Постанова № 66045436, 12.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12 квітня 2017 р. справа № 820/664/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., при секретарі судового засідання - Цабеки К.Є., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача, ГУ НП - Блудова О.В., представника відповідача, Атестаційної комісії №23 - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 23 Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням остаточної редакції позову) про 1) визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення атестації ОСОБА_3; 2) визнання протиправним рішення (висновку) атестаційної комісії №23 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.12.2016 р. щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність; 3) визнання протиправним наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2017 року №14 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; 4) поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника Зміївського відділення поліції Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області; 5) стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що підстави для проведення спірної атестації були відсутні, рішення про невідповідність займаній посаді та про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність суперечить закону, адже прийнято без урахування всіх критеріїв оцінки професійної діяльності позивача. Посилаючись на викладені міркування та ствержуючи про незаконність припинення публічної служби в лавах НП просив поновити на попередній посаді і стягнути грошове забезпечення.

Відповідач, Головне управління національної поліції у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що рішення про звільнення прийнято на законних підставах, оскільки згідно з висновком атестаційної комісії працівник займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідач, Атестаційна комісія № 23 Головного управління Національної поліції у Харківській області, у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_3 з лютого 1991 року проходив публічну службу в органах внутрішніх справ, у подальшому без перерви у часі був прийнятий на службу до лав Національної поліції, 07.11.2015р. був призначений посаду начальника Зміївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, мав спеціальне звання "полковник поліції" (а.с 9).

На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 12.02.2016 року №102 проведено атестацію позивача - полковника поліції ОСОБА_3, за результатами якої позивача було визнано таким, що займаній посаді не відповідає (висновок атестаційної комісії від 08.06.2016 р.).

Дане рішення атестаційної комісії було реалізовано відповідачем у спосіб прийняття наказу від 23.06.2016 року №203о/с про звільнення ОСОБА_3 з поліції у запас Збройних Сил через службову невідповідність.

Зазначені наказ про звільнення та рішення атестаційної комісії були оскаржені позивачем у справі Харківського окружного адміністративного суду № 820/3590/16, постановою якого від 18.10.2016р. позов ОСОБА_3 задоволено.

На виконання рішення суду наказом ГУ НП в Харківській області від 23.08.2016 року №289 о/с позивача було поновлено на посаді начальника Зміївського відділення поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області.

У подальшому, на підставні наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.11.2016 року № 1174 "Про організаційне та матеріально - технічне забезпечення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області, які претендують на призначення на вищі посади» (зі змінами від 19.12.2016 р. № 1315 - включено до персонального складу атестаційної комісії №23 ГУ НП в Харківській області члена атестаційної комісії ОСОБА_4 та зі змінами від 13.12.2016 року № 1287 виключено словосполучення «які претендують на призначення на вищі посади») відповідач провів відносно ОСОБА_3 нову атестацію, результати якої оформлені протоколом Атестаційної комісії № 23 ГУ НП в Харківській області № 364 від 29.12.2016 року та згідно з якими комісією прийнято висновок - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Зазначене рішення Атестаційної комісії було реалізовано відповідачем у спосіб видання спірного наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2017 року № 14 о/с про звільнення ОСОБА_3 з поліції у запас Збройних Сил за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 13.01.2017 року (через службову невідповідність) (а.с. 13).

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень відповідача (рішення Атестаційної комісії № 23 ГУ НП в Харківській області, оформлене протоколом № 364 від 29.12.2016 року та наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2017 року № 14 о/с), суд відмічає, що критерії правомірності рішень і діянь органів державної влади та управління викладені законодавцем в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення про звільнення з публічної служби суб'єкт владних повноважень визначив положення п.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а фактичною підставою послугувало викладене в протоколі Атестаційної комісії № 23 ГУ НП в Харківській області № 364 від 29.12.2016 року судження про невідповідність співробітника займаній посаді.

Суд відмічає, що правовідносини з приводу проходження публічної служби в органах і підрозділах Національної поліції України унормовані приписами спеціального акту законодавства - Закону України «Про національну поліцію».

Так, відповідно до ч.1 ст.57 вказаного закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частина 2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" містить вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, зокрема: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині мети, підстав і приводів для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, котра затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція), зокрема п.3 розділу І Інструкції.

Крім того, наказом Головного управління Національної поліції від 13.12.2016 року № 1287 були внесені зміни до наказу № 1174 "Про організаційне та матеріально-технічне забезпечення атестування поліцейських ГУ Національної поліції в Харківській області, які претендують на призначення на вищі посади" від 14.11.2016 року №1174, а саме, виключено слова "які претендують на призначення на вищі посади".

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що відносно позивача запроваджених законодавцем приводів для призначення атестації не існувало.

За таких обставин, суд вважає, що спірна атестація позивача була проведена без підстав встановлених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Вирішуючи спір, суд бере до уваги приписи ч.2 ст.19 Конституції України і доходить висновку, що при призначенні, проведенні і підбиттю підсумків атестації і відповідна атестаційна комісія органу НП, і орган НП в особі компетентного керівника не мають права змінювати порядку атестації, зокрема, враховувати у ході поточної атестації результати складових етапів попередніх атестацій.

Суд зазначає, що Порядок організації, підготовки, проведення атестування передбачений розділом IV Інструкції, із приписів якого вбачається, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З наведеного слідує, що проведення тестування поліцейського є однією із складових проведення поточної атестації.

Відтак, суд повторно нагадує, що чинним законодавством не передбачено можливості під час проведення атестації не проводити тестування поліцейського, а враховувати вже існуючі результати тестування з будь-яких інших попередніх атестацій.

Відповідно до пункту 5 наказу № 1174 "Про організаційне та матеріально-технічне забезпечення атестування поліцейських ГУ Національної поліції в Харківській області, які претендують на призначення на вищі посади" від 14.11.2016 року №1174 Управлінню інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП (ОСОБА_5) та Управлінню зв'язку та телекомунікацій (ОСОБА_6) наказано забезпечити облаштування комп'ютерного класу для проведення тестування поліцейських з урахуванням технічних умов, які передбачені службовою телеграмою НПУ від 05.11.2016 № 12101/03/45-2016.

Вище зазначене підтверджує, що під час проведення спірної атестації відповідач мав забезпечити проведення тестування поліцейських .

Судовим розглядом встановлено і сторонами визнано, що під час проведення атестації, ОСОБА_3 29 грудня 2016 року тестування атестаційною комісією взагалі не проводилося у той час як чинне законодавство не передбачає такого порядку дій суб'єкта владних повноважень. Внаслідок цього до атестаційного листа поточної атестації були включені результати тестування (22 балів - загальне тестування та 28- професійне тестування) з минулої атестації від 08.06.2016 року.

Суд відмічає, що з матеріалів поточної атестації (29.12.2016р.) вбачається, що ОСОБА_3 на співбесіду 29.12.2016 року не прибув.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на лікарняному з 22.12.20016 року по 05.01.2017 року, а саме на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДВ №484172), з 06.01.2017 року по 26.01.2017 року - листком непрацездатності серія АГР № 043303, з 04.02.2017 року по 13.02.2017 року - листком непрацездатності серія АГР №043456.

Між тим, спірна атестація була проведена саме під час перебування позивача на лікарняному, хоча з матеріалів справи не вбачається відсутність потреби у проведенні співбесіди за особистої участі працівника.

Крім того, суд зазначає, що за час проходження служби після настання дати поновлення на посаді (на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2016р. по справі № 820/3590/16) з 23.06.2016року року і до дати проведення спірної атестації - 29.12.2016 року позивач дисциплінарних проступків не вчиняв, до дисциплінарної відповідальності не притягався.

Натомість спірний протокол поточної атестації (як рішення суб'єкта владних повноважень) містить рішення комісії про невідповідність позивача займаній посаді.

З цього приводу суд зауважує, що оскільки висновок Атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді і звільнення зі служби в силу приписів п.8 ч.1 Розділу ІІІ Інструкції є за своєю правовою суттю рішенням суб'єкта владних повноважень і підлягає неухильному імперативному виконанню керівником органу (підрозділу), а протокол є додатком до цього висновку, то відповідно до запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, невід'ємною складовою якого є принцип юридичної визначеності, а також в силу приписів ч.3 ст.2 КАС України ці процесуальні письмові документи (акти волевиявлення) повинні містити детально викладені зауваження до результатів службової діяльності працівника НП, знань, умінь, навичок працівника НП, відповідей працівника НП на поставлені Атестаційною комісією питання та невідповідності цих відповідей закону, неможливості подальшого використання працівника НП на інших посадах тощо.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що спірна поточна атестація позивача від 29 грудня 2016 року була проведена за відсутності передбачених законом підстав. При цьому, відповідач самотужки на власний розсуд змінив порядок проведення поточної атестації, не забезпечивши її повноту та хоча б достатньо розумну конкретизацію одержаних результатів, а прийняте за результатами атестації рішення не враховує всіх, установлених законом критеріїв.

З урахуванням того, що в тексті ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" невідповідність займаній посаді визначена і як підстава для переміщення на нижчу посаду, і як підстава для звільнення зі служби, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень обтяжений обов'язком детально та вичерпно конкретизувати мотиви і причини прийняття одного з двох можливих управлінських рішень.

Таким чином, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" лише в крайньому випадку у разі неможливості подальшого використання на службі шляхом переміщення на нижчу посаду.

Разом з тим, відповідачем у спірному випадку не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, не доказано необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення.

Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.70 КАС України доказів, які б поза розумним сумнівом переконливо вказували на невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді, як-то: акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень тощо.

За таких обставин, суд вважає, що рішення (висновок) атестаційної комісії №23 ГУНП в Харківській області №364 від 29.12.2016 р. з приводу звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність не відповідає критеріям правомірності рішень органів державної влади та управління викладених законодавцем в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно і наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2017 р. № 14 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", який прийнятий на підставі протиправного рішення атестаційної комісії №23 ГУНП в Харківській області від 29.12.2016 р. щодо звільнення позивача зі служби в поліції через службову невідповідність, також підлягає скасуванню.

Окремо суд бере до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 перебував на лікарняному з 22.12.20016 року по 05.01.2017 року, а саме на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДВ №484172), з 06.01.2017 року по 26.01.2017 року - листком непрацездатності серія АГР № 043303, з 04.02.2017 року по 13.02.2017 року - листком непрацездатності серія АГР №043456.

Суд відмічає, що спеціальний акт законодавства - Закон України "Про Національну поліцію" не містить прямих та однозначних приписів, котрі б дозволяли приймати рішення про припинення публічної служби у діючому органі влади чи управління під час тимчасової непрацездатності працівника, а положення загального акту законодавства - ст.40 КЗпП України взагалі містять пряму заборону на прийняття такого управлінського рішення (за виключенням випадку ліквідації суб'єкта права).

Отже, вказана обставина є окремою, самостійно існуючою і достатньою підставою для скасування спірного наказу.

Вирішуючи спір в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Скасування наказу про припинення на службі тягне за собою однозначний правовий наслідок у вигляді продовження правовідносин з проходження публічної служби, позаяк відновленим є дія хронологічно останнього з прийнятих суб'єктом призначення управлінських рішень про призначення працівника на конкретну посаду.

Проте, з метою дієвого, ефективного та повного захисту прав особи як публічного службовця, унеможливлення виникнення юридичних непорозумінь, суд вважає за необхідне прийняти окреме рішення про поновлення працівника на посаді з першого робочого дня, наступного за днем незаконного звільнення, тобто у спірних правовідносинах з 14.01.2017 року.

Оскільки Законом України "Про Національну поліцію" питання виплати поліцейському грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не врегульоване, то суд дійшов висновку про необхідність застосування до цих правовідносин положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Суд зазначає, що з урахуванням цих норм, зокрема, абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

Таким чином, ураховуючи, що звільнення позивача відбулось 10.01.2017 року середнє грошове забезпечення повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці служби, а саме за листопад 2016 року (10.974,98 грн) і грудень 2016 року (15.757,50грн), на підставі наданої під час розгляду справи Довідки про доходи, виданої Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Частинами 3, 4 та 5 статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

З листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" вбачається, що кількість робочих днів у листопаді 2016 року при п'ятиденному робочому тижні складає 22 дні, у грудні 2016 року - 22 дні.

Суд зазначає, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області під час розгляду справи у суді не було надано доказів, які б безспірно свідчили про те, що у листопаді та грудні 2016 року позивач фактично відпрацював, відповідно, по 31 календарному дню.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 607 грн. 56 коп. (10974,98+15757,50): 44 робочих дні).

Згідно ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

11.11.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", а наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за N 669/28799), затверджений Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Суд зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію", а також нормативно-правовими актами, що прийняті на його виконання, не визначено про те, що при застосуванні положень п. 8 розділу ІІІ Порядку при визначенні суми середньоденного грошового забезпечення поліцейського в алгоритмі розрахунку слід застосовувати саме календарні дні, а не фактично відпрацьовані робочі дні.

Таким чином, за час вимушеного прогулу, а саме: з 14.01.2017 року по12.04.2017 року (61 робочий день), з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача належить стягнути середнє грошове забезпечення у загальній сумі 37.061 грн. 16 коп. (607 грн. 56 коп.*61 дні = 37.061,16 грн.).

При цьому, суд зазначає, що юридичну відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату, зокрема і виконання приписів

розділу IV Податкового кодексу України, несе роботодавець як податковий агент.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов'язком провести спірні виплати з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів, у тому числі з урахуванням отриманого позивачем доходу з інших джерел.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.8, 19, 129 Конституції України ст.ст.7-11, 71, ст. 158-163, ст. 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 23 Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказу, рішення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення 29.12.2016р. атестації ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №23 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.12.2016 року, щодо звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2017 року № "14о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_3 з 14.01.2017 року на посаді начальника Зміївського відділення поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (місцезнаходження - 61002, м.Харків, вул. Жон Мироносець, будинок 5; ідентифікаційний код - 40108599) на користь ОСОБА_3 (місцезнаходження - АДРЕСА_1; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1.; ідентифікаційний код - НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 14.01.2017 року по 12.04.2017 року у сумі 37.061,16 грн. (тридцять сім тисяч шістдесят одна грн. 16 коп.) з відрахуванням обов'язкових податків, платежів та зборів.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та виплаті йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, звернути до негайного виконання.

Роз'яснити, що апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Роз'яснити, що постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повідомити, що повний текст постанови виготовлено 18.04.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.