на страховий випадок від 12.01.2016 року із участю застрахованого ТЗ, яким керувала ОСОБА_1, то у страховика не виникає обов'зок здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений Договором строк. Тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача невиплаченого страхового відшкодування в сумі 215 тис. грн., та пені по заборгованості 752 грн. 50 коп., витрат в сумі 1 тис. 450 грн. за проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, - слід відмовити.

З тих же підстав слід відмовити в задоволенні вимоги про стягнення витрат на зберігання автомобіля на території СТО становить в сумі 850 грн.Крім того, такі витрати згідно п. 4.3.15 Договору віднесено до виключень із страхових випадків і обмежень страхування.

Щодо стягнення моральної шкоди суд виходив із наступного. Таку вимогу позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виплатив стахове відшкодування на ремонт автомобіля.

Правовідносини, що існують між сторонами, є зобов'язальними. У разі порушення зобов'язання моральна шкода може відшкодовуватися лише тоді, якщо це встановлено договором або законом (ст. 611 ЦК).

У таких випадках потрібно виходити з того, що між сторонами існують договірні відносини, які врегульовані спеціальним Законом № 85/96-ВР та ЦК, норми статей 625, 992 якого не передбачають такого виду відповідальності страховика, як відшкодування моральної шкоди. Можливість відшкодування моральної шкоди у таких правовідносинах в укладеному договорі сторони не передбачили.

Із урахуванням наведених вимог Закону, суд приходить до висновку про відмову в частині позову про стягнення моральної шкоди за безпідставністю.

З огляду на викладене, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст. 3, 4, 10-11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України "Про страхування", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" , ст.ст. 23, 979, 982, 988-989 ЦК України,

в и р і ш и в :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ПАТ СК "Альфа Страхування" про захист прав споживача, стягнення не виплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Таргоній М.В.