Постанова № 66045466, 18.04.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/4732/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрського відділу поліції Головного управління національної поліції у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправним та скасування наказу начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Бех О.В. від 06.11.2015 року за № 625 о/с, в частині звільнення з посади старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ ПМУ у запас за пунктом 63 підпунктом "з" (через скорочення штатів);

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з 06.11.2015 року;

- вирішити питання стягнення з головного управління національної поліції в Полтавській області, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

- застосувати обов'язкових правових наслідків ухваленого рішення, зокрема, встановити відповідачам строк для подання звіту про виконання постанови; допустити негайне виконання постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2015 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ленінський районний відділ Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрський відділ поліції Головного управління національної поліції у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2016, залишеною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 27 березня 2017 року справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 23.09.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ та на підставі наказу УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ в запас у зв'язку із скороченням штатів. Зазначав, що при звільненні з посади відповідачем не дотримано процедури, визначеної статтею 40 Кодексу законів про працю України, а тому оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Звертав увагу на те, що ним 06.11.2015 подано рапорт на ім'я начальника УМВС України в Полтавській області полковника міліції Бех О.В. про звільнення зі служби в ОВС у зв'язку з переходом на роботу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та представника позивача.

Представник відповідачів УМВС України в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області у судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

У запереченнях представник УМВС України в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області посилався на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивач є попередженим про звільнення через скорочення штатів в силу положень пункту 8 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію". Зазначав, що Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обов'язку прийняття усіх без винятку працівників міліції на службу в органи поліції. Зазначав, що наказом МВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року №1388 штати органів, підрозділів, закладів установ МВС України, в тому числі УМВС України в Полтавській області, визнано такими, що втратили чинність. Таким чином, з 06 листопада 2015 року в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області було скорочено усі штатні посади, що свідчить про зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення штатів. При цьому, тимчасовий штат апарату ГУНП в Полтавській області оголошено наказом ГУНП від 07 листопада 2015 року №1, тимчасовий штат органів і підрозділів ГУНП - наказом ГУНП від 07 листопада 2015 року №2. Штатна чисельність працівників було скорочена із 6102 посад до 4677. Вказувало, що було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та створено нові, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Національної поліції.

Відповідачі - Ленінський районний відділ Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрський відділ поліції Головного управління національної поліції у Полтавській області, явку в судове засідання свого повноважного представника не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

За приписами частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.09.2002 перебував на службі в органах внутрішніх справ і в останній час проходив службу на посаді помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області.

Наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625о/с згідно з "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 63 "з" (через скорочення штатів) старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, помічника начальника Ленінського РВ ПМУ - оперативного чергового чергової частини штабу (а.с. 55).

Позивач з даним наказом не погоджується та зазначає, що трудові відносини працівника і роботодавця урегульовані Кодексом законів про працю України, згідно зі статтею 492 якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

На переконання позивача, УМВС України в Полтавській області не дотримано зазначених вимог та порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю та права на переважне залишення на службі, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення з посади, а також з вимогами про поновлення в органах внутрішніх справ та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625о/с звільнений з органів внутрішніх справ України за пунктом 63 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Зазначений наказ оскаржено ОСОБА_1 у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі №816/4732/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказаною постановою надано правову оцінку оскаржуваному наказу та визнано його правомірним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.03.2017 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Вищий адміністративний суд України, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 04 березня 2014 року (справа №21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), виходив з того, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Таким чином, підставою скасування Вищим адміністративним судом України рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд було не з'ясування, чи дійсно у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ними норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про зміни в організації виробництва і праці, а також про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що не було можливості перевести позивача до органів поліції та чи не користувався він переважним правом на залишення на роботі.

Водночас, колегія суддів зазначила, що при новому розгляді справи судам необхідно здійснити порівняльний аналіз штатного розпису УМВС України у Полтавській області та штатного розпису Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Висновок про скорочення штатів можливо зробити лише шляхом порівняння штатних розкладів вказаних установ. Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору щодо поновлення на роботі.

Вирішуючи питання чи дійсно у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штатів, та чи додержано ними норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, суд виходить із наступного.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб було урегульовано спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про міліцію" (чинного на момент виникнення спірних відносин) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію", відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України", 06.08.2015 №141-142, набув чинності 07.11.2015. Проте, враховуючи приписи пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015.

Положеннями п. 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

У ході реформування органів внутрішніх справ наказом УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с позивач звільнений із займаної посади за підпунктом "з" пункту 63 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ в запас у зв'язку із скороченням штатів /а.с. 55/.

Вказана підстава для звільнення позивача визначена у зв'язку з ліквідацією УМВС України в Полтавській області, наслідком чого є абсолютне скорочення штатів ОВС. Зазначена підстава прямо визначена наведеними нормами закону.

Як вбачається з пояснень позивача та змісту адміністративного позову, неправомірність звільнення позивач пов'язує із неврахуванням УМВС України в Полтавській області статті 492 Кодексу законів про працю України, згідно якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15 у справі за позовом Особи до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням наведеної правової позиції, у спірних відносинах питання попередження працівників органів внутрішніх справ про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів урегульовано пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який є спеціальним законом по відношенню до Кодексу законів про працю України.

За таких обставин, позивач вважається у встановленому законом порядку повідомленим про скорочення штатів в силу наведеної вище норми спеціального закону, а положення статті 492 Кодексу законів про працю України до спірних відносин не застосовуються.

Згідно з пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Судом встановлено, що 06.11.2015 ОСОБА_1 подав рапорт, у якому, з огляду на наявне бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України, просив звільнити його зі служби в ОВС у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства /а.с. 58/.

Згідно пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначена можливість колишніх працівників органів внутрішніх справ бути прийнятими на службу до поліції у спрощеній процедурі без проходження ними конкурсу, однак ці положення не містять в жодному випадку обов'язку керівників цих установ безапеляційно приймати до лав поліції усіх без винятку працівників лише за фактом виявлення останніми такого бажання, та допускає оцінку здатності працівника на виконання завдань, поставлених перед новоутвореною структурою поліції.

Таким чином, при вирішенні питання про прийняття колишніх працівників органів внутрішніх справ до Національної поліції у спрощеній процедурі без проходження конкурсу керівництвом як УМВС України в Полтавській області так і ГУ Національної поліції в Полтавській області повинні були бути враховані особистісні характеристики та їх наслідки на діяльність цих працівників з огляду на концепцію реформування органів внутрішніх справ задля досягнення її мети.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" передбачено ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України. Станом на момент розгляду справи судом Управління МВС в Полтавській області перебуває в стадії припинення.

Наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в УМВС України в Полтавській області, звільнено абсолютно всіх працівників, а отже подальше проходження позивачем служби в цих органах (використання на службі) є неможливим.

Крім того, у відповідності до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як не заперечується сторонами, позивач не прийнятий на службу до поліції, що є підставою звільнення за скороченням штатів. При цьому, будь яких інших умов для звільнення (запропонування інших посад, то що) закон не передбачає.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи позивача про неврахування керівництвом відповідачів його права на переважне залишення на службі.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Згідно пункту 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішній справ відповідно до "Прикінцевих та перехідні положень" Закону України "Про Національну поліцію"

За змістом пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" прийняття на службу в поліцію працівників міліції, які виявили бажання проходити службу у її структурі, здійснюється шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області не було прийнято наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського у будь-якому органі поліції, а тому він не був прийнятий на службу до її лав. Заяви на проходження конкурсу на посади що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, позивач не подавав.

Листом від 06.11.2015 вих. №1/2-3989 позивача повідомлено про його звільнення з ОВС та роз'яснено, що для отримання трудової книжки, відповідних документів та проведення розрахунку необхідно прибути до УМВС України в Полтавській області, який отримано позивачем 10.11.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 71/.

При цьому, згідно копії розписки позивача від 10.11.2015, трудову книжку йому вручено 10.11.2015 /а.с. 117/.

При цьому вимоги щодо стягнення за час затримки видачі трудової книжки не заявлено.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 із займаної посади наказом УМВС у Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с здійснено з підстав, визначених на підставі підпункту "з" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме, у запас через скорочення штатів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію" є діючим, неконституційним не визнаний, тому даний Закон є обов`язковим до застосування.

При цьому позивач не позбавлений прав та можливостей претендувати на посаду поліцейського шляхом проходження конкурсу.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права створюється та припиняється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно з частиною першою статті 110 Цивільного кодексу України, правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною першою статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області і відповідні відділи та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Полтавській області.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Таким чином, ліквідація не передбачає перехід прав та обов'язків юридичної особи та пов'язана із скороченням чисельності штату працівників.

Суд зазначає, що ліквідація є формою припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, у випадку повної ліквідації скорочується чисельність працівників, а весь штат працівників ліквідується

З вищевикладеного слідує, що одним з видів змін в організації виробництва та праці є ліквідація підприємства, установи чи організації.

Як вбачається із довідки УМВС України в Полтавській області від 10.04.2017 №614/115/12/01/15-2017 штатна чисельність УМВС України в Полтавській області станом на 06.11.2015 становила 6102 одиниці.

На даний час, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06 листопада 2015 року "Про організаційно - штатні питання" скорочено всі штатні посади, в том числі і в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, у кількості 6096 одиниць.

Наказами від 07.11.2015 №1 "Про оголошення тимчасового штату апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області" та №2 "Про оголошення тимчасових штатів органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області" оголошено тимчасові штати апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області та органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 10.04.2017 року №615/115/12/01/15-2017 штатна чисельність ГУНП в Полтавській області станом на 07.11.2015 становила 4677 одиниць.

Таким чином, штатна чисельність ГУНП в Полтавській області станом на 07.11.2015 на 1435 посад стала меншою, а відтак, відсутня можливість переведення всіх працівників УМВС України в Полтавській області на посади згідно штатної чисельності ГУНП в Полтавській області.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на час звільнення з посади проходив службу на посаді помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області.

З дослідженого судом тимчасового штату органів і підрозділів ГУНП в Полтавській області встановлено, що внаслідок ліквідації УМВС України в Полтавській області та відповідних відділів, крім іншого, Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області та утворення територіальних органів Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зокрема, Октябрського відділу поліції м. Полтави, до складу якого входять: Ленінське відділення поліції м. Полтави, Київське відділення поліції м. Полтави, відсутня посада помічника старшого інспектора-чергового.

Як вбачається з викладеного, відділ в якому позивач працював на час звільнення було ліквідовано, посада, яку займав ОСОБА_1, скорочена і не увійшла до штату Октябрського відділу поліції м. Полтави, Ленінського відділення поліції м. Полтави та Київського відділення поліції м. Полтави.

Таким чином, у відповідачів мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату. В будь-якому випадку позивача звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до вимог чинного законодавства у запас через скорочення штатів, а не у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією УМВС України в Полтавській області.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 з ОВС та поновлення позивача на посаді помічника оперативного чергового чергової частини штабу Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з 06.11.2015 року відсутні, а тому у задоволенні позову у даній частині належить відмовити.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з головного управління національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Октябрського відділу поліції Головного управління національної поліції у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.О. Єресько