Ухвала суду № 66049094, 10.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/1216/16-к

Провадження №11-кп/772/432/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Костюк Г. М.

Доповідач : Спринчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Спринчука В.В.,

суддів: Федчука В.В., Бурденюка С.І.,

із секретарем Ганзюк Л.О.,

за участю прокурора Тучика А.А.,

захисника - адвоката Мазур С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, одружений, не працюючий, з неповною середньою освітою, раніше судимий :

- 11.10.1994 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.140 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. В силу ст.43 КК України приєднано 6 місяців по вироку Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.07.1993 року (ст.140 ч.3 КК України 3 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки) остаточно призначено міру покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- 23.01.1995 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.140, ч.2 ст.229-2, ст.242, ст.43 КК України (в ред. 1960 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 06.03.1995 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.140 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі. В силу ст.43 КК України приєднано невідбутий строк по вироку Тростянецького районного суду від 23.01.1995 року, остаточно призначено міру покарання у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі;

- 22.11.1999 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 140, 26 КК України (в ред. 1960 року) до 7 років позбавлення волі. В силу ст.43 КК України приєднано невідбутий строк покарання по вироку Тульчинського районного суду від 06.03.1995 року, остаточно призначено міру покарання у виді 8 років позбавлення волі. Звільнився 03.06.2006 в зв'язку з відбуттям строку покарання;

- 15.10.2007 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.307, ч.3 ст.357, ст.70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 08.07.2011 року звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 1 рік 7 місяців 21 день;

- 29.12.2015 року Тростянецьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 29.12.2015 року та остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років.

Строк покарання ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні рахувати з дня приведення даного вироку в частині взяття обвинуваченого під варту до виконання та, до набрання вироком законної сили зарахувати даний строк у строк відбування покарання, як попереднє ув'язнення, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів та питання судових витрат,

в с т а н о в и в :

Згідно вироку, 20.06.2016 року близько 11.45 год. ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливих мотивів, через незачинені двері зайшов до під'їзду АДРЕСА_2, де на другому поверсі через незамкнені двері проник до квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4 Скориставшись відсутністю господарів та інших осіб проник до квартири ОСОБА_4, дочка якої ОСОБА_5 на той час мила на кухні посуд та не чула сторонніх звуків, де виявив на письмовому столі під'єднаний до мережі, увімкнутий ноутбук «ASUS X55A», який належить ОСОБА_4 Перебуваючи у кімнаті ОСОБА_3 від'єднав від ноутбука зарядний кабель та викрав вказаний ноутбук, вартість якого згідно висновку експерта складає 1740,00 грн. Після чого залишив місце злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 1740 грн. В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 з вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 02.12.2016 року не погодився, вважає, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України в судовому засіданні не доведена, в квартирі потерпілої, звідки була скоєна крадіжка майна, він ніколи не був, свідки його оговорили, відбитки пальців у нього не відбирались, ті що містяться в матеріалах справи є недопустимим доказом, з комп'ютерною технікою, яка була викрадена, працювати не вміє, на досудовому слідстві працівниками поліції до нього вживались незаконні методи, які полягали у застосуванні фізичного та психологічного примусу, просить прийняти законне рішення.

Прокурор, яка брала участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 подала заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, просить апеляційну скаргу обвинуваченого відхилити, посилаючись на те, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 спростовуються сукупністю доказів досліджених у судовому засіданні, безпідставними є доводи про побиття співробітниками відділу поліції обвинуваченого, оскільки такі факти документального підтвердження не знайшли, спростовані показаннями допитаного як свідка слідчого ОСОБА_20 з приводу наведених обставин, ОСОБА_3 неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі, по місцю проживання характеризується з негативної сторони, зловживає спритними напоями, веде антигромадський спосіб життя, схильний до вчинення крадіжок та на нього постійно надходять скарги до сільської ради від жителів ближніх сіл.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вини у вчиненні крадіжки майна потерпілої ОСОБА_4 не визнав, вважає, що вона не доводиться матеріалами справи, належних та допустимих доказів, які б підтверджували його винуватість не здобуто, свідки та потерпіла його оговорили, він дійсно того дня був в смт Тростянець, приблизно о 09.00 вживав спиртні напої разом із ОСОБА_7, після чого поїхав додому в с.Скибинці, до будинку, звідки було вчинено крадіжку не заходив, свідки та потерпіла його оговорили. Оскільки значну частину життя перебував в місцях позбавлення волі він не вміє працювати з комп'ютерною технікою, ноутбук не викрадав, відбитки пальців рук, які знайшли в квартирі потерпілої йому не належать, у нього по даній справі відбитки пальців рук не відбирались. На досудовому слідстві з метою отримання зізнавальних показів працівники поліції застосовували до обвинуваченого заходи фізичного та психологічного примусу, з приводу чого він звертався до прокуратури, однак за його заявами жодних дій не вчинено.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника-адвоката Мазур С.М., які апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на обставини викладені в ній, просили оскаржуваний вирок скасувати, провадження закрити, думку прокурора Тучика А.А., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у інкримінованому йому злочині, його вина повністю доведена сукупністю зібраних і перевірених в суді першої інстанції доказах, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг подій, а тому обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку.

Так, потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що 20.06.2016 року близько 11:00 год. вийшла з дитиною маленькою погуляти до дитячого майданчика «Рошен», а в квартирі знаходилась її дочка ОСОБА_8, яка в той час мила посуд. Двері в квартиру на ключ вона не закривала. Коли близько 12:00 год. повернулась додому то виявила відсутність ноутбука, який вона разом з дочкою за свої кошти в розмірі 4 000 гривень придбала 24.08.2013 року. Ноутбук був чорного кольору «ASUS X55A». На столі залишився лише зарядний шнур до ноутбука, увімкнений у мережу. Наполохалась крадіжкою, відразу вибігла на сходи у під'їзд, де зустріла сусідку. Та сказала, що це крадіжка. На крик прийшов сусід ОСОБА_9, та сказав, що це скоріше за все зробив скибинецький ОСОБА_3, який є крадієм, і його він нещодавно бачив у під'їзді між поверхами. Відразу викликали поліцію, на місці були зняті відбитки пальців із зарядного шнура, нею та іншими понятими були підписані відповідні процесуальні документи.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що проживає з потерпілою в одному будинку, в одному під'їзді, вона на другому поверсі, він - на п'ятому. Обвинуваченого знає, він сусід його матері у с. Скибинці, має прізвисько «ОСОБА_3», що власне підтвердив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 20.06.2016 року дружина відправила його до магазину за продуктами до сніданку. Коли спускався по сходах, між першим та другим поверхом на сходинковій клітині побачив ОСОБА_3, який відвернувся до вікна обличчям, до нього спиною, так як зрозумів свідок з тим, щоб не бути упізнаним. Вони не вітались. Свідок рушив далі у магазин. Повертаючись уже із магазину побачив ОСОБА_3 біля райдержадміністрації, поряд з дошкою пошани, він підкурив цигарку у якогось чоловіка та пішов у напрямку центру. Під пахвою ОСОБА_3 мав чорний пакет прямокутної форми, жорсткої конструкції. У під'їзді застав галас, у ОСОБА_4 з квартири було викрадено ноутбук. Тому він відразу сказав, що крадіжку вчинив ОСОБА_3, якого на передодні бачив у під'їзді. Відразу сказав, що той - злочинець, слід викликати поліцію, що і зробили. Був присутній як понятий при огляді місця події. Підписував усі складені процесуальні документи.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що потерпіла доводиться йому дружиною, з якою проживають у незареєстрованому шлюбі. 20.06.206 року зранку був на роботі. Близько 12:00 годин прийшов додому і довідався про крадіжку ноутбука. Ноутбук «ASUS X55A» був ними придбаний за 4 000 гривень у 2013 році в м. Ладижин. У той день виявили відсутність ноутбука. Залишився лише зарядний шнур, увімкнутий у мережу. Відразу викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що ОСОБА_3 знає з 1985 року під прізвисько «ОСОБА_3». 20.06.2016 року вранці біля місцевого стадіону зустрів ОСОБА_3 який запропонував з ним випити горілку. Він не відмовився, оскільки бажав похмелитись. Тут же розпили пляшку, закусили плодами абрикоса, що ріс поряд. Близько години посиділи та розійшлись. ОСОБА_3 віддав йому недопиту пляшку та пішов у напрямку військкомату, а свідок навпрошки додому. ОСОБА_3 ніколи не був у нього дома. З потерпілою проживають у різних під'їздах. Його під'їзд закривається на кодовий замок, решта під'їздів - ні. Про крадіжку йому не відомо. ОСОБА_3 при собі не мав інших пляшок та коробки цукерок.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3, що він не був в квартирі потерпілої спростовуються дослідженими в судовому засіданні протоколом огляду місця події від 20.06.2016 року, де оглянуто квартиру ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_1, під час якого вилучені відбитки пальців із зарядного пристрою «ASUS X55A» (а.с.70-71), протоколами отримання зразків для експертизи від 09.07.2016 року у ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_3 (а.с.73-74), висновком дактилоскопічної експертизи №697-Д від 09.08.2016 року, згідно яких встановлено, що відбитки пальців рук виявлені при огляді місця події належать ОСОБА_3, а саме, залишені безіменним пальцем лівої руки, середнім пальцем лівої руки, великим пальцем лівої руки (а.с.80-87), протоколом огляду предмету від 23.09.2016 року оглянуто зарядний пристрій «ASUS X55A» (а.с.100-101). Таким чином, на вилученому з місця події зарядному пристрої «ASUS X55A», належному потерпілій ОСОБА_5, виявлено відбитки пальців рук ОСОБА_3

Зібрані докази ретельно досліджені судом першої інстанції, належним чином проаналізовані у вироку та їм надана вірна оцінка, а тому твердження обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про те, що його вина не доведена судом є безпідставними.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді реального позбавлення волі, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст.65,71 КК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину який, згідно до ст.12 КК України, віднесений до категорії тяжких, особу обвинуваченого, наявність обтяжуючих обставин, відсутність пом'якшуючих обставин.

Слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічних злочинів, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку вчинив новий тяжкий корисливий злочин, що свідчить про наявність у нього стійких протиправних нахилів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді реального позбавлення волі відповідає вимогам закону, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування що до нього на досудовому слідстві незаконних методів співробітниками поліції, то в ході апеляційного розгляду не здобуто належних та допустимих доказів, які б це підтверджували, в суді першої інстанції допитаний як свідок слідчий ОСОБА_20 з приводу наведених обставин показав, що з початку досудового розслідування та до його завершення у вказаному провадженні він приймав участь як слідчий, під час слідчих дій ОСОБА_3 візуальних ознак слідів побиття, мордування, катування не мав, не висловлював жодних скарг з цього приводу.

Крім того, до апеляційного суду надійшла постанова старшого слідчого СВ прокуратури Вінницької області Швеця А.І. про закриття кримінального провадження від 31.03.2017 року, яке було внесене за заявою ОСОБА_3 про застосування працівниками Тростянецького ВП до нього заходів фізичного та психологічного впливу задля зізнавальних показань у скоєні крадіжки ноутбука потерпілої ОСОБА_4 Згідно зазначеної вище постанови, в ході проведеного досудового розслідування, фактів, які б підтверджували вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_3 службовими особами Тростянецького ВП ГУ НП у Вінницькій області, в тому числі ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не встановлено, що свідчить про відсутність в їх діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Слід зазначити, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 встановлена показаннями потерпілої, свідків та письмовими доказами, які отримані органом досудового слідства та покладені в основу вироку судом поза волею обвинуваченого, тому твердження обвинуваченого про застосування фізичного та психологічного впливу працівниками поліції задля визнання ним винуватості є необґрунтованим.

Внесення відомостей в ЄРДР №42016020000000384 за заявою ОСОБА_3 про застосування працівниками Тростянецького ВП до нього заходів фізичного та психологічного впливу спростовує його твердження про невжиття заходів органом досудового слідства по перевірці вказаних фактів.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: (підпис)

Спринчук В.В. Федчук В.В. Бурденюк С.І.

Згідно з оригіналом