Рішення № 66036832, 18.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/450/16-ц Головуючий у 1-й інст. Бабич С. В.

Категорія 19 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Григорусь Н.Й.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на навчання

за апеляційною скаргою Національної академії внутрішніх справ

на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом, підстави якого уточнювала (а.с. 72-74), в якому просила стягнути з ОСОБА_1 вартість витрат, пов'язаних з її навчанням, у розмірі 26243 грн. 93 коп., які складаються з витрат на:

- грошове забезпечення в сумі 13983 грн. 82 коп.;

- продовольче забезпечення в сумі 2366 грн. 97 коп.,

- речове забезпечення в сумі 370 грн. 11 коп.;

- оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв в сумі 9523 грн. 03 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 21.07.2007 року № 655 відповідачку зараховано з 01.09.2007 року курсантом першого курсу денної форми навчання даного навчального закладу. 04.12.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ (виконавцем), управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (замовником) та ОСОБА_1 був укладений договір №Жт-2 про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування. Згідно умов цього договору відповідачка навчалася за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання була зобов'язана відпрацювати за місцем розподілу не менше трьох років, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання, відшкодувати фактичні витрати за період навчання.

З 01.09.2007 року по 17.06.2011 року ОСОБА_1 навчалася у вищевказаному навчальному закладі, де перебувала на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.

Після здобуття вищої освіти відповідачку направлено для подальшого проходження служби до УМВС України в Житомирській області, а наказом №252 о/с від 09.08.2013 року - звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням, до закінчення встановленого договором трирічного строку. Відтак, позивач просив задовольнити вимоги на підставі п.п. 2.3.6., 3.2. договору від 04.12.2007 року та ст.ст. 526, 623 ЦК України.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Національна академія внутрішніх справ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Національна академія внутрішніх справ не є належним відповідачем у справі.

Проте, погодитися з цим не можна з наступних підстав.

За положеннямист. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це передбачається нормоюст. 526 ЦК України.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, як передбачається п. 4ст. 611 ЦК України, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п 14постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» від 22.08.1996 року № 992, у разі звільнення молодого фахівця за власним бажанням протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року, цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС (далі - навчальний заклад) у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни; відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Встановлено, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ (на даний час Національна академія внутрішніх справ а.с. 24-28) від 21.07.2007 року № 655 ОСОБА_1 зараховано з 01.09.2007 року курсантом першого курсу денної форми навчання даного навчального закладу за спеціальністю «Правознавство» (а.с. 7).

04.12.2007 року між Київським національним університетом внутрішніх справ (виконавцем), управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (замовником) та ОСОБА_1 був укладений договір №Жт-2 про підготовку фахівця за державним замовленням та його працевлаштування (а.с. 8-9).

Відповідно пункту 2.3.5 договору, відповідачка зобов'язувалася після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначений замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

Згідно п. 2.3.6 договору, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору, ОСОБА_1 зобов'язувалася відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. При цьому, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1. договору).

Крім цього, договором передбачені підстави дострокового розірвання договору без відшкодування фактичних витрат на підготовку, зокрема, у разі відрахування з навчального закладу та звільнення за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії, а також у разі невиконання виконавцем і замовником зобов'язань за цим договором (п.п. 5.1., 5.2. договору).

На підставі наказу Національної академії внутрішніх справ № 463 від 17.06.2011 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста з відзнакою (а.с. 10).

Наказом УМВС України в Житомирській області від 09.08.2013 року № 252 о/с відповідачку звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 21).

Вартість фактичних витрат Національної академії внутрішніх справ за весь період навчання ОСОБА_1 становить 26243 грн. 93 коп. (а.с. 11-20), та складається з витрат на:

- грошове забезпечення в сумі 13983 грн. 82 коп.;

- продовольче забезпечення в сумі 2366 грн. 97 коп.,

- речове забезпечення в сумі 370 грн. 11 коп.;

- оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв в сумі 9523 грн. 03 коп.

Вказаний розрахунок відповідачкою не оспорюється.

Є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що вона не повинна відшкодовувати понесені позивачем витрати, оскільки звільнилася зі служби з поважних причин, оскільки даний чинник враховується тільки у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з відрахуванням особи з Київського національного університету внутрішніх справ та звільненням з органів внутрішніх справ: за власним бажанням без поважних причин; через неуспішність (п. 3.1. договору від 04.12.2007 року). Проте, позивач просить стягнути з відповідачки кошти на підставі п. 3.2. договору, в якому не враховується поважність причин звільнення.

Відповідно до п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженогонаказом МВС України від 14.02.2008 року№ 62(далі - Положення) вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС України.

Кошти на навчання виділяються із Державного бюджету України, після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України та витрачаються останніми на підготовку фахівців для підрозділів МВС України.

Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства (п. 9.9. Положення).

Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п. 9.10. Положення).

Згідно з п. 3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодовані заутримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вищенаведене не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у позові, оскільки договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України укладався між вищим навчальним закладом в особі його ректора і ОСОБА_1, який є цивільно-правовим договором, при цьому МВС України стороною угоди не було. Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів органів внутрішніх справ є Національна академія внутрішніх справ, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються МВС України або підпорядкованим йому підрозділом, яким у даному випадку виступає академія.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ 26243 грн. 93 коп. та 2893 грн. 80 коп. судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги (а.с. 33, 133).

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 09 лютого 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ 26243 грн. 93 коп. та 2893 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді