Ухвала суду № 66044484, 13.04.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 669/1037/16-ц

Провадження № 22-ц/792/343/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

за участю секретаря: Кошельника В.М.

сторін: представників апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - 2001» до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про визнання недійним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ТзОВ «Україна - 2001», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що 24 березня 2010 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,0362 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 10 років. Цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Білогірському районі 6 квітня 2012 року.

22 червня 2016 року між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» було укладено договір оренди на ту ж земельну ділянку. Укладений на 10 років договір не припиняв свою дію, не був розірваний ні за згодою сторін, ні за судовим рішенням. Укладення договору оренди землі з новим орендарем можливе лише після розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем. Тому, при укладенні договору оренди з новим орендарем в період дії договору з попереднім орендарем, є прямим порушенням прав орендаря на належне користування землею.

У зв'язку з цим, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0362 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 22 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ТзОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», та скасувати рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Яловчука В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2016 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,0362 га, прийнятого на підставі договору оренди землі від 22червня 2016 року.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 2,0362 га (кадастровий № НОМЕР_1), укладений 22 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ТзОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», недійсним.

Скасовано рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 липня 2016 року щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 2,0362 га, кадастровий № НОМЕР_1), прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 22 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ТзОВ НВА «Перлина Поділля».

Стягнуто з ОСОБА_5, ТзОВ НВА «Перлина Поділля», а також з державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТзОВ «Україна 2001» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 459 гривень 33 копійки з кожного.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТзОВ НВА „Перлина Поділля" в апеляційній скарзі просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права.

Посилається на те, що під час розгляду справи позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що договір оренди спірної земельної ділянки пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку. До того ж судом не було взято до уваги та не надано належної оцінки наданим відповідачами доказам про відсутність такої реєстрації, а саме відповіді на адвокатський запит від 21.11.2016 року №8/17 відділу Держгеокадастру у Білогірському районі про інформацію, що в жодному з існуючих державних реєстрів не міститься інформації про державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між сторонами, хоча при здійсненні такої реєстрації інформація повинна була б зберігатись в Національній кадастровій системі. Крім того, відділом Держгеокадастру у Білогірському районі зазначено, що в його архівах відсутні примірники договору оренди, укладеного між сторонами, заяви-звернення щодо здійснення державної реєстрації.

На думку апелянта, надана позивачем суду копія цього договору з відміткою посадової особи Держгеокадастру і прикладення мокрої печатки не є проведенням належної процедури державної реєстрації договору. Натомість апелянтом державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки проведено належним чином та у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами. Для проведення реєстрації договору ТзОВ НВА «Перлина Поділля» подано усі передбачені законодавством документи, у тому числі й довідку із відділу Держгеокадастру у Білогірському районі з інформацією про відсутність зареєстрованих договорів на вказану земельну ділянку.

З огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів реєстрації договору оренди землі від 24.03.2010 року, вказаний договір є таким, що не укладений.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_5 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 є власником земельної ділянки площею 2,0362 га (кадастровий № НОМЕР_1) (а.с. 8, 35, 70).

24 березня 2010 року між ТзОВ „Україна-2001" та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сивківської сільської ради Білогірського району, площею 2,0362 га строком на 10 років (а.с. 6-7). За умовами п. 43 договору він набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

В цей же день сторони договору підписали акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки (а.с. 12).

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Білогірському районі, про що на договорі вчинено запис 6 квітня 2012 року за № 682030004002576 посвідчений підписом посадової особи, яка провела державну реєстрацію та скріплений печаткою.

Жодна із сторін договору його не оспорювала, не ставила питання про розірвання чи припинення.

В період дії договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_5 та ТзОВ «Україна 2001», 22 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» був укладений інший договір оренди тієї ж самої земельної ділянки, який зареєстрований державним реєстратором Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчуком В.В. рішенням від 20 липня 2016 року індексний номер 30553546 (а.с. 31-34, 76-77).

Саме вказаний правочин позивач просить визнати недійсним.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК Україна).

Згідно з визначенням, даним в ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Для визнання оспорюваного правочину недійсним доказуванню потребує факт порушення вчиненим правочином прав та інтересів будь-якої із сторін правочину або іншої заінтересованої особи (нанесення збитків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5, передавши 24 березня 2010 року земельну ділянку в оренду позивачу строком на 10 років на підставі договору, не розірвавши його, отримуючи на його виконання орендну плату, уклав 22 червня 2016 року договір оренди належної йому земельної ділянки з іншим орендарем - відповідачем у справі також строком на 10 років.

За таких умов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такі дії ОСОБА_5 порушують права позивача та свідчать про недобросовісність відповідача, а оспорений договір, укладений між ним та ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» суперечить вимогам ст. ст. 13, 27 Закону України «Про оренду землі», оскільки фактично не може бути передана у володіння та користування земельна ділянка, яка знаходиться в оренді іншої особи, а отже такий підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку з вищевикладеним, суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем, оскільки реєстрація відбулась на підставі недійсного правочину.

Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що договір оренди спірної земельної ділянки пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, не спростовує того, що договір оренди між ТзОВ «Україна - 2001» та ОСОБА_5 було укладено.

Зазначені посилання спростовуються надписами про реєстрацію на договорі, наданому позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір від 24 березня 2010 року, на підставі якого позивач володіє та користується належною ОСОБА_5 земельною ділянкою, є неукладеним, оскільки не набрав чинності, так як не пройшов державної реєстрації та не був зареєстрований, а отже позивач не може ставити питання про визнання недійсним договору оренди землі від 22 червня 2016 року, укладеного між відповідачами, слід відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з самого договору оренди землі від 24 березня 2010 року, сторони договору його підписали і заяв про розірвання не подавали. Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Білогірському районі, про що вчинено запис 6 квітня 2012 року за № 682030004002576, посвідчений підписом посадової особи, яка провела державну реєстрацію та скріплений печаткою.

В судовому засіданні Апеляційного суду представники позивача надали для огляду до суду оригінал заяви до відділу Держкомзему у Білогірському районі про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2010 року, з якої вбачається, що позивач 6 квітня 2012 року звернувся до даного органу з такою заявою і заява була прийнята посадовою особою відділу Держкомзему і скріплена підписом (а. с. 200).

Отже, позивачем було дотримано належну процедуру державної реєстрації договору, на самому договорі поставлено відповідні відмітки про його реєстрацію, тому слід прийти до висновку, що позивач вчинив всі обов'язкові для нього дії щодо реєстрації договору оренди землі.

Відсутність книги реєстрації договорів оренди землі 2010 - 2012 років у відділі Держгеокадастру у Білогірському районі та відсутність відповідних відомостей про реєстрацію договору в Державному земельному кадастрі, не може бути беззаперечним доказом відсутності державної реєстрації договору оренди землі позивача з ОСОБА_7 в квітні 2012 року.

Вказана книга могла бути втрачена чи знищена, а відомості про державну реєстрацію договору мали вноситись до тимчасової реєстраційної системи і в послідуючому повинні бути перенесені в Державний земельний кадастр відповідними посадовими особами цих органів.

Посилання апелянта на свідчення реєстратора ОСОБА_8 який на час укладання договору виконував функції реєстратора відділу Держкомзему у Білогірському районі про те, що він не реєстрував договір оренди земельної ділянки ОСОБА_5 у 2012 році, не може бути підставою для скасування рішення суду. Належних доказів на спростування письмових доказів суду не надано.

Підроблення офіційного документу, який посвідчується державним реєстратором і який надає права, внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документу є кримінальним правопорушенням.

Встановлення таких обставин не являється предметом цивільного судочинства, а підлягає встановленню в кримінальному судочинстві або адміністративному при розгляді скарги на дії посадових осіб державних органів.

На даний час ні в кримінальному, ні в адміністративному судочинстві не встановлено, що запис від 4 квітня 2012 року за № 682030004002576 на договорі оренди землі від 24 березня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Україна-2001» є підробленим, є завідомо неправдивим, не відповідає дійсності, виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою без достатніх повноважень, а отже у суду в цивільному судочинстві відсутні підстави для такого висновку при відсутності в даній цивільній справі відповідних доказів.

При встановленні вищевказаних обставин, апелянт має право подати заяву про перегляд оскаржуваного рішення за нововиявленими обставинами.

Заперечення апелянта, що позивач не оспорював договору від 2015 року, теж не може бути підставою для скасування рішення суду. Зазначений договір був розірваний (а. с. 53, 54).

Крім того, не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянтів:

-що договір зареєстрований раніше - 19 червня 2009 року, ніж він підписаний і що за №040974800102 від 19 червня 2009 року зазначеному на договорі, зареєстрований договір оренди на земельну ділянку площею 2,0362 га з кадастровим НОМЕР_3 між ОСОБА_5 та фермерським господарством «Мир», оскільки це помилка, яка виправлена в зазначеному договорі записом нижче;

-що в подальшому 10 березня 2015 року зазначену земельну ділянку було передано в оренду приватному підприємству «Білогірський край», оскільки зазначений договір було розірвано (а. с. 53, 54).

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ А.В. Купельський

Суддя: /підпис/ Т.В. Спірідонова

Суддя: /підпис/ Т.О. Янчук

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області А.В. Купельський

______________

Головуючий у першій інстанції: Давидюк О.І. Категорія: 19,23

Доповідач: Купельський А.В.