Постанова № 66045259, 11.04.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2017 р. Справа № 814/237/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, доВійськової частини А1815 (військова частина-польова пошта В1688), прозобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини А1815 (польова пошта В1688) про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату йому грошової компенсації за 22 дні невикористаної відпустки за 2016 рік.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.16 задоволено його позов та скасовано наказ командира військової частини А1815 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини. Таким чином, на думку позивача, у нього виникло право на 22 дні щорічної основної відпустки (2,5 дні*12 місяців - 8 днів).

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував тим, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 25.03.16 №115/2016 та наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 31.03.16 №128. ОСОБА_1 подав 29.04.16 рапорт про здачу посади, наполягаючи на звільненні. Враховуючи здачу ОСОБА_1 посади, на виконання Указу Президента України від 25.03.16 №115/2016 №128, наказом командира військової частини №97 від 29.04.16 ОСОБА_1 звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення. Під час звільнення, з ним був проведений розрахунок за 8 днів невикористаної відпустки. З цього часу він перестав бути військовослужбовцем, а тому у військової частини відсутні підстави для виплати йому грошової компенсації за ще 22 дні невикористаної відпустки.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

З урахуванням цього, та керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

30.01.15 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 був призваний на військову службу у зв'язку з мобілізацією.

Військову службу за мобілізацією в особливий період ОСОБА_1 проходив у військовій частині А1815 на посаді помічника командира бригади - начальника юридичної групи.

29 квітня 2016 р. ОСОБА_1 відповідно до наказу №97 командира військової частини В1688 (А1815) було звільнено з військової служби в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15», а також виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення.

На час звільнення з військової служби ОСОБА_1 мав вислугу років 7 років 1 місяць.

Одночасно з цим, ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2016 рік строком 8 діб.

13.05.16 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

14.12.16 постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №814/1113/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано протиправним та скасовано наказ військової частини В1688 (А1815) №97 від 29.04.16 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, зняття з усіх видів забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років мають право на щорічну основну відпустку 30 календарних днів.

Також відповідно до ч.14 ст.10-1 Закону у разі звільнення військовослужбовця зі служби він має право на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки.

Відповідно до п.37.10 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка затверджена наказом Міністра оборони України №260 від 11.06.08 особам офіцерського складу, звільненим з військової служби, які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, яка надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня. Одержана в результаті розрахунку тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Враховуючи, те, що ОСОБА_1 має вислугу до 10 років, та прослужив у році звільнення до 29.04.16, відповідачем йому правомірно обраховано компенсацію за 8 днів невикористаної основної відпустки.

Оскільки, з 29.04.16 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби, у нього відсутнє право на щорічну основну відпустку військовослужбовця відповідно до ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо посилання позивача на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.16 по адміністративній справ №814/1113/16, якою частково задоволені його позовні вимоги та скасовано п.12 наказу командира військової частини в частині виключення майора юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, зняття з усіх видів забезпечення, то необхідно враховати, наступне.

Зазначеною постановою суду ОСОБА_1 не було поновлено на військової службі.

Зазначене рішення було ухвалене з метою захисту прав позивача щодо отримання ним повного грошового, продовольчого і речового забезпечення, зобов'язання за якими виникли у військової частини під час проходження ним військової служби за мобілізацією в період з 30.01.15 по 29.04.16, і по яким на той час не був проведений повний розрахунок.

Жодних нових зобов'язань військової частини щодо виплати грошового, продовольчого, речового забезпечення та права на відпустки, перед позивачем після його звільнення з військової служби, тобто після 29.04.16 виникнути не могло.

В період травень-грудень 2016 року ОСОБА_1 військову службу не проходив, а виконував повноваження судді, а тому мав право на відпустку відповідно до вимог ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивачем помилково обраховано ще 22 дні невикористаної щорічної відпустки військовослужбовця, за період травень-грудень 2016 р., а тому в задоволені позову належить відмовити.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко