Ухвала суду № 66046160, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/17272/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мальченко О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника третьої особи Сич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, третя особа - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, третя особа - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача з примусового виконання виконавчого листа № 2а-291 виданого 20.08.2015 Деснянським районним судом м. Києва та зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві розпочати примусове виконання виконавчого листа № 2а-291 виданого 20.08.2015 Деснянським районним судом м. Києва та накласти штраф на боржника згідно з вимогами ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 01.09.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 01.09.2015 № 2а-291, виданого 20.08.2015 Деснянським районним судом м. Києва, проте станом на час подання позовної заяви, рішення суду не виконане, при цьому відповідач не вжив заходів для його примусового виконання, не перевірив правильність і сам факт його виконання.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що доводи позивача з приводу невиконання боржником судового рішення в добровільному порядку не відповідають встановленим у справі обставинам, при цьому правильність розміру пенсії, визначеного управлінням ПФУ на виконання рішення суду, підтверджена наданими третьою особою доказами.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт акцентує увагу на тому, що управлінням ПФУ було неправильно розраховано розмір пенсії по втраті годувальника, з огляду на що рішення суду у справі № 2а-291 залишається не виконаним. Як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник третьої особи просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого адміністративного суду без змін.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС).

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 у справі № 754/7871/15-а позов ОСОБА_2 задоволено - зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва обчислювати ОСОБА_2 пенсію у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру пенсії по інвалідності померлого годувальника, ОСОБА_5, на день його смерті.

20.08.2015 Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 2а-291.

01.09.2015 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження № 48561267 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-291, та цього ж дня на адресу боржника було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

26.11.2015 управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва на адресу державного виконавця направлено листа, в якому повідомлено, що ОСОБА_2 обчислено пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_5, на підтвердження чого надано розпорядження від 11.11.2015.

Спірні правовідносини у даній адміністративній справі обумовлені незгодою позивача із розміром пенсії у зв'язку із втратою годувальника, обчисленої управлінням ПФУ на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 у справі № 754/7871/15-а.

Згідно з доводами позивача, розмір пенсії ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника повинен становити: з 04 серпня 2015 року 3796 грн. = 8 мінімальних пенсій за віком (8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) (949*8)*50%; з 01 вересня 2015 року 4296 грн. = 8 мінімальних пенсій за віком (8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) (1074*8)*50%; з 01 січня 2016 року 4296 грн. = 8 мінімальних пенсій за віком (8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) (1074*8)*50%; з 01 травня 2016 року 4520 грн. = 8 мінімальних пенсій за віком (8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність) (1130*8)*50%.

У свою чергу, державним виконавцем, за позицією позивача, після відкриття виконавчого провадження не було вжито передбачених Законом заходів з метою належного виконання рішення суду, яке залишається невиконаним.

Переглядаючи рішення місцевого адміністративного суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 у справі № 754/7871/15-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва обчислювати ОСОБА_2 пенсію у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру пенсії по інвалідності померлого годувальника, ОСОБА_5, на день його смерті.

У зазначеній справі, рішення в якій набрало законної сили, судами встановлено, що на момент смерті годувальника - ОСОБА_5, розмір його пенсії по інвалідності складав 8 мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі № 754/7871/15-а позивачеві роз'яснено, що при визначенні пенсії ОСОБА_2 у зв'язку із втратою годувальника слід виходити з розміру 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника на день його смерті - 30 жовтня 2007 року.

Матеріалами справи підтверджується, що за заявою позивача від 27.08.2015 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2015 у ВП № 48561267 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-291 виданого 20.08.2015 Деснянським районним судом м. Києва та надіслано її копію на адресу боржника - управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, при цьому управлінню встановлено 7-денний строк виконання рішення суду та зобов'язано надати документальне підтвердження цього.

Крім того 15.10.2015 на адресу боржника направлено вимогу держаного виконавця № 212/3, якою управління ПФУ зобов'язано виконати рішення суду та повідомити у строк до 27.10.2015 про виконання виконавчого листа № 2а-291.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання судового рішення пенсійним органом було прийнято розпорядження від 11.11.2015 № 155301, згідно із яким позивачу було призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника із розрахунку 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, основний розмір якої (без урахування додаткових виплат) склав: 4097,17 грн. х 50% = 2048,60 грн.

26.11.2015 управлінням ПФУ, у відповідь на вимогу державного виконавця, на адресу ДВС направлено листа, в якому повідомлено, що ОСОБА_2 обчислено пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_5, на підтвердження чого надано зазначене розпорядження від 11.11.2015.

Під час вирішення спору позивачем не спростовано правильності визначеного пенсійним органом розміру пенсії.

З приводу наведеного позивачем розрахунку, колегія суддів звертає увагу на таке.

За правилами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, за змістом наведеної правової норми отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що отримувала померла особа, тобто, обрахування пенсії відбувається з фактичного її розміру, а не з розміру пенсії, яку він мав би право отримувати, позаяк залежить від страхового стажу, розміру отримуваної заробітної плати, з якої сплачуються відповідні внески та інших умов, які можуть змінюватися лише за життя особи.

З огляду на викладене, наведений представником позивача розрахунок не може бути прийнятий судом до уваги.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент смерті ОСОБА_5, розмір його пенсії відповідно до рішення суду становив: 3288 грн. (411 х 8) + 308,25 (411 х 75%) + 41,10 (підвищення учасникам війни) = 3637,25 грн. Виходячи із цього розрахунку, розмір пенсії позивача мав становити: 3637,25 / 2 = 1818,62.

З урахуванням того, що відповідно до прийнятого управлінням ПФУ розпорядження від 11.11.2015 № 155301 основний розмір пенсії позивача у зв'язку із втратою годувальника є навіть більшим, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про неналежність виконання третьою особою судового рішення у справі № 754/7871/15-а.

За таких обставин та враховуючи, що під час вирішення спору судом не встановлено допущення державним виконавцем протиправної бездіяльності під час примусового виконання виконавчого листа № 2а-291, виданого 20.08.2015 Деснянським районним судом м. Києва, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильним, а прийняте ним рішення - законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, третя особа - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 18 квітня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.