Постанова № 66045219, 18.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5084/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін:

представника позивача Кучеренко Г.А.

представника відповідача Ковальского В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) до дочірнього підприємства «ЛИДЕР» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась Державна служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) до дочірнього підприємства «ЛИДЕР» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 37631,20 грн. в дохід Державного бюджету України.

Представник позивача в обґрунтування заявленої правової позиції зазначив, що управлінням Укртрансбезпеки у Одеській області нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачу на загальну суму 1 328, 58 євро, відповідно до ставок плати за проїзді автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджені постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Відповідно до показників валютного ринку, що міститься на офіційному Інтернет представництві Національного банку України на день проведення розрахунку, 11.05.2016 р. курс гривні до 100 євро становить 2832,438 гривень.

Отже, сума 1328,58 євро станом на 11.05.2016р. еквівалентна 37631,20 грн.

Відповідно до п.311 Порядку № 879, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за інформацією наявною в Управлінні Укртрансбезпеки в Одеській області, у визначений вище термін перевізник дані кошти добровільно не сплатив.

Визначена плата за проїзд, неоскаржена та несплачена не власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав письмові заперечення, в яких, зокрема зазначив, що позивачем не надано необхідних та допустимих доказів, які б свідчили про пра вильне виконання ним зважування автомобіля відповідача та визначення його маси ра зом з напівпричепом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що на підставі результатів повірки вищевказаний засіб вимірювальної техніки - ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH заводський № 008180 визнано придатними до застосування згідно з вимо гами ГОСТ 29329-92. Зазначений ГОСТ має назву «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования». Це свідчить про те, що вказані ваги можна вико ристовувати виключно для статичного зважування. Однак, у спірних правовідносинах, мало місце, зі слів водія зазначеного автомобіля, зважування транспортного засобу у процесі руху, тобто в динамічному режимі, для чого зазначені вище ваги взагалі непри датні.

Також, в пункті 7 Акту №0000105 від 11.05.2016 р. про перевищення транспортним за собом нормативних вагових параметрів не зазначено відстань, пройдену автомобілем відповідача дорогами загального користування, що унеможливлює правильний розраху нок плати за проїзд, нарахованої позивачем. При цьому, доданий до позову розрахунок №5 плати за проїзд ніким не підписаний, у ньому взагалі відсутні відомості про особу, яка його склала.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області виявлено факти перевезень вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України (без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспорт них засобів).

11.05.2016 р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області у пункті габаритно - вагового контролю автодорога М05 Київ - Одеса 450км. + 500м. проведено габаритно - ваговий контроль вантажного автомобіля: марки СКАНІЯ R-124, номерний знак НОМЕР_1, з причепом марки Аскерман SS20 моделі АСLЕRМАN, номерний знак НОМЕР_2 (чек зважування № 04036 від 11.05.2016р.)

За результатами проведення зважування складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11.05.2016 та Акт №0000105 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 11.05.2016р., на підставі яких проведено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 1 328, 58 євро.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII), Законом України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV), Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. № 198 (далі - Постанова № 198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила №30), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила № 1306).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону № 2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з ч. 3 ст. 48 Закону № 2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до вимог п. 16 Постанови № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами п. 2 Правил №30 транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як убачається з п. 3 названих Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з вимогами п. 22.5 Правил № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до вимог п. 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як убачається з п. 6 Правил №30, дозвіл видається:

- департаментом Державтоінспекції МВС - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами;

- департаментом Державтоінспекції МВС або управліннями (відділами) Державтоінспекції головних управлінь (управлінь) МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями;

- міськими або районними підрозділами Державтоінспекції - якщо маршрут проходить у межах міста, району.

Порядок отримання дозволу визначений п.п. 31-38 Правил №30.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р.№ 879 (далі - Порядок № 879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до вимог п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з вимогами пп. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Як вже зазначалося, під час здійснення позивачем габаритно-вагового контролю транспортних засобів відповідача було встановлено перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, рух якого дозволяється без отримання спеціального дозволу.

Згідно з вимогами п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до вимог п. 29 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10 % - К=2; від 10% до 40 % - К=3; більш ніж 40 % - К=5).

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Як убачається з п.31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Як вже зазначалось вище, згідно п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно вiд маси такого транспортного засобу, навантаження на вiсь (осi), габаритiв та протяжностi маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмiр плати за проїзд;

Рзм - розмiр плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кiлометр проїзду;

Рнв - розмiр плати за перевищення навантаження на вiсь (осi) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кiлометр проїзду;

Рг - розмiр плати за перевищення габаритiв (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кiлометр проїзду;

В - вiдстань перевезення, кiлометрiв (п. 31 Порядку № 879).

Так, п.21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Тобто, у випадку зупинення транспортного засобу, допустимі нормативи вагових параметрів якого за наслідками зважування не дотримано, працівниками Укртрансінспекції нараховується плата за проїзд виключно за пройдену частину маршруту по території України.

В порушення зазначеного Порядку, працівниками Укртрансінспекції ані в Акті № 0000105 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, ані в Розрахунку № 5 від 11.05.2016 р. плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не зазначена загальна пройдена відстань у км. А отже, відомості щодо реально пройденої відстані відсутні, що унеможливлює складання позивачем розрахунку суми плати, яка підлягає стягненню (Відсутня величина В).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що п.п.16, 18, 19 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником позивача методика Мінекономрозвитку не затверджена. При цьому, іншого нормативно-правового акту, який можливо застосувати до спірних правовідносин не існує.

Крім того, в судовому засіданні для зясування обставин щодо порядку зважування транспортного засобу були допитані в якості свідків, водій ТЗ ОСОБА_3 та оператор вагового комплексу ОСОБА_4, які по суті поставлених питань пояснили наступне.

Водій ОСОБА_3 пояснив, що:

- зважування ТЗ відбувалось у русі ( тобто у динамічному режимі);

- чек за результатами зважування йому на підпис не давали.

Оператор вагового комплексу ОСОБА_4 пояснив, що:

- відстань для здійснення розрахунку береться з ТТН;

- чек не підписував, оскільки ці дані перенесені до Довідки про результати здійснення габаритно - вагового контролю;

- в якому режимі здійснювалось зважування (статичному, чи динамичному) точно не пам'ятаю, оскільки пройшло багато часу;

- на теперешній час, щоб уникнути заторів на дорозі та великих черг, зважування здійснено у динамічному режимі, тобто у русі;

- похибка у динамічному режимі - 2%, у статичному - 0,5 %.

Надаючи оцінку показам свідків, приймаючи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0000105 від 11.05.2016 р. складений з порушенням Постанови КМУ від 27.06.2007 р. № 879, оскільки відсутня методіка, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, яка дозволяє вираховувати таку розрахункову величину, як габаритно - вагові параметри фактичної маси та навантаження на вісь. Крім того, не встановлена відстань перевезення.

Також суд погоджується із запереченням відповідача в частині неможливості застосування вагів пересувних автомобільних типу CHEKLODE FREEWEIGH заводський № 008180, які використовувались під час зважування, для зважування у динамічному режимі, оскільки вказані Ваги пройшли повірку на їх застосування у статичному режимі (ГОСТ 29329-92 «Весы для статического взвешивания. Общие технические требования»).

Суд також критично ставиться до тверджень представника позивача щодо зважування ТЗ у статичному режимі, оскільки свідок - ОСОБА_4 не зміг надати вичерпну відповідь щодо порядку зважування транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_5 11.05.2016 року.

Але при цьому пояснив, що з урахуванням черги ТЗ та з метою економії часу, зважування здійснюється у динамічному режимі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства дій працівників Управління Уктрансінспекції в Одеській області щодо встановлення результатів перевірки, зафіксованих в акті № 0000105.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

В силу положень ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторон процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

18 квітня 2017 року.