Рішення № 66044200, 12.04.2017, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7661/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, агрофірми «Проскурів» про визнання договору оренди недійсним та виселення та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, агрофірми «Проскурів»

про усунення перешкод в користуванні квартирою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ВАТ «Агрофірма Проскурів» про визнання договору оренди недійсним та виселення, посилаючись на те, що на підставі рішення суду від 02 квітня 2014 року, що залишено в силі відповідно до рішення апеляційного суду Хмельницької області від 11 червня 2014 року та Ухвали вищого спеціалізованого суду від 05 листопада 2014 року її було вселено в квартиру № АДРЕСА_1. Під час виконання рішення їй стало відомо, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 і прописана в даній квартирі та являється квартиронаймачем відповідно додоговору оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року укладеного з агрофірмою «Проскурів» під час розгляду справи про її вселення. Ст. 65 ЖК України передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Позивач вказує, що будучи квартиронаймачем не давала згоди на реєстрацію в кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2, а агрофірма «Проскурів» не мала законних підстав заключати з нею договір оренди, що став підставою для реєстрації ОСОБА_2 Позивач ОСОБА_1 просить договір оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та агрофірмою «Проскурів» визнати недійсним та виселити ОСОБА_2 із вказаної квартири. Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання в кв. АДРЕСА_1.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Агрофірми «Проскурів» про усунення перешкод в користуванні квартирою, зазначивши що 04.12.1991 року відповідно до рішення місцевого комітету профспілки та правління колгоспу «Комунар» ОСОБА_3 на сім'ю з трьох чоловік було виділено на підставі договору найму двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. 06.03.2007 року на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду шлюб з ОСОБА_1 був розірваний, однак вона продовжувала проживати в спірній квартирі. В подальшому почав проживати з ОСОБА_2, яка вселилась в спірну квартиру і 20.05.2010 року зареєстрував із нею шлюб. Рішенням Апеляційного суду від 11.06.2014 р. ОСОБА_1 була вселена в спірну квартиру. Протягом періоду з березня 2016 р. по вересень 2016 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в селі і періодично навідувались в квартиру, однак ОСОБА_1 поміняла замки на вхідних дверях, відносно чого ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до працівників міліції. Просять зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати її видати дублікат ключів від вхідних дверей вказаної квартири.

Представник позивача-відповідача та позивач-відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні первинний позов підтримали в повному обсязі, просять задоволити, а в задоволенні зустрічного позову просять відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача-позивача та відповідачі-позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 первинний позов не визнають в повному обсязі, просять відмовити в його задоволенні, зустрічний позов підтримують з підстав, викладених у ньому та просять задоволити.

Представник відповідача Агофірма «Проскурів» проти вимог первинного позову заперечив в повному обсязі, зустрічний позов визнав, просить задоволити.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні первинного позову слід відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення суду було вселено в квартиру № АДРЕСА_1. Під час виконання рішення їй стало відомо, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 і прописана в даній квартирі та являється квартиронаймачем відповідно додоговору оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року укладеного з агрофірмою «Проскурів» під час розгляду справи про її вселення. ОСОБА_1 вказує, що будучи квартиронаймачем не давала згоди на реєстрацію в кв. АДРЕСА_1 ОСОБА_2, а агрофірма «Проскурів» не мала законних підстав заключати з нею договір оренди, що став підставою для реєстрації ОСОБА_2

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Агрофірми «Проскурів» про усунення перешкод в користуванні квартирою, зазначивши що 06.03.2007 року на підставі рішення Хмельницького міськрайонного суду шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_1 був розірваний, однак вона продовжувала проживати в спірній квартирі. В подальшому ОСОБА_3 почав проживати з ОСОБА_2, яка вселилась в спірну квартиру і 20.05.2010 року зареєстрував із нею шлюб. Рішенням Апеляційного суду від 11.06.2014 р. ОСОБА_1 була вселена в спірну квартиру. Протягом періоду з березня 2016 р. по вересень 2016 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в селі і періодично навідувались в квартиру, однак ОСОБА_1 поміняла замки на вхідних дверях, відносно чого ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до працівників міліції.

Згідно із ст. 61 ч.3 ЦПК, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть всі обов'язки що випливають з договору найму жилого приміщення.

Заява позивача-відповідача про те, що ОСОБА_2 вселилась в спірну квартиру на підставі договору оренди і підлягає виселенню, не відповідає дійсності, так як ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі з 2010 року, а прописана 28.02.2014 року.

Згідно із ст 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача,

набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим

приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та

членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про

порядок користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Договір оренди від 12.03.2014р. згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, є нікчемним, оскільки недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а даний договір не відповідає вимогам, передбаченими частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 постійно проживають у вказаній квартирі, що підтвердили своїми показами допитані в судовому засіданні свідки, вони періодично їздять в село, де обробляють земельну ділянку. У спірній квартирі знаходиться також їхнє майно, про що не заперечує сама ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, то цей строк може бути продовжений.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем-відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що відповідачі-позивачі не проживають у спірній квартирі.

Тому, на підставі викладеного суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору оренди житлового приміщення від 12 травня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та агрофірмою «Проскурів» недійсним та виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири, визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання в кв. АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову, то суд вважає що вони підлягають задоволенню, так як в матеріалах справи є копія звернення ОСОБА_3 від 28.09.2016 р. до працввників поліції щодо заміни ОСОБА_1 замків від вхідних дверей, що перешкоджає ОСОБА_3 та ОСОБА_2 користуватись спірною квартирою.

ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала ті обставини, що змінила замки від вхідних дверей. Також зазначає, що дала другий комплект ключів ОСОБА_3, однак про це заперечив ОСОБА_3 та його представник і дана обставина не була доведена позивачем-відповідачем в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 405 ЦК України, ст. ст. 61, 64, 75 ЖК УРСР, ст. ст. 60, 61, 213, 215, ЦПК України

ВИРІШИВ:

Первинну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, агрофірми «Проскурів» про визнання договору оренди від 12.05.14р. недійсним та виселення ОСОБА_2 з квртири № АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву задоволити.

Зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні квартирою № АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та видати їм дублікат ключів від вхідних дверей.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя