Ухвала суду № 66040957, 19.04.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/269/17 ун. № 759/2714/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Дячука С.І.,

при секретарі: Миколаєнко О.О.,

провівши в приміщенні суду відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігові, зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, -

сторони провадження: прокурор - Денисенко О.П., обвинувачена - ОСОБА_1, захисник Майоров І.В., представник ТОВ «Київ Інвест буд» - ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

До суду 21 лютого 2017 року надійшов обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080000837 від 01 лютого 2017р.) стосовно ОСОБА_1, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту, вважаючи, що по справі дотримані вимоги, передбачені ст. ст. 32, 291 КПК України.

Заслухавши думку прокурора, представника ТОВ «Київ Інвест буд» - ОСОБА_4 та обвинуваченої, які погодилися з думкою прокурора про можливість призначення даного провадження до судового розгляду, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього додатки, вважаю, що даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. При цьому за змістом закону, фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування і які, на думку останнього, містять значимі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного провадження (ст. 91 КПК України). Є очевидним те, що за межами фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, не може бути сформульоване обвинувачення, оскільки воно не може ґрунтуватися на припущеннях. У свою чергу, обвинувачення - твердження про вчинення певним суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, відтак формулювання обвинувачення повинно за результатами аналізу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, містити чіткий висновок про наявність в діянні суб'єкта встановлених ознак всіх елементів юридичного складу конкретного кримінального правопорушення, яке передбачене законом про кримінальну відповідальність та у вчиненні якого обвинувачується вказаний суб'єкт із зазначенням, зокрема, місця, часу, способу вчинення діяння та його наслідків, форми вини і мотивів злочину, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність. Правова кваліфікація має містити посилання на положення закону (статті та її частини) із зазначенням всіх кваліфікуючих ознак складу злочину.

Натомість вказані вимоги закону виконані не були.

Так, що стосується висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.

Кожного окремого разу (всього чотири) прокурор вважав встановленим (фактичні обставини), що ОСОБА_1 особисто складала завідомо неправдивий документ - змінний звіт (арк. 9, 10, 11, 12), проте у таких випадках, кожного разу окремо, описуються дії іншої особи чоловічої статі (вчинив злочин за наступних обставин…, проводив продаж…, вів власний облік…, повідомляв невстановленій особі… - абз 3 та 4 кожного описаного епізоду за вказаною статтею).

Крім того, за змістом обвинувального акту, кожного вказаного окремого разу неправдиві відомості щодо використання смарт-карток з відпущення скрапленого газу охоплюють обсяг і законного продажу палива за такими картками, але при цьому прокурор не визначає, в якій саме частині ці відомості не відповідають дійсності.

Що стосується висунутого обвинувачення за ч. 3 ст. 191 КК України.

В кожному випадку (всього чотири) ані фактичні обставини, ані сформульоване обвинувачення не містить інформації про те, яке саме конкретно майно ТОВ «Київ Інвест Груп» було ввірено ОСОБА_1, а відтак і було нею розтрачено як факт за логікою сторони обвинувачення - чи то пальне у виді скрапленого газу, продаж якого вона проводила та вела облік, а отриману різницю між дійсним продажом та сформованим на підставі підроблених документів розподіляла між співвиконавцями злочину, чи то грошові кошти, які вона отримувала повз касового обладнання за продаж вказаного пального. Прокурор кожного разу лише обмежився висновком про те, що обвинувачена розтратила на певну суму чуже майно без ідентифікації останнього і лише на початку згадав про розтрату грошових коштів як нібито намір обвинуваченої.

Крім того, сформульоване прокурором обвинувачення очевидно не узгоджується із наведеною ним самим, хоча і неповно, правовою кваліфікацією в контексті складових сукупності злочинів, у яких обвинувачується особа. Залишається незрозумілим - у скількох злочинах, які потребують самостійної правової кваліфікації, відтак утворюють сукупність, обвинувачується за підсумком ОСОБА_1 - у двох чи восьми. Не зрозумілим є це і для обвинуваченої, яка на питання суду вважає, що обвинувачується у двох злочинах.

Більш того, розділ обвинувального акту з назвою «правова кваліфікація» містить стислу та узагальнену інформацію про те, за якою частиною статті Особливої частини КК України кваліфікуються дії обвинуваченої без посилання на положення закону (статті та її частини) із зазначенням всіх кваліфікуючих ознак складу злочину. І навпаки, розділ з назвою «формулювання обвинувачення» містить повторне дослівне викладення фактичних обставин, які прокурор вважав встановленими, однак відсутнє будь-яке посилання на те, у чому ж таки обвинувачується ОСОБА_1.

Вказані недоліки фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах останнього відповідно до обвинувального акту.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить ілюзорними засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим. Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, його розмиті межі, надзвичайно узагальнений виклад, порушує право на захист обвинуваченого, оскільки унеможливлює реалізацію такого права у таких умовах.

Крім того, звертає на себе увагу і те, що вказаний в акті загальний розмір шкоди, завданої злочином, не відповідає загальній сумі розтрати, яку прокурор також вважав встановленою, а згідно реєстру матеріалів досудового розслідування всі слідчі (розшукові) дії, які проводилися без участі обвинуваченої, відбувалися до внесення даних до ЄРДР, тобто до 01 лютого 2017 року.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає невідповідність обвинувального акта та додатків до нього вимогам закону щодо його змісту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314-316, 350, 369-372 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт (кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100080000837 від 01 лютого 2017р.) стосовно ОСОБА_1, яка обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 191 та ч. 3 ст. 191 КК України, разом з додатками, - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 8 Денисенко О.П. внаслідок невідповідності обвинувального акта та його додатків вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. В іншій частині ухвала суду набирає законної сили негайно.

СУДДЯ С.І. ДЯЧУК