Рішення № 66051381, 10.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/20/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т. В.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.04.2017 Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2015 року у справі за позовом кредитної спілки «Гаранта-Л.К.» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 правонаступників ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року кредитна спілка «Гаранта -Л.К.» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору в розмірі 23915,61 грн.

В обгрунтування вимог зазначено, що 15 грудня 2014 року між кредитною спілкою в особі голови правління Лягул Галини Михайлівни, яка діє на підставі Статуту та ОСОБА_7 укладено договір № 477 про надання кредиту на споживчі цілі. Згідно умов якого позичальнику видані кредитні кошти у розмірі 23000,00 грн., строком на 48 місяців. Плата за користування кредитом становить 42% річних (п. 3.1).

15 грудня 2014 року в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_7, між кредитною спілкою «Гаранта - Л.К.» та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договори поруки, за умовами яких поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручителі відповідають по зобов'язанням позичальника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплата відсотків за користування кредитом, сплата додаткових відсотків, відшкодування збитків завданих кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору (п. 2.1, 3.2).

ОСОБА_7 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 01 вересня 2015 року утворилася заборгованість, тому заявлена вимога про дострокове стягнення по зобов'язанню.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Гаранта-Л.К.» заборгованість за кредитним договором № 477 від 15 грудня 2014 року в розмірі 23915,61 грн., з яких 21366,34 грн. основний борг, 2549,27 грн. борг за відсотками за користування кредитом.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3, після ухвалення судового рішення, померла ОСОБА_7, яка була позичальником по кредитному договору, тому КС «Гаранта-Л.К повинна отримати відшкодування від страхової компанії.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року до участі у розгляді справи залучено правонаступників ОСОБА_7 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.186-188).

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись через засоби масової інформації (т. 1 а.с.249-250).

Частиною 2 статті 305 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Лягул Г.М., пояснення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_9, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги за наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позичальник та поручителі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки не виконали та не забезпечили повернення кредиту та відсотків в терміни передбачені правочинами.

Судом встановлено, що 15 грудня 2014 року між кредитною спілкою «Гаранта-Л.К.» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 477, згідно умов якого позичальник отримала кредит в сумі 23000 грн. зі сплатою 42% річних від початкової суми кредиту, терміном дії 48 місяців (т. 1 а.с.6-7).

15 грудня 2014 року з метою виконання зобов'язання за кредитним договором між кредитною спілкою «Гаранта - Л.К.» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено договори поруки. За п. 3.2 поручителі та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язанням позичальника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплата відсотків за користування кредитом, сплата додаткових відсотків, відшкодування збитків завданих кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору (а.с.8-10).

Позивачем взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконанні в повному обсязі та видано ОСОБА_7 кредит у розмірі 23000 грн.

Проте, в порушення ЦК України та умов кредитного договору, позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала. Згідно наданого СК «Гаранта-Л.К.» до суду розрахунку, розмір заборгованості станом на 01 вересня 2015 року складає 23 915, 61 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 21366, 34 грн., по відсоткам за користування кредитом - 2549, 27 грн. (т. 1 а.с.5).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з правочинів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_7 в порушення умов кредитного договору та наведених норм ЦК України, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала та не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та з поручителів. За п.5.4.4 договору (а.с.6-7) кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів в разі не сплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків від суми кредиту. Як виходить з розрахунку, починаючі з лютого 2015 року позичальник почала порушувати термін сплати та розмір, передбачений графіком погашення кредиту (а.с.7 зворот). В квітні 2015 року замість 479,17 грн. основного боргу сплачено 79,56 грн., в травні 6,02 грн. В червні, липні, серпні 2015 р. сплачені лише відсотки в меншому розмірі, ніж передбачено умовами, по 500 грн. (т. 2 а.с. 1-12). Тому, позивач відповідно до умов договору, звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення, як з позичальника так і поручителів. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Досудове вирішення спору не є обов'язковим та не становить перешкоди для звернення до суду в розумінні положень законодавства в даних спірних правовідносинах, це стосується умов договору порук, пунктів 3.3 (а.с.8-10).

Вказаний висновок суду відповідає матеріалам справи і встановленим судом обставин щодо кредитних зобов'язань, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним розміром стягнення, так як суд не вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи, не перевірив наданого стороною позивача розрахунку заборгованості, обумовленого ст. 10 ЦПК, а відтак не встановив, що в жовтні 2015 року та в листопаді 2015 року ОСОБА_7 здійснено два платежі в розмірі 2300 грн. та 1300 грн. (т. 2 а.с. 10-11). На доводи сторони відповідача, позивач представив в суд апеляційної інстанції прибуткові касові ордери, за якими перевірений нарахований розмір заборгованості, квитанції № 816 та № 924, тому на час вирішення справи кредитна заборгованість становила 20136,05 грн., з якою повністю погодився кредитор.

Доводи апеляційної скарги, їх письмові заперечення зводяться лише до того, що оскільки позичальник ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, поручителі не повинні нести відповідальність по її кредитним зобов'язанням.

Однак, зазначена підстава є необґрунтованою, оскільки, ОСОБА_7, яка є позичальником за вищевказаним кредитним договором померла ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто після ухвалення судового рішення про стягнення кредитної заборгованості. Апеляційний суд переглядає підстави, доводи, обставини, на відповідність закону, які існували на час вирішення спору.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (ч. 20 ЦК України, ст. 3,4 ЦПК України).

При солідарному обов'язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Виходячи з положень частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.

У кредитному договорі № 477 в рахунок забезпечення виконання якого укладено договори поруки чітко визначено, що кредит надається строком на 48 місяців від дати надання позичальнику кредиту, тобто до листопада 2018 року (п.2.1).

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_7 виконання зобов'язання, КС «Гаранта-Л.К.» в порядку ч.2 ст.1050 ЦК і п.5.44 кредитного договору використала право дострокового стягнення з позичальника та поручителів заборгованість.

З позовом про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту КС «Гаранта Л.К.» звернулася 31 серпня 2015 року, тобто до спливу визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК строку для пред'явлення вимог до поручителів, оскільки строк виконання основного зобов'язання на час пред'явлення позову не настав, порука не припинена. Виплати здійснювались кожного місяця але без дотримання розміру та строку, передбаченого графіком платежів.

За таких обставин відповідно до закону підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_7 та з поручителів заборгованість за кредитним договором, в розмірі 20136,05 грн., яка складається з основної суми боргу - 19135,61 грн. та нарахованих відсотків - 821, 00 грн.

Протягом строку після ухвалення судового рішення, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. За ч.1 ст. 37 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

За інформацією Маловисківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області, після смерті ОСОБА_7, яка проживала АДРЕСА_1 спадкова справа не заводилась (т. 1 а.с. 160).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт реєстрації передбачає проживання особи за місцем такої реєстрації.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1266 ЦК України).

Згідно відомостей, наданих виконавчим комітетом Маловисківської сільської ради Кіровоградської області від 26 жовтня 2016 року № 1700 за вимогою Апеляційного суду Кіровоградської області, на момент смерті ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані син спадкодавця ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за вказаною адресою по теперішній час та онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, який знятий з реєстрації місця проживання 04 травня 2016 року (т. 1 а.с.158), тобто після смерті спадкодавця. Родинні відносини підтверджуються копіями актового запису про народження № 219 від 03.11.1988 року ОСОБА_6, копією актового запису про народження № 69 від 09.05.1971 року ОСОБА_11 та копією актового запису про народження № 176 від 09.12.1994 року ОСОБА_5 (т. 1 а.с.166-168).

З отриманої судом інформації виходить, що син спадкодавця ОСОБА_6 на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України фактично прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований разом із матір'ю на час її смерті. Внук спадкодавця, ОСОБА_5, який також був зареєстрований разом із спадкодавцем, є відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України спадкоємцем за правом представлення, оскільки його батько ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, тому він успадковує за законом після своєї бабусі ОСОБА_7 ту частку спадщини, яка належала б його батькові.

У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції до участі у розгляді справи залучено як відповідачів, правонаступників померлого відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с.186-188).

Залучені до участі у розгляді справи правонаступники померлого відповідача не з'являлись в судове засідання апеляційної інстанції, викликались в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК через оголошення в пресі, газета «Народне Слово» № 9-10 від 07.03. 2017 (т.1 а.с.249-250).

За вищевикладеного рішення суду щодо підстав стягнення заборгованості з позичальника та поручителів є обгрунтованим, апеляційний судом змінюється лише розмір стягнення. Тому, з ОСОБА_7 (правонаступники якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6.), ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Гаранта-Л.К.» солідарно підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 477 від 15.12.2014 року в розмірі 20136,05 грн., з яких основна сума боргу - 19135,61 грн., відсотки - 821,00 грн.

Неправильне застосування судом норм права (визначення розміру заборгованості), відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Така зміна не впливає на розподіл судових витрат, на час звернення позивача до суду сума боргу становила 23915,61 грн. та на солідарне стягнення боргу як з позичальника (по даній справі правонаступники) так і з поручителів.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 477 від 15.12.2014 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є правонаступниками ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 477 від 15.12.2014 року в розмірі 20136,05 грн., з яких основна сума боргу - 19135,61 грн., відсотки - 821 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: