Постанова № 66048633, 04.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа№ 910/19239/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Придувалов В.В. - представник, дов. б/н від 14.09.2016;

від відповідача: Павленко С.В. - представник, дов. б/н від 10.01.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017

у справі № 910/19239/16 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул-Україна"

про розірвання договору фінансового лізингу від 15.07.2016 № 00262 та стягнення 192 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Сільськогосподарське приватне підприємство „Терра" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Соул-Україна" про розірвання договору фінансового лізингу від 15.07.2016 № 00262 та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 189 000 грн., сплачених в якості першого платежу за укладеним договором.

Рішенням від 16.01.2017 Господарський суд міста Києва в позові відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, СПП „Терра" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задовольнити позовні вимоги позивача до відповідача в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра" прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/19239/16 відкладено на 04.04.2017.

В зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Гончарова С.А. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.04.2017 було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 прийнято матеріали справи № 910/19239/16 з розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19239/16 до свого провадження.

У судовому засіданні 04.04.2017 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19239/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19239/16 залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 00262, відповідно до п.п. 1.1 якого, за даним договором відповідач, за договором лізингодавець, зобов'язується придбати у продавця визначений позивачем, за договором лізингоодержувачем, у додатку № 1 до договору та у даному договорі або іншому договорі предмет лізингу за вартістю предмета лізингу, яка визначається продавцем та передати даних предмет лізингу у користування позивачу на умовах, визначених даним договором, а позивач повинен сплачувати відповідні платежі, які передбачені даним договором; позивач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР (далі Закон № 723/97) передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 1.2 договору № 00262 сторони погодили, що предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб зазначений у даній статті та додатку №1 до даного договору (специфікації), а саме: New Holland CX 8080/Iveco Cuesor 9, з автоматичною коробкою передач, жовтого кольору.

Згідно із додатком №1 до договору № 00262 вартість предмету лізингу становить 1 890 000,00 грн.

Відповідно до умов договору № 00262 відповідач зобов'язаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з позивачем характеристик предмета лізингу та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 робочих днів, та виключно після того, як відповідач отримає від позивача такі платежі: - платіж за оформлення договору, - авансовий платіж.

Договором № 00262 також визначено терміни договору, зокрема, платіж за оформлення договору - першочерговий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті позивачем на розрахунковий рахунок відповідача за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій відповідача, які пов'язані з передачею предмета лізингу позивачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату; розмір платежу за оформлення договору становить 10 відсотків від погодженої вартості предмета лізингу; авансовий платіж - це обов'язковий платіж, що складає частину від погодженої вартості предмета лізингу, розмір якого погоджено сторонами та визначено у даному договорі, який сплачується позивачем на рахунок відповідача на умовах договору до моменту купівлі предмета лізингу відповідачем; перший платіж - платіж, що складається з платежу за оформлення договору та авансового платежу, які сплачуються відповідно до умов даного договору.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в процесі перемовин з відповідачем до підписання договору, сторони дійшли згоди щодо визначення предмету лізингу, який визначений в додатку № 1 до договору, а також до того, що позивачем буде сплачений перший платіж в розмірі 10% від вартості предмету лізингу, який зазначений в додатку № 1 до договору на розрахунковий рахунок відповідача, а в подальшому після огляду та підтвердження належного технічного стану предмету лізингу, підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, позивач сплатить авансовий платіж в розмірі 50% від його загальної вартості і розпочне сплату щомісячних лізингових платежів.

14.07.2016 відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 55 в сумі 189 000,00 грн. включаючи ПДВ, цільовим призначенням до сплати в якому зазначений перший платіж згідно умов договору фінансового лізингу.

15.07.2016 після підписання сторонами договору фінансового лізингу позивачем сплачено на розрахунковий рахунок відповідача суму в розмірі 189 000,00 грн., включаючи ПДВ.

Зазначене не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не виконано своїх зобов'язань за договором № 00262, в частині передання позивачу предмету лізингу, оскільки відповідач повідомив, що знайдений ним у покупця предмет лізингу, який він повинен надати позивачу і який сторонами був погоджений завчасно, як предмет лізингу, має ряд технічних несправностей, тому відповідач запропонував позивачу інший предмет лізингу, з чим не погодився позивач, оскільки запропонований відповідачем інший предмет лізингу не відповідав специфічним технічним характеристикам, необхідного позивачу предмету лізингу для ведення ним сільськогосподарської діяльності і не міг виконувати той ряд технічних функцій, необхідних позивачу для виконання сільськогосподарських робіт.

Позивачем надіслано на адресу відповідача заяву про повернення перерахованих коштів у розмірі 189 000,00 грн. згідно із платіжним дорученням № 243 від 15.07.2016, на підставі п. 12.2 договору № 00262 від 15.07.2016.

У відповідь на заяву позивача, відповідач листом за № 363 від 05.09.2016 повідомив позивачу про те, що заява від 02.08.2016 не містить чіткого волевиявлення щодо відмови від договору та зазначено, що у разі, якщо позивач бажає відмовитись від договору, відповідач просив звернутись до відповідача із відповідною заявою з чітким волевиявленням щодо відмови від договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено на рахунок відповідача 189 000,00 грн., тобто 10% від вартості предмету лізингу, що є платежем за оформлення договору.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Згідно із п.п. 3.4.2, 3.4.6 договору № 00262 позивач має право відмовитись або розірвати договір у передбачених даним договором або чинним законодавством України випадках; позивач має право розірвати даний договір у випадку відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмету лізингу; у такому випадку відповідач повертає позивачу кошти на умовах п. 12.2 ст. 12 даного договору, що стосується обсягу повернення коштів.

Однак, матеріали справи не містять доказів відмови поставки предмету лізингу чи звернення позивача до відповідача щодо прострочення поставки.

Згідно із п.14.2 договору № 00262 заява про розірвання договору фінансового лізингу повинна бути направлена, шляхом направлення відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу відповідача через відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"; заява про розірвання договору фінансового лізингу повинна обов'язково містити чітке волевиявлення щодо розірвання договору фінансового лізингу, заяви без чіткого волевиявлення щодо розірвання договору фінансового лізингу будуть розглядатися в рамках викладених в них обставин.

Відповідно до п.п. 12.2, 12.6 договору № 00262 позивач, який повністю сплатив авансовий платіж та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням у випадку відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу, про що повідомив відповідач у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору з причин які вказані у даному пункті, шляхом направлення відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу відповідача; у строк, встановлений чинним законодавством, відповідач розглядає заяву позивача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про прийняте рішення та про наслідки такого рішення; в такому випадку поверненню підлягає сплачений позивачем авансовий платіж; платіж за оформлення договору поверненню не підлягає; в інший випадках, не передбачених даним договором, позивач має право розірвати даний договір виключно з підстав, які чітко передбачені чинним законодавством України на момент такого розірвання.

В матеріалах справи відсутня заява позивача до відповідача щодо розірвання договору з чітким волевиявленням щодо розірвання договору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором; істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах; якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона; зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин (Постанова Верховного суду України від 27.02.2012 за № 3-9гс12).

Отже, наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін. При розірванні договору через істотну зміну обставин має бути в наявності сукупність певних обставин, зокрема, неочікування сторонами такої зміни обставин; неможливість сторін усунути причини, які призвели до зміни обставин; порушення співвідношення майнових інтересів сторін через зміну обставин; відсутність несення ризику зміни обставин стороною.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що обставини на які посилається позивач, не є істотними в розумінні статті 652 ЦК України та підстав для розірвання спірного договору за ініціативою позивача немає, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 189 000,00 грн., яка є похідною від вимоги про розірвання договору, також не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обставин, які підтверджуються матеріалами справи.

Заява позивача про повернення коштів, яка надіслана на адресу відповідача, дійсно не містить чіткого волевиявлення щодо відмови від договору № 00262.

Підстави для розірвання договору № 00262 відповідно до умов вказаного договору та вимог чинного законодавства у справі № 910/19239/16, відсутні.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального права, порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Фактично, в апеляційній скарзі викладено зміст позовної заяви.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Терра" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19239/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 910/19239/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/19239/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 13.04.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич