Ухвала суду № 66040834, 10.02.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-н/759/100/17

ун. № 759/2057/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», в особі представника Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги з ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

06.02.2017 року представник заявника КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» за довіреністю Гришель С.О. звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» суми боргу за спожиті послуги в розмірі 3798,31 грн. та судові витрати в розмірі 237, 79 грн. за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2015 р. та стягнення із ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» суми боргу за спожиті послуги в розмірі 8980,30 грн. та судові витрати в розмірі 562,21 грн. за період 01.03.2015 р. по 30.11.2016 р.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року, наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб"єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб"єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов"язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник просить стягнути з боржника заборгованість за спожиті послуги разом із 3% річних та інфляційної складової боргу у розмірі 3798,31 грн. з 01.01.2011 року, що є вимогою з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2 - 5 частини другої статті 122 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 100 ЦПК України визначено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємоповязані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що наявність спору про право та пред'явлення вимоги, що не передбечена ст.96 ЦПК України, є самостійними підставами для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Відповідно до змісту ч.5 ст.100 ЦПК України визначено, що суд вправі постановити ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині вимог лише в тому випадку, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з який не підлягає розгляду в порядку наказного провадження (ст.96 ЦПК України). ЦПК України не предбачає можливості відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині вимог у разі встановлення обставин, що свідчать про наявність спору про право, зокрема, якщо із заяви вбачається, що частина вимог була заявлена зі спливом позовної давності.

Отже суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу в частині, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги разом із 3% річних та інфляційної складової боргу у розмірі 3798,31 грн. та судовими витратами з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року на користь КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва».

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті заяви Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», в особі представника Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги з ОСОБА_1 в частині стягнення 3 798,31 грн. з 01.12.2011 року по 01.02.2015 року на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва».

Відповідно ч. 2 ст. 101 ЦПК України, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: