Постанова № 66045924, 19.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2017 року письмове провадження № 826/1094/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «Афіна»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 02.09.2015р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ «Афіна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 02.09.2015р. №45826552209.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -встановив:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «ТФ «Афіна» за результатами якої 29.07.2015р. складено Акт №237/26-55-22-09/30634679 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012р. по 31.12.2014р.» (далі по тексту – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 772 425грн., у тому числі за вересень 2014 року на 97 372грн., грудень 2014 року – 675 053грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 02.09.2015р. прийнято податкове повідомлення – рішення №45826552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 965 531,00грн., у тому числі основний платіж – 772 425грн. та штрафні санкції – 193 106,00грн.

В порядку адміністративного оскарження, на підставі рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 14.01.2016р. №498/5/99-99-10-01-01-25, податкове повідомлення – рішення від 02.09.2015р. скасовано в частині 97372,00грн. ПДВ та 24343,00грн. – штрафних санкцій.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 02.09.2015р. протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014р. між позивачем (Замовник) та ПП «Орім» (Виконавець) укладено Договір №40011/123 про надання маркетингових послуг, відповідно до якого Виконавець зобов’язується надати послуги з проведення кількісного маркетингового дослідження у формі польового анкетування, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі та визначення об’єму продажу товарів в торгівельних точках в грошовому виразі, що приймали участь у дослідженнях, а також проведення фокус груп, Он-лайн опитування споживачів та інше.

Крім того, між зазначеними сторонами були укладені в м. Дніпропетровську Додатки до Договору про надання маркетингових послуг від 10.09.2014р., 01.10.2014р., 01.11.2014р., 01.12.2014р., 01.02.2015р., відповідно до яких визначено перелік, вид та вартість наданих послуг.

На виконання умов вказаного Договору сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.09.2014р. №001013, від 31.10.2014р. №002050, від 30.11.2014р. №005051, від 31.12.2014р. №008056; податкові накладні: №13 від 30.09.2014р., №186 від 31.10.2014р., №766 від 30.11.2014р., №1525 від 31.12.2014р., №1398 від 29.12.2014р., №1351 від 25.12.2014р.

Згідно з актів здачі – прийняття робіт (наданих послуг) виконавцем були надані наступні послуги: проведення фокус-груп; проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкритті питання); проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закритті питання); обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; проведення телефонного опитування респондентів; визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об’єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні; визначення власної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; Он лайн опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань.

Позивачем суми по податковим накладним включені до складу податкового кредиту в грудні 2014 року на суму 675 053,00грн.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Орім» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що в податкових накладних не наведені кількісні та вартісні показники проведених робіт, послуги підтверджувались тільки актами приймання виконаних робіт, інші документи, що деталізують перелік робіт, місце проведення зазначених робіт, та час виконання в податкових накладних не наведені.

Маркетингові послуги позивачем до рядку 06.2 Декларацій про прибуток підприємств «витрати на збут» не включались.

У податкових накладних відсутня інформація щодо яких товарів надані такі послуги, не надано відповідність/невідповідність цифрових даних щодо обсягів проданої продукції зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку, відсутні аналітичні та внутрішньокорпоративні звіти про результати від проведення маркетингової стратегії, відсутній наказ про впровадження комплексу заходів по результатам маркетингового дослідження, наказ про впровадження заходів для реалізації наданих консультантами рекомендацій.

Крім того, не визначено, які саме види досліджень та, відповідно, маркетингових послуг оцінено сторонами за договором у розмірі коштів, зазначеному в цих податкових накладних. Документи щодо результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів відсутні.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу та зазначає, що маркетингова послуга, як вивчення та дослідження ринку, рекламна послуга повинна супроводжуватись виготовленням таких документів:

- наказ керівника, в якому зазначається ціль вивчення, особи, відповідальні за його проведення;

- план підготовки до рекламних заходів, в якому зазначається календарний план заходів з в казаням строків і відповідальних осіб;

- тендерні пропозиції з метою знаходження економічного вигідного;

- договір в письмовому вигляді з прописаними вимогами до дослідження;

- звіт про вивчення ринку;

- акт виконаних робіт, в якому досконало описується, яке дослідження проводилось, в яких містах, скільки респондентів було опитано та інше.

Позивачем не було надано до матеріалів справи навіть частини зазначених документів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.108 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно з п. 14.1.27 статті 14 ПК України витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 статті 138 ПК України до складу витрат включаються витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, що отримує платник для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

У той же час, позивачем не було надано до матеріалів справи первинної документації, обов’язковість ведення і зберігання якої передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку, складена із дотриманням вимог законодавства, яка доводить, що відображені в обліку послуги з контрагентом ПП «Орім» безпосередньо пов’язані з провадженням господарської діяльності та призводили до збільшення суми отриманого прибутку, а тому надання маркетингових послуг не містило економічної вигоди та, як результат неможливість доведення відношення таких витрат до господарської діяльності підприємства.

Також, як вбачається з Акту перевірки контролюючий орган встановив завищення позивачем сум податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 97 372грн., у зв’язку з тим, що в липні 2014 року ТОВ «Дистрибуція-Центр» було постачальником ТОВ «ТФ Афіна». Податкова накладна, яка виписана ТОВ «Дистрибуція-Центр» відображена позивачем в декларації з ПДВ за вересень 2014 року на суму 97 372грн. Актом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 08.12.2014р. №637/22-03 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Дистрибуція-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами покупцями та контрагентами постачальниками за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.» встановлено, що операції здійсненні ТОВ «Дистрибуція-Центр» підпадають до категорії «транзитер», отже, підприємство є «вигодотранспортуючим».

Однак, дані доводи контролюючого органу в частині збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 97372,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 24343,00грн., суд до уваги не приймає, оскільки рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 14.01.2016р. №498/5/99-99-10-01-01-25, податкове повідомлення – рішення від 02.09.2015р. скасовано в частині 97372,00грн. ПДВ та 24343,00грн. – штрафних санкцій.

Відповідно до п.п. 60.1.2 п. 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Згідно з п. 60.3 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Таким чином, податкове повідомлення – рішення від 02.09.2015р. №45826552209 в частині визначення основного зобов’язання з ПДВ у розмірі 97372,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 24343,00грн. вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення, тобто з 14.01.2016р., а тому в задоволенні позовних вимог в даній частині має бути відмовлено.

Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ТФ «Афіна» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ТФ «Афіна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій