Вирок № 66049186, 19.04.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/660/17

Провадження № 1-КП/484/120/17

Кримінальні провадження № 12017150110000019

№ 12017150110000244

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Маржиної Т.В.

при секретарях судового засідання - Туркаловій І.В., Мирошниченко Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, учня 12 класу вечірньої школи, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Первомайським РВ УДМС України в Миколаївській області 30.12.2015 року, ПІН НОМЕР_2, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч.1, 125 ч.2 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Мішустіна М.А., Кернасовського О.Ю. - прокурорів Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області;

обвинуваченого та цивільного відповідача - ОСОБА_1;

потерпілого - ОСОБА_2;

потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_3

законного представника неповнолітнього потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

02.01.2017 року близько 20.00 години неповнолітній ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1, перебуваючи в гостях у знайомого по АДРЕСА_2, розпивали спиртні напої. В цей же час ОСОБА_1 звинуватив ОСОБА_3 у крадіжці його мобільного телефону, проти чого ОСОБА_3 заперечив. Така поведінка ОСОБА_3 обурила ОСОБА_1, в результаті чого у нього виник умисел спричинити потерпілому тілесні ушкодження. Реалізуючи свій злочинний умисел, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, ОСОБА_1 умисно, з метою нанести тілесні ушкодження ОСОБА_3, кулаками, долонями та відламаною ніжкою від дерев'яного стільця наніс останньому численні удари в область голови, тулуба, кінцівок, після чого останній упав на підлогу. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 ОСОБА_5 отримав: закриту черепно-мозкову травму, яка виявилася струсом головного мозку; крововиливи обличчя, верхніх кінцівок, вушних раковин, крововиливи лівої скроневої області, поперекової області праворуч, садна обличчя, нижніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 6 від 10.01.2017 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 125 КК України.

Крім того, 02.02.2017 року близько 21.00 години на перехресті вулиць Шовковичної і Бакуніна в м. Первомайську Миколаївської області під час розмови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу грошового боргу, під час якого ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 повернення боргу, на що ОСОБА_2 взагалі заперечував наявність боргу. Така поведінка потерпілого обурила ОСОБА_1, внаслідок чого у нього виник умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, реалізуючи який ОСОБА_1 умисно, з метою спричинити ОСОБА_2 тілесні ушкодження, долонями обох рук та кулаком наніс останньому декілька ударів по голові, тулубу, від яких ОСОБА_2 упав на землю. Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 у ОСОБА_2 утворився крововилив обличчя, який згідно висновку судово-медичної експертизи № 62 від 03.02.2017 року є легким тілесним ушкодженням.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив умисне легке тілесне ушкодження, тобто злочин, відповідальність за який передбачена ст. 125 ч.1 КК України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, ніякі фактичні обставини справи не заперечував і пояснив, що 02.01.2017 року близько 20.00 години вони з ОСОБА_3 пили біля магазину. Останній був п'яний і не хотів у такому вигляді йти додому, тому він завів його до свого знайомого ОСОБА_6, де вони продовжили пити. Потім у нього зник мобільний телефон, він вирішив, що його вкрав ОСОБА_3 і почав його бити. Один раз ударив його ногою в стегно, потім вони разом шукали телефон, потім він ударив його кулаком в груди, після чого лівою рукою тримав, а правим кулаком бив по голові, приблизно п'ять разів. ОСОБА_3 просив припинити, але він зупинився, лише коли перебив тому перенісся і під очима у ОСОБА_3 з'явилися крововиливи. Після бійки всі лягли спати, а вранці ОСОБА_3 пішов додому. Наступного дня прийшла його мати, забрала речі сина, сказала, що її син в лікарні. Крім того, під час бійки він кидав у ОСОБА_3 кухонний табурет, яким влучив у плече.

Також обвинувачений пояснив, що 02.02.2017 року увечері йому подзвонив п'яний ОСОБА_2, нецензурно лаявся і сказав приходити на «Колхоз» розбиратися з пацанами. Він з ОСОБА_7 пішли на зустріч біля коконосушарки. ОСОБА_2 був з братом ОСОБА_12, другом ОСОБА_12 та другом ОСОБА_8 ОСОБА_7 відтягнув ОСОБА_2 від його друзів. ОСОБА_2 лаявся на нього нецензурно, цим його провокував. Він подумав, що той хоче його вдарити і тоді на випередження вдарив його рукою в грудну клітину, після чого дав йому ще два ляпаси по обличчю. Після цього прибігли родичі ОСОБА_2 і забрали його. ОСОБА_2 на нього не замахувався, лише підходив і нецензурно лаявся в його бік. Підтвердив, що умисно бив ОСОБА_2 за грошовий борг.

Також ОСОБА_1 повністю визнав заявлений прокурором в інтересах лікарні цивільний позов і заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Крім повного визнання своєї провини самим обвинуваченим, його вина за обома епізодами повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що 02.01.2017 року він з ОСОБА_9 випивав біля магазину на «Грензаводі», там зустрів ОСОБА_1, ОСОБА_7 і ще одного знайомого. Разом з ними також випили горілки. Потім прийшли хлопці з «ПМК» і почали битися з ОСОБА_1 і його друзями, потім чиясь мати з'ясовувала стосунки із ОСОБА_1 Близько 20.00 години вечора він зібрався додому, ОСОБА_9 з ним вже не було. На пропозицію ОСОБА_1 вони зайшли до його знайомого ОСОБА_10, там він, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та його дівчина сиділи пили. ОСОБА_1 сказав йому шукати телефон, інакше почне його бити. Телефона він не бачив, тож ОСОБА_1 звинуватив його у крадіжці і наказав шукати далі. Потім сказав, що пройшло п'ять хвилин і почав його бити. Від ударів він упав на підлогу, декілька разів втрачав свідомість, просив припинити, однак ОСОБА_1 не зупинявся, бив його, навіть коли він лежав. Він просив ОСОБА_10 допомогти, але той сказав, що боїться ОСОБА_1 і не втручався. Втекти він йому не давав. Пізніше прийшов ОСОБА_7, разом вони наказали йому роздягнутися, забрали його речі, натомість дали старі джинси і калоші, а потім ОСОБА_1 помочився на нього. Коли вночі він опритомнів і побачив, що всі сплять, він втік додому.

Потерпілий ОСОБА_3 та його законний представник ОСОБА_4 повністю підтримали заявлений ними цивільний позов, просили його задовольнити і стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого на відшкодування матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування, 1 171 грн. 38 коп., та на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., мотивуючи тим, що внаслідок злочину потерпілий пережив великий психологічний стрес, була принижена його гідність, змінився звичайний уклад його життя.

Такі пояснення потерпілого підтверджуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.01.2017 року, яку мати ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала до поліції і виклала у ній такі самі обставини злочину, що їй повідомив син /а.с.71/; протоколом слідчого експерименту від 24.02.2017 року, під час якого потерпілий ОСОБА_3 показав і розказав, яким чином ОСОБА_1 наносив йому удари /а.с.79-82/; протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_1, під час якого останній продемонстрував такі самі дії /а.с.83-86/. В суді ОСОБА_1 підтвердив, що на слідчому експерименті розказував про обставини злочину добровільно, без стороннього тиску.

Як видно з виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 100/29 ОСОБА_3 перебував на лікуванні в дитячому хірургічному відділенні Первомайської ЦМБЛ з 04.01.2017 року з приводу закритої черепно-мозкової травми /а.с.78/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 6 від 10.01.2017 року /а.с.76/, у ОСОБА_11 виявлено: закриту черепно-мозкову травму, яка виявилася струсом головного мозку; крововиливи обличчя, верхніх кінцівок, вушних раковин, крововилив лівої скроневої ділянки, поперекової ділянки праворуч, садна обличчя, нижніх кінцівок. Такі тілесні ушкодження могли утворитися у строк, зазначений ОСОБА_3 від дії тупого (их) твердого (их) предмета (ів) і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я. Такі тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитися не могли.

Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 за вказаним епізодом знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Його дії правильно кваліфіковані за ст. 125 ч.2 КК України, оскільки судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_3 удари, внаслідок яких у того утворилися легкі тілесні ушкодження, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я.

За наступним епізодом потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що 02.02.2017 року з друзями святкували день народження його брата ОСОБА_12: він, брат, ОСОБА_8 та товариш ОСОБА_12. Він ОСОБА_1 не дзвонив, навпаки ОСОБА_1 знав, що у брата день народження і напрошувався до нього, але брат не хотів, щоб той приходив. Хтось із хлопців сказав, що до них йде ОСОБА_1, тому, щоб не було неприємностей, вони зібралися і пішли, однак по дорозі зустріли ОСОБА_1, з яким був з ОСОБА_7 Той взяв його на плечі і поніс від друзів до повороту, після чого підбіг ОСОБА_1 і вдарив його у грудну клітину, від чого він впав на землю. ОСОБА_1 добивав його кулаками по голові. Підбігли його товариші, намагалися його забрати. Потім бабуся і дідусь брата забрали його від ОСОБА_1 Перед цим ОСОБА_1 «розводив» його на гроші, перестрівав і говорив, що він йому винен гроші, хоча він насправді нічого йому не винен.

Такі обставини також підтвердили суду свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_8, які пояснили, що 02.02.2017 року увечері ОСОБА_1 наніс близько десяти ударів долонею і кулаками ОСОБА_2 в голову і по тулубу на перехресті вулиць Шовковичної і Бакуніна, від чого ОСОБА_2 декілька разів падав. ОСОБА_1 перестав бити потерпілого лише після того, як з'явилися бабуся і дідусь ОСОБА_12 і забрали його. Свідки також пояснили, що ОСОБА_1 бив ОСОБА_2, щоб той віддав гроші; ОСОБА_2 ударів не наносив, лише закривав голову руками.

Повідомлені потерпілим та свідками обставини підтверджуються також протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 та ОСОБА_1, які продемонстрували на статисті процес побиття ОСОБА_2 ОСОБА_1 /а.с.101-103/. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 62 від 03.02.2017 року у ОСОБА_13 виявлено крововилив обличчя, який міг утворитися у строк, повідомлений потерпілим від дії тупого твердого предмета і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень; не міг утворитися при падінні з висоти власного зросту /а.с.69/.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_1 за вказаним епізодом знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Його дії правильно кваліфіковані за ст. 125 ч.1 КК України, оскільки судом достовірно встановлено, що він умисно наніс ОСОБА_13 удари, внаслідок яких в останнього утворилися легкі тілесні ушкодження.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, а також данні про особу винного, який визнав себе винним, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, офіційно не працює, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, дітей не має, завдану злочинами шкоду не відшкодував; навчається у вечірній школі, де характеризується також посередньо; на обліку у військоматі не перебуває через минуле притягнення до кримінальної відповідальності. На думку суду каяття ОСОБА_1 є формальним, про що свідчить його поведінка в суді та ставлення до скоєного, відсутність усвідомлення неправомірності та неадекватності ситуації своєї поведінки. Також суд вважає формальним вибачення ОСОБА_1 перед потерпілими в останньому судовому засіданні, оскільки воно не підкріплене жодними реальними його діями, адже ОСОБА_1 шкоду потерпілим взагалі не відшкодував, у своїх поясненнях всіляко намагався применшити негативний характер своїх дій, приховуючи деякі негативні факти, як то справляння своїх природніх потреб на потерпілого ОСОБА_3, якого перед цим він змусив роздягнутися; штучне створення умов для зустрічі з ОСОБА_2, яку він організував саме для того, щоб з'ясувати з ним стосунки.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнає повне визнання своєї провини, молодий вік.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння за епізодом з ОСОБА_3

Враховуючи наведене, а саме данні про особу обвинуваченого, його вік, майновий, сімейний стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, посередню репутацію, суд вважає, що покарання йому слід призначити в межах санкцій частин статей, за якими він обвинувачується та остаточне покарання визначити на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 не працює, тож покарання у вигляді штрафу йому недоцільно призначати, а виправні роботи неможливо. Сплата штрафу ОСОБА_1 є сумнівною, оскільки він не має заробітку, доходу, не відшкодував шкоду закладу охорони здоров'я, потерпілим. Враховуючи зухвалість у поведінці обвинуваченого, його зверхність у відношенні до суспільства та оточуючих, поведінку у побуті та серед оточення, суд ставить під сумнів можливість добросовісного відбуття ним такого покарання як громадські роботи. Враховуючи, що ОСОБА_1 - здорова повнолітня особа, а також систематичність вчинення ним тотожних злочинів, суд вважає за необхідне визначити йому остаточне покарання у вигляді обмеження волі, яке має відбуватися з обов'язковим залученням до праці і через це може мати виховний вплив на ОСОБА_1, сприятиме його виправленню. Суд вважає, що покарання у вигляді арешту в даному випадку не може виконати таких функцій.

Речові докази та судові витрати у справі відсутні.

Заявлений прокурором в інтересах лікарні цивільний позов на підставі ст.ст. 1166, 1206 ЦК України підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки з наданої довідки № 18 від 23.02.2017 року /а.с.88/ вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 проходив лікування у дитячому хірургічному відділенні Первомайської ЦМБЛ у період з 04.01.2017 року по 10.01.2017 року. Вартість ліжко-дня становить 337 грн. 96 коп., тобто сума витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 складає 2 027 грн. 76 коп., які підлягають відшкодуванню особою, винною у вчиненні злочину.

Позов потерпілого ОСОБА_3 підлягає повному задоволенню. Як зазначено вище, витрати на лікування обвинувачений не відшкодував; мати потерпілого за власні кошти купувала йому ліки, оплачувала обстеження, медичні матеріали, що підтверджується наданими нею чеками. Необхідність саме таких витрат обумовлена призначеннями лікаря, що містяться в медичних документах /а.с.78,66-68/. Згідно наданих чеків загальна сума витрат на лікування становить 1 171 грн. 38 коп. /а.с.65/ і вона має бути стягнута з винної особи на користь потерпілого відповідно до ст. 1166 ЦК України. Також суд погоджується з наведеними потерпілим у позові доводами щодо спричинення йому моральної шкоди, якої він зазнав внаслідок побиття. Як зазначив потерпілий, він досі відчуває біль у голові, змушений проходити обстеження, лікування, відчуває дискомфорт, страх. Така ситуація впливає на його життя, змушує змінити його звичайний уклад. Потерпілий оцінив завдану йому матеріальну шкоду у 10 000 грн. На думку суду такий розмір є розумним і достатнім для компенсації моральних страждань потерпілого, який зазнав жорстокого поводження з боку обвинуваченого, а тому на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України з обвинуваченого на користь потерпілого на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 10 000 грн.

Обвинуваченому раніше запобіжний захід не обирався і суд вважає недоцільним обирати його до набрання вироком законної сили, оскільки досі він сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 125 ч.1 та ст. 125 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 125 ч.1 КК України - 200 (двісті) годин громадських робіт;

за ст. 125 ч.2 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно до відбуття призначити покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

Строк відбуття покарання обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Позов Прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задовольнити повністю. Стягнути із ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_2) на користь Держави в особі Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні (р/р 31417544700009 в ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, код ОКПО 38011820, ЄДРПОУ 34712085) на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 2 027 (дві тисячі двадцять сім) грн. 76 коп.

Позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити повністю. Стягнути із ОСОБА_1 (ІНПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_3) на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди 1 171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 38 коп.; на відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн., а всього 11 171 (одинадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. 38 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційну скаргу може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

СУДДЯ: