Постанова № 66044752, 11.04.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м.Житомир справа № 806/238/17

категорія 3.7.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представник позивача Спірідонової Г.С.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_2 про стягнення 12361,12 грн.,

встановив:

Державна служба України з безпеки на автомобільному транспорті звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 12361,12 грн. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 липня 2016 року посадовими особами позивача в пункті габаритно-вагового контролю автодорога М-05 Одеса-Київ 450 км.+500 м., проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАN, модель 18.225, реєстраційний № НОМЕР_1, що належать відповідачу. За результатами проведеного контролю складено акт № 0001002 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.07.2016, на підставі яких проведено Розрахунок від 21.07.2016 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 457,65 євро. Незважаючи на те, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, відповідач дані кошти добровільно не сплатив.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідач в судовому засіданні проти вказаного позову заперечила в повному обсязі. Зазначила, що вона є власником автомобіля марки МАN, модель 18.225, реєстраційний № НОМЕР_1, проте усі права щодо розпорядження ним передала по довіреності інший особі у 2015 році. При цьому, вона не є суб'єктом господарювання взагалі та не надає послуги з перевезення вантажів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

21 липня 2016 року Управлінням Укртрансбезпеки у Одеській області у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05 "Київ - Одеса" 450 км. + 500 м. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки МАN, модель 18.225, реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3

За результатами проведеної перевірки складено довідку від 21 липня 2016 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0001002 від 21.07.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, де вказано суб'єктом, що перевіряється ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (водій) (а.с. 8, 9).

На підставі вказаних документів проведено розрахунок від 21 липня 2016 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та відповідачу нарахована плата в сумі 457,65 євро (а.с. 10).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Згідно п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до п.п. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" (далі - Порядок №1567).

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил №30).

У свою чергу згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).

Згідно п. 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно абз. 18 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки МАN, модель 18.225, реєстраційний № НОМЕР_1, ОСОБА_2 (власником) був переданий за довіреністю від 06.04.2015 в безоплатне користування ОСОБА_4 (а.с. 43).

Як зазначила відповідач в судовому засіданні, вона не є суб'єктом господарювання та не здійснює будь-якої господарської діяльності щодо перевезення вантажу належним їй транспортним засобом.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної № Р225 від 20.07.2016, перевізником на автомобілі марки МАN, модель 18.225, реєстраційний № НОМЕР_1 вказано ФОП ОСОБА_5, який здійснює перевезення за замовленням ТОВ "Таврія - В", вантажоотримувачем є МПП "Полімер" (а.с. 53).

Отже, перевезення вантажу на належному відповідачеві транспортному засобі здійснювалось іншою особою - перевізником ФОП ОСОБА_5 на підставі довіреності на транспортний засіб марки МАN, модель 18.225, реєстраційний № НОМЕР_1 та товарно-транспортної накладної № Р225 від 20.07.2016.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач не є перевізником в розумінні абз. 18 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Тоді як, відповідно до п.31-1 Порядку №879 саме перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно із ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт підлягають автомобільні перевізники.

Крім того, п.37 Порядку №879 чітко передбачено, що саме учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування сплачується автомобільними перевізниками, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами, а не власниками транспортних засобів.

Враховуючи, що відповідач не є перевізником, він не зобов'язаний сплачувати плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а тому позивачем безпідставно нарахована відповідачу така плата в розмірі 12361,12 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до ОСОБА_2 про стягнення 12361,12 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 18 квітня 2017 р.