Постанова № 66044926, 14.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2017 року 810/1048/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп"доГоловного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування наказу,в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2017 №365 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Даніком Груп" код ЄДРПОУ 39744645".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Київській області 03.03.2017 було прийнято наказ №365, яким на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Даніком Груп". Позивач вважає, що перевірка з підстав, визначених вказаним підпунктом, може бути призначена виключно у випадку ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу. Проте, як стверджує позивач, контролюючому органу були надані витребувані документи, які підтверджують достовірність даних, які містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень-листопад 2016 року, що свідчить про незаконність оспорюваного наказу.

Відповідач позов не визнав, надав суду заперечення та додаткові пояснення по справі, в обґрунтування яких зазначив, що контролюючим органом направлялись ТОВ "Даніком Груп" письмові запити з вимогами надати пояснення та їх документальні підтвердження з приводу виявлених розбіжностей даних у податкових деклараціях позивача, однак товариством не в повному обсязі були надані письмові пояснення та їх документальних підтверджень на вказані запити, що зумовило призначення і проведення перевірки.

Крім того, відповідач звертав увагу, що з огляду на допуск позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки та на факт проведення такої перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та не може бути скасований.

У судове засідання, призначене на 06.04.2017, з'явились представники сторін.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" зареєстроване 10.04.2015 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

03 березня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято наказ №365, яким було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Даніком Груп" з питань правильності задекларованих у податковій звітності з ПДВ даних щодо суми бюджетного відшкодування за жовтень-листопад 2016 року.

Як на підставу для проведення перевірки оскаржуваний наказ містить посилання на п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У період з 06.03.2017 по 13.03.2017 у зв'язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмові запити від 19.12.2016 №13543/10-02-15-01-20 "Про надання пояснень та документального підтвердження" та від 10.01.2017 №158/10/10-02-12-01 "Про надання пояснень та документального підтвердження", наданих у зв'язку з виявленням недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях по взаємовідносинах з ТОВ "Метінвест-Шіппінг", ПП "Зелений Гай Стандарт Плюс", ПП "ВКФ "Матрікс", поданих ТОВ "Даніком Груп" до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за період з 01.10.2016 по 30.11.2016 та на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 03.03.2017 №365 посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Даніком Груп" з питань недостовірності даних, задекларованих у податковій звітності за жовтень-листопад 2016 року по взаємовідносинах з ТОВ "Метінвест-Шіппінг", ПП "Зелений Гай Стандарт Плюс", ПП "ВКФ "Матрікс" за період з 01.10.2016 по 30.11.2016, результати якої оформлені Актом від 20.03.2017 №150/10-02-14-01/39744645.

Позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для призначення та проведення перевірки ТОВ "Даніком Груп", а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Цим же пунктом передбачено, що непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Натомість недотримання контролюючим органом будь-якої з вказаних умов призначення та проведення перевірки зумовлює виникнення у платника податків права не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту Акту перевірки від 20.03.2017 №150/10-02-14-01/39744645, копію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 03.03.2017 №365 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Даніком Груп" код ЄДРПОУ 39744645", а також видане відповідно до нього направлення на перевірку від 06.03.2017 №519, були вручені особисто директору ТОВ "Даніком Груп" ОСОБА_2 06.03.2017, до початку проведення перевірки.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ "Даніком Груп" ОСОБА_2 та в присутності головного бухгалтера ТОВ "Даніком Груп" ОСОБА_3

При цьому, в журналі реєстрації перевірок ТОВ "Даніком Груп" здійснено запис за №3.

Отже, з наведеного слідує, що директор ТОВ "Даніком Груп" ОСОБА_2 ознайомившись з оскаржуваним наказом, направленням на перевірку, допустила посадову особу контролюючого органу до здійснення перевірки, за результатами якої складений Акт від 20.03.2017 №150/10-02-14-01/39744645.

Разом з тим суд вбачає за доцільне звернути увагу на те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Так, зокрема, така позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 24. 12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D. " до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що під час встановлення протиправності дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок суб'єктів господарювання, важливим є встановлення факту безпосереднього не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Як зазначено вище, позивачем було допущено посадову особу контролюючого органу до проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, і тим самим не використав своє право недопуску посадових осіб до проведення перевірки.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 03.03.2017 №365 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Даніком Груп" код ЄДРПОУ 39744645".

У той же час, суд звертає увагу на те, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права особи.

У випадку, коли права особи порушені фактом проведення незаконної перевірки за наслідками якої контролюючий орган прийняв рішення, яким визначив платнику податків суму податкового зобов'язання, скасування наказу на проведення перевірки (визнання протиправними дій щодо проведення перевірки тощо), не матиме правових наслідків у вигляді захисту прав такого платника податків, адже таке право підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами такої перевірки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.