Постанова № 66045233, 14.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/143/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» (далі - Позивач, або ТОВ «Ирбис-Авто») з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Відповідач, або Одеська митниця ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що ним та фірмою Federal - Mogul Global Aftermarket Emea BVBA (Бельгія) був укладений контракт № 23/К від 01.07.2010 року, відповідно до умов якого фірма Federal - Mogul Global Aftermarket Emea BVBA (Бельгія) зобов'язується здійснювати поставку запасних частин до автомобілів, а Позивач приймати та оплачувати вартість цих товарів, в порядку та на умовах обумовлених у контракті. На підставі вказаного контракту, Позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар та представлено його до декларування за ціною контракту. Проте, 12.10.2016 року Одеською митницею ДФС було прийнято рішення № 500060702/2016/000149/2 про коригування заявленої ТОВ «Ирбис-Авто» митної вартості товару згідно вказаного контракту. У зазначеному рішенні підставами для коригування вказано розбіжності у поданих документах. Позивач вважає, що таке рішення про коригування митної вартості заявленого ним до декларування товару є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості подавалися відповідні обов'язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, але вони не були визнані Відповідачем достатніми. Проте, на думку Позивача, ці документи є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, тобто підтверджують митну вартість зазначеного товару за ціною договору. Зокрема, Позивач вказав, що розмір митної вартості імпортованого ним товару дорівнює ціні, що підлягає сплаті за нього, яка визначена в рахунку-фактурі (інвойсі) відповідно до специфікації - 701490,45 грн. (24665,84 євро), а також доставки товару до митної території України, яка склала 54390 грн., разом - 755880,45 грн., що безпосередньо відображено у поданій вантажно-митній декларації (далі - ВМД). Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення Відповідач не спростував контрактну ціну товару та будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору в рішенні, що оскаржується, не наведено, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої Позивачем митної вартості товару, також, не встановлено. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

В судовому засіданні 28.03.2017 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заві. Крім того в судовому засіданні представником Позивача було заявлено клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.03.2017 року представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.2 а.с.1-7). При цьому представник Відповідача не заперечував проти задоволення заявленого представником Позивача клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. В обґрунтування приєднаних до матеріалів справи письмових заперечень на позов представник Відповідача зазначив, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів за поданою Позивачем МД № 500060702/2016/014150 від 11.10.2016 року встановлено спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, а саме: відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територія України. Поставка товару здійснюється на умовах EXW, в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація по вищезазначеним складовим митної вартості; прайс-лист не має терміну дії, виданий на конкретну кількість товару, не є адресованим необмеженому колу потенціальних покупців та орієнтований безпосередньо ТОВ «Ирбис-Авто». У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: виписку з бухгалтерської документації; митну декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Однак, декларант повідомив Відповідача, що не може надати додаткові документи. Представник Відповідача зазначив, що, оскільки декларантом не було подано в установлений строк необхідних документів, митний орган визначив митну вартість товару самостійно на підставі наявних у нього відомостей за другорядними методами - за ціною аналогічних (подібних) товарів та за резервним методом, про що було прийнято відповідне рішення. Таким чином, Відповідач вважає, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів Позивача та прийняття рішення про коригування заявленої Позивачем митної вартості № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року, діяла у відповідності до вимог законні та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси Позивача, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого адміністративного позову .

Враховуючи клопотання представника Позивача, думку з цього приводу представника Відповідача, суд на підставі приписів ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

11.10.2016 року ТОВ «Ирбис-Авто» до митного оформлення були заявлені наступні товари: «Частини гальмовної системи моторних транспортних засобів цивільного призначення: гальмівні диски для вантажних автомобілів: артикул ВСR145А - 110 штук; артикул ВСR215А - 22 штуки; артикул ВСR214А - 22 штуки; артикул ВСR170А - 22 штуки; артикул ВСR134А - 22 штуки. Торговельна марка: Beral. Виробник: «Federal - Mogul Global Aftermarket Emea BVBA». Країна виробництва: Китай (CN)»; «Частини до автомобільних пів причепів та напівпричепів цивільного призначення: гальмівні диски: артикул ВСR193А - 84 штуки; артикул ВСR201А - 88 штук; артикул ВСR336А - 22 штуки; артикул ВСR199А - 22 штуки; артикул ВСR176А - 66 штук. Торговельна марка: Beral. Виробник: «Federal - Mogul Global Aftermarket Emea BVBA». Країна виробництва: Китай (CN)», за МД № 500060702/2016/014150 від 11.10.2016 року (т.2 а.с.17-19).

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, а саме зазначено наступне: відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територія України. Поставка товару здійснюється на умовах EXW, в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація по вищезазначеним складовим митної вартості; прайс-лист не має терміну дії, виданий на конкретну кількість товару, не є адресований необмеженому колу потенціальних покупців та орієнтований безпосередньо ТОВ «Ирбис-Авто».

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; митну декларацію країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, декларант повідомив Відповідача, що не може надати витребувані документи.

З огляду на неподання Позивачем додаткових документів, витребуваних Відповідачем, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та визначено її: за резервним методом товар № 1 - 2,2409 євро за кг нетто (МД № 807100000/2016/033369 від 29.08.2016 року), за ціною подібних (аналогічних) товарів товар № 2 - 1,8022 євро за кг нетто (МД № 807100000/2016/025460 від 07.07.2016 року), про що прийнято відповідне рішення № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року (т.1 а.с.26-28).

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, Відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00328 (т.1 а.с.24-25).

У відповідності до вимог розділу X Митного кодексу України, заявлений Позивачем за зазначеною вище митною декларацією товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій.

В порядку, визначеного ч.8 ст.55 МК України, декларантом була подана заява про визначення заявленої митної вартості поставленого товару та скасування рішення митного органу про корегування митної вартості від 03.11.2016 року № 69/11, проте Відповідачем було відмовлено у задоволенні такої заяви, про що Позивача повідомлено листом від 14.11.2016 року № 4064/10/15-70-61 (т.1 а.с.29-34).

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Проте, Відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що Позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого Позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів Позивачем.

Посилання Відповідача, як на підставу для невизнання заявленої Позивачем вартості декларуємого товару, на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація по такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територія України, суд вважає безпідставними з огляду на викладене.

Як зазначає сам Відповідач та підтверджується відомостями зазначеними у спірній МД, у даному випадку поставка товару Позивачем здійснювалась на умовах EXW.

Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс - EXW (Ex Works, або Франко завод (…назва місця)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Тобто, за умовами поставки EXW транспортні послуги від підприємства продавця до пункту призначення не включається до ціни поставляємого товару.

Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно наданій до митного оформлення МД Позивачем визначено, що загальна вартість поставляємого товару складає 765336,49 грн.

При цьому, вартість товару за виставленим рахунок визначена у сумі 24665,84 євро, курс валют 28,82312100, тобто вартість товару за рахунком у валюті гривні - 710946,49 грн.

Таким чином, вартість транспортних послуг, що включена до ціни товару складає 54390 грн.

В свою чергу, на підтвердження вказаних даних митної декларації, Позивачем до митного оформлення, зокрема, були дані специфікація та інвойс (рахунок), якими підтверджується, що загальна вартість поставляємого товару складає 24665,84 євро (т.2 а.с.21-22, 49).

На підтвердження вартості транспортних витрат Позивачем до митного оформлення була надана довідка про транспортні витрати від 10.10.2016 року ТОВ «Гуд Логістик», якою, також, підтверджуються дані митної декларації в частині вартості цих послуг та визначено, що вартість доставки поставляємого Позивачем товару складає 54390 грн. (т.2 а.с.50).

Тобто, наданими до митного оформлення документами чітко підтверджується вартість поставляємого Позивачем товару, як у загальному розмірі, так і окремо за рахунком продавця та вартість транспортних послуг.

Наведеним повністю спростовуються доводи Відповідача про відсутність в наданих до митного оформлення документів відомостей про такі складові, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Що стосується посилань Відповідача, як на підставу для невизнання заявленої Позивачем вартості декларуємого товару, на те, що прайс-лист не має терміну дії, виданий на конкретну кількість товару, не є адресованим необмеженому колу потенціальних покупців та орієнтований безпосередньо ТОВ «Ирбис-Авто», суд зазначає, що прайс-лист не є документом, зазначеним у ч. 2 ст. 53 МК України, тобто не є документом, що підлягає одночасній подачі з митною декларацією на підтвердження митної вартості товарів, відтак, жодним чином неможливо вважати наведені обставини розбіжностями у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України, і відповідно посилатись на них, як на підставу для невизнання заявленої митної вартості товарів. Суд зазначає, що прайс-лист за своєю суттю є довідником цін (тарифів) на товари про продаж їх партії на певних умовах. В свою чергу, за умовами контракту на поставка оскаржуваного товару кількість, ціна, загальна вартість товару вказуються в комерційному інвойсі, який і був представлений до митного оформлення Позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає, що Позивачем надані Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця.

В свою чергу, правильність визначення Позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані Відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження Позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням (а.с.3).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 122, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000149/2 від 12.10.2016 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (юридична адреса: вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» (юридична адреса: 61162, Україна, м. Харків, пр.-т Льва Ландау, 2-К, код ЄДРПОУ 35352325) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 гривень (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.