Постанова № 66045627, 04.04.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/908/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБожук Д.А. при секретаріЛитвинюк К.Б. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів АГРО" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання нечинною індивідуальної консультації, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів Агро" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Старокостянтинів Агро") звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просить визнати нечинною податкову консультацію №2447/10/22-01-12-02-28 від 23.02.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана податкова консультація надана з порушенням вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що оскаржувана податкова консультація надана на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з підстав наведених нижче.

За змістом п.291.4 ст.294 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Зокрема, виділяється четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Суд встановив, що ТОВ "Старокостянтинів АГРО" є виробником сільськогосподарської продукції, застосовує спрощену систему оподаткування та був платником єдиного податку четвертої групи у 2016 році.

02.02.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Хмельницькій області з листом №61. У ньому просив надати письмову податкову консультацію, а саме роз'яснити, який коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016 рік застосовується для цілей справляння єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Після опрацювання звернення ТОВ "Старокостянтинів Агро", 28.02.2017 відповідач надав позивачу податкову консультацію за №2247/10/22-01-12-02-28. У ній посилається на п.292-1.2 ст.292-1 ПК України, у якому визначено, що базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Окрім того, у тексті податкової консультації містяться посилання на лист Міністерства фінансів України від 19.01.2017 №31-11150-09-10/1342, в якому зазначено, що з 01.01.2017 при нарахуванні єдиного податку платникам четвертої групи коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі доцільно визначати з урахуванням таких значень індексів споживчих цін: за 2015 рік - 100%, а за 2016 рік - 112,4 %.

Не погоджуючись з наданою відповідачем податковою консультацією, вважаючи її нечинною, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно п.14.1.172 ст.14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

При цьому, пп.14.1.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до статей 52, 53 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій або електронній формі, який, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З аналізу наведених норм ПК України, суд приходить до висновку, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства. Також право позивача на оскарження індивідуальної податкової консультації, як правового акту індивідуальної дії, прямо передбачено чинним законодавством України. Надання консультації є наслідком належної реалізації податковим органом своїх владних управлінських функцій в сфері податкового законодавства, яка може створювати для платника податків на якого вона спрямована відповідні права у цій сфері. Зазначена консультація, як певне рішення суб'єкта владних повноважень повинне відповідати вимогам законодавства, норми якого регулюють відповідні правовідносини.

Тобто, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Згідно матеріалів справи, предметом оскаржуваної індивідуальної податкової консультації є визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016 рік, що застосовується для цілей справляння єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Відповідно до п.292-1.2 ст.292-1 ПК України, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Таким чином, законодавство пов'язує визначення коефіцієнта індексації відповідно до порядку, встановленого положеннями ПК України в цілому, а не чітко визначеними його нормами.

Пунктом 5 підрозділу 8 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи, застосовується із значенням 100 відсотків.

Разом з тим, згідно із ст.297.1 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно п.6 підрозділу 6 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України, встановлено, що індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків.

Загальний порядок щорічного розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель передбачений ст.289 ПК України.

Відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Суд звертає увагу на те, що ст.289.2 ПК України належить до розділу, в якому йдеться про податок на майно, а податок на землю розглядається як одна з трьох його складових, серед яких єдиного податку 4 групи немає.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 за №1791-VIII підрозділ 6 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ доповнено пунктом 8 такого змісту: "Установити, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків".

Суд звертає увагу на те, що будь-яких застережень чи обмежень щодо застосування підрозділу 6 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України чинне законодавство не містить.

Отже, існують підстави стверджувати, що порядок індексації нормативно-грошової оцінки для цілей оподаткування єдиним податком 4 групи в ПК України однозначно не врегульовано.

З врахуванням зазначених норм, суд прийшов до висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та які закріплені в ст.4 ПК України.

Проголошені у ст.4 ПК України принципи повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Згідно пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на це, на думку суду, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (сільськогосподарських угідь) за 2016 рік, що використовується для сплати єдиного податку 4 групи має складати 100 відсотків, а не 112,4%.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Суд зазначає, що на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Shchokin v. Ukraine" та від 07.07.2011 у справі "Serkov v. Ukraine".

В обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно, на думку Європейського Суду з прав людини, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, суд приходить до висновку, щодо невідповідності податкової консультації ГУ ДФС у Хмельницькій області від №2447/10/22-01-12-02-28 від 23.02.2017 вимогам чинного законодавства.

Згідно ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під актом, у розмінні цієї статті, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документу рішення державного чи іншого органу, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов'язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними, а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є податкова консультація відповідача №2447/10/22-01-12-02-28 від 23.02.2017, яка в свою чергу є індивідуальним актом. Відтак, зважаючи на наведене вище, даний акт має бути визнаний судом протиправним.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною податкову консультацію Головного управління ДФС у Хмельницькій області №2447/10/22-01-12-02-28 від 23.02.2017.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів АГРО" (вул. Центральна буд.25, с. Волиця-Керекешина, Старокостянтинівський район, Хмельницька обл., 31121, ідентифікаційний код - 34337479 ) 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2017 року

Суддя/підпис/Д.А. Божук"Згідно з оригіналом" Суддя Д.А. Божук