Ухвала суду № 66050118, 19.04.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2156/17

2-а/310/79/17

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Бердянськ

Суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Вірченко О.М., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Бердянської міської ради про скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайсуду із адміністративним позовом до Бердянської міської ради про скасування рішення. Свої вимоги позивач мотивував наступним. Рішенням девяносто першої сесії V скликання Бердянської міської ради від 26 серпня 2010 року № 7 «Про передачу в оренду земельних ділянок» позивачу передано в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування сезонного павільйону ігрових автоматів і дитячих атракціонів, яка знаходиться в м. Бердянську по вул. Горького, площею 0,0192 га. Рішеннями відповідача від 20 листопада 2014 року, від 21 січня 2016 року договір оренди земельної ділянки поновлювався. 23 грудня 2016 року рішенням Бердянської міської ради № 23 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» (п. 4) ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні вказаного договору. Вважає, що рішення відповідача порушує його права і підлягає скасуванню. Просив скасувати рішення Бердянської міської ради від 23 грудня 2016 року № 23 «Про поновлення договорів оренди» в частині пункту 4.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності із п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України субєкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ст. 80 Земельного кодексу України установлено, що субєктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

За змістом ст.ст. 2, 5 цього ж Кодексу міська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним субєктом земельних відносин.

У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі субєкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Такий висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 09 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 звернувся до суду як фізична особа підприємець, оскаржує рішення Бердянської міської ради щодо не поновлення дії договору оренди земельної ділянки, яка використовувалась ним для ведення підприємницької діяльності розміщення та обслуговування сезонного павільйону ігрових автоматів і дитячих атракціонів.

Ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, за субєктним складом сторін та сутністю спору дана справа не підлягає розгляду адміністративнимисудами у порядку, визначеномуКАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 17, п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради про скасування рішення.

Розяснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Зобов'язати Бердянське управління Державної казначейської служби України Запорізької області повернути ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним за квитанцією № 781410055 від 14 квітня 2017 року у сумі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) 00 коп., отримувач: Держ. бюдж. м.Бердянськ, 22030001, на р/р 31217206700011, код отримувача 38042560, МФО - 813015, Банк - ГУДКСУ в Запорізькій області, призначення платежу *101*2347901679; судовий збір за позовом ФОП ОСОБА_1, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області; без ПДВ.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бердянський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали суду.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду ОСОБА_2