Ухвала суду № 66046274, 19.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа: № 826/4651/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Жолок Л.О.,

представника відповідача Борисової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» ( далі - відповідач ) про стягнення заборгованості в розмірі 734 178,21 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як, на думку апелянта, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів, ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» перебуває на обліку Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивачем відповідачу було визначено до сплати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його працівникам за Списком № 2, за період з 25.12.2015 р. по 25.02.2016 р. в загальному розмірі 734 178,21 грн.

У зазначений період відповідачу надсилалися повідомлення про нараховані щомісячні суми вказаних внесків та необхідність їх сплати і відповідні розрахунки, суми заборгованості внесені до його особового рахунку.

Дії позивача щодо нарахування відповідних сум ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» не оскаржувалися і зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у порядку та строки, визначені законодавством, не виконувалися.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що вищезазначені розрахунки були отримані відповідачем і визначені в них суми з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій є обов'язковими до сплати.

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 06.03.2015 р. № 1030/05-4, виданому Торгово-промисловою палатою України, визначено період дії таких обставин щодо відповідача з 02.07.2014 р. по 02.02.2015 р., тобто поза межами періоду, заборгованість за який просить стягнути позивач.

Вважаючи неправомірною несплату відповідачем вищезазначених сум витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не були сплачені відповідачем у добровільному порядку, а тому підлягають стягненню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» ( далі - Закон № 1788-ХІІ ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі - № 400/97-ВР), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону № 1058-ІV та встановлений Інструкцією № 21-1.

Відповідно до статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

У п. 6.1 Інструкції № 21-1 закріплено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійному фонду України.

У п. 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання суб'єктів господарювання здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій їх колишнім працівникам, які були зайняті на роботах за Списком № 2 у порядку, визначеному Інструкцією № 21-1.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем відповідачу було визначено суму витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, яка підлягає відшкодуванню, за період з 25.12.2015 р. по 25.02.2016 р. в загальному розмірі 734 178,21 грн. та направлено відповідні розрахунки, однак ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» обов'язок з відшкодування зазначених сум витрат не виконало.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх і необхідних правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування зазначених витрат у вказаному розмірі.

Доводи апелянта про те, що фактичним місцезнаходженням виробництва товариства є зона проведення АТО, а також про те, що він немає фінансової спроможності для сплати коштів на відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, колегія суддів вважає такими, шо не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки вищевикладеними законодавчими нормами регламентовано імперативний обов'язок суб'єктів господарювання зі сплати відповідних внесків і жодної з підстав, на які посилається апелянт, не передбачено як умови для звільнення від його виконання.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, не підтверджено їх виплату працівникам ТОВ і листи територіальних органів ПФУ не є належними доказами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наявність у позивача заборгованості підтверджується даними за його особовим рахунком, надісланими йому позивачем і отриманими ним розрахунками, а також довідками про нарахування пенсіонерам відповідних пенсій, які були залучені до матеріалів справи в суді першої інстанції.

Таким чином, позивачем доведено ті обставини, що стали підставою для звернення з позовною заявою у цій справі.

Натомість, апелянт, всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України, не довів своїх тверджень щодо безпідставності стягнення з нього вищевказаних сум, на які він посилається у доводах своєї апеляційної скарги.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, відповідно до вимог ст. 86 КАС України та проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС -України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 19 квітня 2017 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.