Ухвала суду № 66043136, 11.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6234/16 Головуючий у 1 інстанції: Масендич В.В.

Провадження № 22-ц/783/1752/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Ніткевича А.В., Копняк С.М.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника апелянта ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» - Скирди В.Є.,

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

представника відповідача ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» - Бідак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, товариства з обмеженою відповідальністю «Книгарня «Каменяр», товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» про стягнення боргу,

встановила:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути у його користь з ОСОБА_7 3 500 000 грн., з ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» 3 500 000 грн. та з ТзОВ «Книгарня «Каменяр» 5000 грн., у зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_7 зобов'язань за договором безпроцентної позики, укладеним між ними 17.08.2015 року, виконання зобов'язань за яким у повному обсязі забезпечено порукою ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець», а в частині виконання зобов'язань на суму 5000 грн. - порукою ТзОВ «Книгарня «Каменяр».

Разом із позовною заявою представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було подано заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 3 500 000 грн. на все належне відповідачам ОСОБА_7 та ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» нерухоме майно, зокрема: нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв.м., реєстраційний номер майна 7377043, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, і належить ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 09.09.2004 року, виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, та накладення арешту в межах суми 5000 грн. на все належне ТзОВ «Книгарня «Каменяр» нерухоме майно, а також шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, наслідком яких є зміна власника майна, яке належить ОСОБА_7, ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» та ТзОВ «Книгарня «Каменяр».

В обґрунтування необхідності забезпечення позову в даній справі заявник покликався на те, що розмір грошових коштів, які відповідачі зобов'язані повернути позивачеві згідно договору позики, є значний, позичальник неодноразово допустив порушення строків повернення грошових коштів, а тому в позивача є всі підстави вважати, що майно, яке є у відповідачів на момент пред'явлення позову, може бути відчужене, що може ускладнити виконання або зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2016 року заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт в межах суми позову 3 500 000 грн. на належне ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв.м., реєстраційний номер майна 7377043, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 09.09.2004 року, виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради.

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії наслідком яких є зміна власника майна, яке належне ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Бориславська,47; ідентифікаційний код юридичної особи: 32404113).

В задоволенні вимог заявника про накладення арешту на нерухоме майно, належне іншим двом відповідачам ОСОБА_7 та ТзОВ «Книгарня «Каменяр», та заборони вчинення дій щодо зміни власника майна, - відмовлено у зв'язку з відсутністю у них нерухомого майна.

Ухвалу суду оскаржило ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс», просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову в даній справі відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала суду порушує права товариства як іпотекодержателя, оскільки нерухоме майно, щодо якого заявник просив вжити заходів забезпечення позову, перебуває в іпотеці ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» відповідно до іпотечного договору від 09.09.2008 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» (первинним іпотекодержателем) та ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» (іпотекодавцем) на забезпечення виконання зобов'язань позичальника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за кредитним договором №10.128/08-КД від 09.09.2008 року, права вимоги за якими ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» (новий кредитор та іпотекодержатель) набуло на підставі укладених з ПАТ «ВТБ Банк» договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами від 18.11.2015 року та Додаткової угоди №1 від 27.11.2015 року до цього договору, та договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О., зареєстрованого в реєстрі за №2225, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.12.2015 року внесено відомості про зміну іпотекодержателя на ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс».

Зазначає, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» ініційовано процедуру звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення боргу, - направлено позичальнику та іпотекодавцю вимоги про усунення порушення, які були ними отримані 11.02.2016 року та 05.05.2016 року, відповідно, а тому накладення арешту на майно ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» порушує права апелянта як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в порядку, визначеному ст.ст.36-38 Закону України «Про іпотеку».

Апелянт вважає, що судом не проаналізовано, чи спроможний такий вид забезпечення позову реально забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, і чи обумовлена ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів. Звертає увагу, що у разі задоволення позовних вимог рішення суду неможливо буде виконати за рахунок реалізації арештованого майна в примусовому порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», оскільки позивач не є його заставодержателем, а тому в силу закону позбавлений права на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна. Крім того, зазначає, що вжиті заходи є неспівмірними з позовними вимогами, оскільки вартість предмета іпотеки в чотири рази перевищує розмір заявлених вимог і це нерухоме майно не є предметом спору в даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення інших учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.п. 4, 10) роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, з аналізу наведених вище норм процесуального закону слід дійти висновку про те, що вжиття судом заходів забезпечення має на меті забезпечення реального виконання рішення про задоволення позову.

З матеріалів справи встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідачів заборгованості за договором безпроцентної позики, укладеним між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_7 17.08.2015 року, виконання зобов'язань за яким забезпечено порукою ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» та ТзОВ «Книгарня «Каменяр».

Арештоване за оскаржуваною ухвалою суду нерухоме майно - нежитлова будівля загальною площею 7774,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить відповідачеві ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» на праві власності, є предметом іпотеки за іпотечним договором від 09.09.2008 року, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.12.2015 року, новим іпотекодержателем щодо вказаного вище нерухомого майна зареєстровано ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс», а відтак, іпотека цього нерухомого майна не є припиненою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Отже, у разі відсутності цих умов, звернення стягнення на предмет застави для задоволення вимоги стягувача, який не є заставодержателем, не допускається.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, наявність встановлених законом обов'язкових умов для реалізації іпотечного майна в порядку виконання судового рішення за вимогою стягувача, який не є іпотекодержателем, не перевірив, і, маючи відомості про знаходження нерухомого майна в іпотеці іншого кредитора - ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс», іпотека якого не є припиненою, дійшов помилкового висновку про необхідність забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на предмет іпотеки та заборони вчинення реєстраційних дій щодо цього майна, оскільки правових підстав для висновку про відповідність вжитих судом заходів забезпечення позовним вимогам ОСОБА_4, за якими арештоване нерухоме майно не є предметом спору, та для висновку про те, що за рахунок вжитих судом заходів забезпечення можливе реальне виконання рішення про задоволення позову, - немає.

Таким чином, з наведених вище підстав та мотивів оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на належне ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв.м. по АДРЕСА_1, та заборони вчинення дій щодо зміни власника цього майна.

В іншій частині оскаржуваної ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачам ОСОБА_7 та ТзОВ «Книгарня «Каменяр», та заборони вчинення дій щодо зміни власника майна, - підстав для скасування немає, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ч.1 п.2, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2016 року скасувати в частині накладення арешту на належне ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська,47; код ЄДРПОУ 32404113) нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 7774,7 кв.м., реєстраційний номер майна 7377043, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 09.09.2004 року, виданого виконавчим комітетом Трускавецької міської ради, та в частині заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та особам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії, наслідком яких є зміна власника майна, яке належне ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, 47; ідентифікаційний код юридичної особи: 32404113), і постановити в цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про забезпечення позову в цій частині відмовити.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Ніткевич А.В.

Копняк С.М.