Ухвала суду № 66046125, 27.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 373/1308/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Свояк Д.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними щодо відмови в проведені перерахунку пенсії та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій протиправними щодо відмови у проведені перерахунку пенсії та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2016 року.

Вказаним судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії позивача згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та їх сімей» №900 від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268» та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок пенсії позивача згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України №900 від 23.12.2015, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і №947 від 18.11.2015, з 01.01.2016.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.12.2016 зобов'язано відповідача подати звіт про виконання постанови від 21 вересня 2016 року не пізніше одного місяця з дня набрання ухвалою суду законної сили.

02.02.2017 на адресу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 31.01.2017 №612/09.

06.02.2017 позивачем було подано заяву в порядку ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій заявник просив:

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подати новий звіт про виконання постанови суду від 21.09.2016 по справі № 373/1308/16-а у десятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду;

за результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в розмірі 30 мінімальних заробітних плат;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь заявника половину суми накладеного штрафу та зобов'язати його виконати постанову суду від 21.09.2016 р. по справі № 373/1308/16-а.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України по даній справі.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2017 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про встановлення контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції вказав на наявність іншого порядку вжиття заходів контролю за виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі, а також у тому ж судовому засіданні, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.

Таким чином, чиним КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владнинх повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від 10 до 30 мінімальних зарплат.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, п. 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Водночас, положення статті 267 КАС України не передбачає права позивача на контроль за виконанням судового рішення, оскільки такий контроль покладено саме на суд, який ухвалив рішення та який уповноважений не лише встановити своєю ухвалою інший строк подання звіту, але й накласти штраф на керівника суб'єкта владних повноважень.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, яке реалізується виключено під час прийняття постанови по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник в своїй заяві порушує питання, які стосуються здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначений статтею 267 КАС України.

Проте положенням вказаної статті визначено саме право суду на встановлення нового строку подання звіту про виконання судового рішення, у той час як заявник серед іншого просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подати новий звіт про виконання постанови суду від 21 вересня 2016 року у справі №373/1308/16-а, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Крім того, з наявних в справі доказів не вбачається підстав для накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, оскільки в матеріалах справи міститься звіт від 31.01.2017 № 612/09 про виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27.12.2016 по справі № 373/1308/16-а, в якому зокрема зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області здійснюються всі можливі заходи, направлені на виконання постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2016 року, проте з незалежних від Управління обставин (лист-повідомлення МВС України від 30.11.2016 № 22/6-3431 про відсутність правових підстав для подання документів до органів Пенсійного фонду України для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2.) рішення суду виконано не було.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства при постановленні оскаржуваного судового рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2017 року не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Лічевецький І.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 03.04.17

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Лічевецький І.О.