Рішення № 66048568, 12.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2017 р.Справа № 916/492/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності №98/04/01 від 30.01.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_2 на підставі довіреності №20/3118 від 11.11.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Березівський районний центр зайнятості до відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області про стягнення заборгованості в розмірі 22 243,43 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 24.02.2017р. Березівський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області про стягнення заборгованості в розмірі 22 243,43 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

16.03.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та клопотання про припинення провадження у справі з підстав того, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В судовому засіданні 27.03.2017р. позивачем було надано суду письмові пояснення по справі.

12.04.2017р. відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

У звязку із звільненням 11.04.2016р. майора поліції ОСОБА_4 з посади начальника сектору Березівського відділення поліції Комінтернівського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області, громадянину ОСОБА_4 24.05.2016р. було надано статус безробітного у Березівському районному центрі зайнятості, з 31.05.2016р. призначено допомогу по безробіттю.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016р. у справі №815/2355/16, адміністративний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області №183 о/с від 11.04.2016р. в частині звільнення майора поліції ОСОБА_4 з посади начальника сектору Березівського відділення поліції Комінтернівського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України Про Національну поліцію; поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника сектору Березівського відділення поліції Комінтернівського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області; стягнуто з ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_4 середньомісячне грошове утримання за час її вимушеного прогулу з 12.04.2016р. по 31.08.2016р. у сумі 29 380,80 грн. (без урахування обовязкових відрахувань).

08.12.2016р. ОСОБА_4 було знято з обліку у Березівському районному центрі зайнятості та припинено виплату по безробіттю у звязку із поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Як встановлено судом Березівським районним центром зайнятості за період з 31.05.2016р. по 08.12.2016р. ОСОБА_4 було виплачено 22 243,43 грн.

Позивачем було надіслано на адресу відповідача наказ Березівського районного центру зайнятості №03/04 від 03.01.2017р. Про стягнення суми матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_4, у звязку з поновленням на роботі за рішенням суду та повідомлення від 03.01.2017р. №710/02/04 з пропозицією у 30-денний термін добровільно сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 22 243,43 грн., виплачених безробітному ОСОБА_4, як допомога по безробіттю.

Несплата вказаних грошових коштів зумовила звернення Березівського районного центру зайнятості до Господарського суду Одеської області з вказаним позовом.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Щодо посилань відповідача на те, що даний спір не підвідомчий господарським судам України, господарський суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Статтею 12 ГПК України визначена підвідомчість справ господарським судам. Відтак, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо спір не є підвідомчим господарському суду, тобто якщо предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п.п. 2, 3 згаданої вище постанови з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Зокрема, згідно пункту 3.1 зазначеної постанови господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З матеріалів справи вбачається, що у правове обґрунтування позову Центр послався на норми Закону України Про зайнятість населення та Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація. Відповідно до ст. 7, 16 цього ж Закону, допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обов'язком доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Як зазначалося вище, частиною четвертою статті 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, утримується із роботодавця.

Отже, спір про стягнення зазначених у позові грошових коштів не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, а тому висновок відповідача про те, що дану справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є помилковим та необґрунтованим.

Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи;

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно п. 8 ст. 1 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

У силу ч. 1 ст. 23 названого Закону застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року N 198, передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 34 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обовязок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як свідчать матеріали справи, Березівським районним центром зайнятості за період з 31.05.2016р. по 08.12.2016р. ОСОБА_4 було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 22 243,43 грн.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена постановою Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2016р. у справі №815/2355/16, якою ОСОБА_4 було поновлено на посаді начальника сектору Березівського відділення поліції Комінтернівського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області.

Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_4, в сумі 22 243,43 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що у разі задоволення позову стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого позивачем забезпечення в порядку ст. 35 Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття призведе до значних матеріальних збитків ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44-49 витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Березівського районного центру зайнятості до відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області про стягнення заборгованості в розмірі 22 243,43грн. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) на користь Березівського районного центру зайнятості (67300, Одеська обл., м. Березівка, пл. Шевченка, 1а; код ЄДРПОУ 22498416) 22 243 /двадцять дві тисячі двісті сорок три/ грн. 43 коп. витрат на допомогу по безробіттю.

3. Стягнути з ОСОБА_3 управління Національної поліції в Одеській області (65014, Одеська обл., м. Одеса, вул. Єврейська, 12; код ЄДРПОУ 40108740) на користь Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 38016923, ГУ ДКСУ в Одеській області, р/р 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030101) 1 600 /одну тисячу шістсот/ грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 18 квітня 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев