Постанова № 66045338, 18.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6153/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

суддів Балан Я.В., Вовченко О.А.,

за участю секретаря судового Дмитрієвої Т.О.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_2

представника відповідачів Яценко І.А. (згідно довіреностей),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса клопотання позивача про відкликання частини позовних у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ТУ ДСА України в Одеській області), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), за результатом розгляду якого, з урахуванням заяви про залишення адміністративного позову без розгляду в частині, позивач просить суд: стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу у сумі 140 764,10 грн.; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду протягом десяти днів після набрання законної сили рішення суду.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника територіального управління ДСА України в Одеській області з 2003 року. Наказом Державної судової адміністрації України №92-к від 24.02.2012 року позивача незаконно звільнили з посади заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 року по справі №К/9991/71603/12 визнано незаконним та скасовано зазначений наказ та поновлено позивача на роботі з моменту звільнення.

02.06.2014 року головою Державної судової адміністрації України був виданий наказ №269/к «Про поновлення на посаді ОСОБА_2.».

Позивач зазначає, що наказом Державної судової адміністрації України № 669/к від 27 жовтня 2015 року його звільнено із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням однієї штатної посади заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. На момент звільнення заборгованість по зарплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 не відшкодували.

Позивач також вважає, що заборгованість по заробітній платні за час вимушеного прогулу з 24.02.2012 року по 02.06.2014 року становить 140 764,10 грн. згідно довідки наданої до суду відповідачем.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідачів під час судового розгляду справи заперечував проти задоволення адміністративного позову. Від ТУ ДСА України в Одеській області надійшли заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки будь-які суми та виплати з боку територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області контролюються Державною судовою адміністрацією України. Крім того, представник відповідачів вказує, що позивач працював під час поновлення на роботі і отримував заробітну плату, тому вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Вислухавши думку сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 року по справі № К/9991/71603/12, позивач з 15.07.2003 року працював на посаді заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. Наказом Державної судової адміністрації України №92-к від 24.02.2012 року позивача звільнено з посади заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з 24.02.2012 року у зв'язку із відмовою від продовження роботи у зв'язку із змінами істотних умов праці.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2014 року по справі № К/9991/71603/12 визнано незаконним та скасовано наказ Державної судової адміністрації №92-к від 24.02.2012 року «Про звільнення ОСОБА_2.» та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з 25.02.2012 року.

Вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_2 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивачем, у зазначеному адміністративній справі не розглядалися.

02.06.2014 року ДСА України прийнято наказ № 269/к від 02.06.2014 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника територіального управління ДСА України в Одеській області з 25.02.2012 року. Відповідачами, за час вимушеного прогулу, середній заробіток позивачу виплачений не був.

В подальшому, 27.10.2015 року позивача, відповідно до наказу ДСА України № 669/к, 29.10.2015 року звільнено з посади заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи №1570/2144/12, суд встановив, що 27.03.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу Голови Державної судової адміністрації України від 24 лютого 2012 року про звільнення ОСОБА_4 з займаної посади заступника голови територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області у зв'язку зі змінами істотних умов праці та поновлення на посаді.

29.03.2012 року Одеським окружним адміністративним судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі, а 16.07.2012 року прийнято постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

За наслідками апеляційного оскарження, Одеським апеляційним адміністративним судом 31.10.2012 року прийнято ухвалу про залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року - без змін.

20.11.2012 року Вищим адміністративним судом України по зазначеній справі відкрито касаційне провадження. 27.03.2014 року прийнято постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року скасовано. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної судової адміністрації №92-к від 24.02.2012 року «Про звільнення ОСОБА_2.» і поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з 25.02.2012 року.

Таким чином, суд зазначає, що справа за адміністративний позовом ОСОБА_2 про поновлення на роботі розглядалася більше одного року, не з вини останнього, а отже судом в розглядає мій справі мають бути розглянуті вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок), нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом встановлено, що загальна кількість робочих днів з моменту звільнення позивача з 25 лютого 2012 року до видання наказу про поновлення на посаді, а саме 02 червня 2014 року склала - 565 днів.

Згідно довідки, що надана ТУ ДСА України в Одеській області від 12.01.2017 року (арк. с.67), ОСОБА_2 нараховано заробітну плату у розмірі: за грудень 2011 року - 5904,48 грн., січень 2012 року - 8647,89 грн., тобто суду надано довідку про заробітну плату позивача за два місяця, які передували звільненню.

При цьому, суд зазначає, що у грудні 2011 року робочі дні склали - 22 дні, а у січні 2012 року робочі дні склали - 20 днів. Таким чином, суд вважає, що середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням складала: ((5 904,48 грн. + 8647,89 грн.) : 2) : ((22дн. + 20дн.):2) = 346, 49 грн.

Разом тим, з листа Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси від 30.01.2017 року суду стало відомо, що за період з лютого 2012 року по червень 2014 року інформацію щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_2 надавали: ТУ ДСА України в Одеській області за лютий 2012 року, Філія «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» за грудень 2012 року, за період з 01.01.2013 року по 13.03.2013 року, Державне підприємство «Центр правового аналізу і супроводження» за листопад-грудень 2013 року, за січень-квітень 2014 року.

Таким чином, судом встановлено, що під час вимушеного прогулу, позивач працював і в інших установах, а саме ДП «Центр правового аналізу і супроводження» та в філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс».

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, якщо працівник займав посаду з нижчим рівнем заробітної плати, то йому відшкодовується різниця заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи.

При цьому, у абзаці 2 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що при присуджені оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Тобто, із загальної суми, яка б підлягала виплаті позивачу за час вимушеного прогулу за умов не працевлаштування, має бути відраховано заробітну плату, яку позивач отримав під час роботи в інших установах, незважаючи на рівень оплати.

Згідно довідок, що надані ТУ ДСА України в Одеській області від 14.12.2016 року (арк.с.41-44) з 25.02.2012 року по грудень 2012 року сума доходу ОСОБА_2 становила 0 грн. 00 коп., за січень 2013 - грудень 2013 року загальна сума доходу становила 0 грн. 00 коп., за червень 2014 - грудень 2014 року загальна сума доходу становила 49 879,56 (у тому числі матеріальна допомога - 2742,00 грн.), за січень 2015- грудень 2015 року загальна сума доходу становила 97 794,20 ( у тому числі матеріальна допомога - 2742,00 грн.).

Відповідно до довідки ТУ ДСА в Одеській області від 14.12.2016 року № 5-3205/16 кредиторська заборгованість станом на 14.12.2016 року по заробітній платі за період з 25.02.2012 року по 02.06.2014 року колишнього працівника ТУ ДСА в Одеській області ОСОБА_2 відсутня.

Тобто, судом зроблений висновок, що під час вимушеного прогулу заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно наказу Начальника філії «Одеське управління військової торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» № 137л від 10.12.2012 року, судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнято на посаду першого заступника начальника філії та звільнено із зазначеної посади згідно наказу № 23л від 11.03.2013 року. За зазначений період згідно виправленої довідки № 202 від 01.03.2017 року позивачу нараховано заробітну плату за період з 10.12.2012 року по 13.03.2013 року у сумі 9959,24 грн. При цьому, судом встановлено, що у періоді:

з 10.12.2012 року по 31.12.2012 року робочі дні склали - 16 днів;

з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року робочі дні склали - 21 день;

з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року робочі дні склали - 20 днів;

з 01.03.2013 року по 13.03.2013 року робочі дні склали - 8 днів, а загалом у вказаному періоді - 65 робочих днів.

Відповідно до листа ДП «Центр правового аналізу і супроводження» № 1-ЛК від 03.03.2017 року, позивач працював на ДП «Центр правового аналізу і супроводження» з 01.11.2013 року по 25.04.2014 року (відповідно в цей період відпрацьовано годин: 168,176,167,40,40 і 42). Згідно розрахункових відомостей ОСОБА_2 нарахована заробітна плата як заступнику директора підприємства: за листопад 2013 року в сумі 1400,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 1400,00 грн., за січень 2014 року в сумі 1400,00 грн., за лютий 2014 року в сумі 350,00 грн., за березень 2014 року в сумі 350,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 350,00 грн. На підставі видаткового касового ордеру від 18.07.2014 року ОСОБА_2 виплачена заробітна плата за вказаний період у сумі 4886,87 грн. При цьому, судом встановлено, що у періоді з 01.11.2013 року по 25.04.2014 року загальна кількість робочих днів склала - 122 робочих днів, а саме:

з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року робочі дні склали - 21 день;

з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року робочі дні склали - 22 дні;

з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року робочі дні склали - 21 день;

з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року робочі дні склали - 20 днів;

з 01.03.2014 року по 31.032014 року робочі дні склали - 20 днів;

з 01.04.2014 року по 25 квітня 2014 року робочі дні склали - 18 днів, а загалом у вказаному періоді - 122 робочих дні.

Судом, також встановлено, що позивача поновили на роботі наказом Державної судової адміністрації України від 02 червня 2014 року, що припадає на понеділок, тому стягнення має відбутися з 25 лютого 2012 року по 31 травня 2014 року, що і становить 565 робочих днів.

З вищезазначеного, судом зроблено висновок, що з 565 робочих днів, що позивач знаходився у вимушеному прогулі, 177 дня (65+122) він працював та отримував заробітну плату в інших установах, а тому оплаті за час вимушеного прогулу підлягає 565-177 =378 робочих дні. Сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 378 р.д. х 346,49 грн. (середньоденна заробітна плата перед звільненням) = 130 973 грн. 22 коп., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки, саме Державна судова адміністрація України приймала рішення щодо прийняття на посаду позивача та рішення щодо його звільнення з посади, суд вважає, що саме з Державної судової адміністрації України мають бути стягнуті кошти на користь позивача, а тому в цій частині позов також підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 86, 159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_4 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2012 року по 31 травня 2014 року у розмірі 130 973 (сто тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 22 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Н.В.Бжассо

Суддя Я.В.Балан

Суддя О.А.Вовченко