Рішення № 66034280, 18.04.2017, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/361/16-ц Провадження № 2/613/17/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі : головуючого судді Уварової Ю.В.

за участю секретаря Христенко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 ПриватБанк звернулось до судуз позовом про стягнення звідповідача ОСОБА_3 заборгованостіза кредитним договором у сумі 33681 грн. 02 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28.11.2008 року між сторонамибуло укладено кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої обовязки за договором не виконав, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами своєчасно не надав, в звязку з чим станом на 29.02.2016 року має перед банком заборгованість, розмір якої складає 33681 грн. 02 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що згідно з випискою по особовому рахунку №6762462603254050, що належить ОСОБА_3, з 19.05.2009 року по 26.05.2009 року на даний рахунок надходили свіфт-перекази від іноземних громадян з порушенням процедури переказу, на загальну суму 4418.00 доларів США, які були повернуті на запити банка-кореспондента, а саме: 19.05.2009 року 1102.00 долари США, які повернуті 20.05.2009 року; 19.05.2009 року 1204.00 долари США, які повернуті 20.05.2009 року; 26.05.2009 року 1106.00 доларів США, які повернути 26.05.2009 року, а також 26.05.2009 року надійшли кошти в сумі 1106.00 доларів США, які клієнт 29.05.2009 року перевів в національній валюті на особистий рахунок №4405885014398082 та розпорядився ними, знявши їх в банкоматі по вул. Китаєнка 8 в м.Харкові.

23.11.2009 року на запит банка-кореспондента було здійснено повернення коштів з зазначеного рахунку в сумі 9047.00 грн., таким чином баланс на рахунку №4405885014398082 склав мінус 9047.00 грн., на які почалось нарахування відсотків за овердрафт.

Також зазначила, що відомості про втрату карти від клієнта ОСОБА_3 банку не надходили.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що у 2008 році отримав в ПАТ «ПриватБанк» карту «Універсальна» - для зручної оплати комунальних послуг. У 2009 році відкрив в ПАТ «ПриватБанк» валютний рахунок, отримавши картку з балансом 1 /один/ долар США. Зробив це з метою здійснювати грошові перекази на утримання сина з міста Бєлгород, куди збирався на заробітки. Однак картка майже одразу була втрачена, він нею жодного разу не користувався, не знімав кошти та не поповнював карту, а з часом дізнався про існування боргу. При цьому у відділенні банка йому повідомили про наявність заборгованості саме на валютному рахунку. Про втрату карти він повідомив банк, до поліції не звертався, так як баланс в розмірі одного долара був для нього незначним. Факт зняття коштів в сумі 8.000 або 9.000 грн. з карти «Універсальна» заперечував, у звязку з чим вважав позовні вимоги до нього - безпідставними.

В подальшому надав суду заяву, в якій просив закінчувати розгляд справи за його відсутності та у разі стягнення заборгованості застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

28.11.2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає Договір між ним та банком.

Позивач свої зобовязання за договором виконав, надавши ОСОБА_3 кошти у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що не заперечувалось сторонами.

Крім того відповідачу ОСОБА_3 належить валютний рахунок №6762462603254050 в ПАТ «ПриватБанк», факт відкриття якого відповідачем не заперечувався.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.05.2009 року по 26.05.2009 року на зазначений валютний рахунок надходили свіфт-перекази від іноземних громадян з порушенням процедури переказу, на загальну суму 4418.00 доларів США, які повертались на запити банка-кореспондента, а саме: 19.05.2009 року 1102.00 долари США, які повернуті 20.05.2009 року; 19.05.2009 року 1204.00 долари США, які повернуті 20.05.2009 року; 26.05.2009 року 1106.00 доларів США, які повернути 26.05.2009 року, а також 26.05.2009 року надійшли кошти в сумі 1106.00 доларів США.

29.05.2009 року з валютного рахунку відповідача №6762462603254050 на карту «Універсальна» №4405885014398082 здійснено переказ особистих коштів в сумі еквівалентній отриманим 26.05.2009 року 1106.00 доларам за курсом станом на день здійснення переказу, які були видані та отримані в банкоматі по вул. Китаєнка в м.Харкові.

23.11.2009 року на запит банка-кореспондента було здійснено повернення коштів, отриманих як шахрайський платіж на валютний рахунок клієнта. При цьому повернення коштів було здійснено шляхом списання суми, еквівалентній незаконно отриманим коштам за курсом станом на здійснення повернення, а саме 9047.00 грн. з карти №4405885014398082, що відповідає положенням п.4.6 «Умов і правил надання банківських послуг».

Внаслідок повернення коштів баланс на рахунку №4405885014398082 став складати мінус 9047.00 грн., на які почалось нарахування відсотків за овердрафт, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі, визначеному розрахунком.

Наведені вище факти підтверджуються випискою по карті /а.с.97-100/, випискою по особовому рахунку /а.с.130/, висновком службового розслідування /а.с.151-152/, розрахунком заборгованості /а.с.9-11/.

Щодо заперечень відповідача про те, що він не здійснював переказу особистих коштів з одного рахунку на інший та їх зняття в банкоматі, то останній не довів факт звернення до банку з письмовою заявою про втрату карти, не заперечував, що до правоохоронних органів взагалі не звертався з відповідною заявою, операції з використанням його карт не оспорював у передбаченому договором порядку.

Крім того від банку надійшла довідка про те, що надання відеофніормації /на підтвердження або спростування факту зняття коштів в банкоматі по вул. Китаєнка 8 саме відповідачем ОСОБА_3О./ не представляється можливим, так як така інформація зберігається на сервері протягом 6 місяців.

Таким чином суд вважає, що заперечення відповідача проти позову всупереч вимогам ст.10,60 ЦПК України не доведені в установленому порядку шляхом надання належних і допустимих доказів на підтвердження цих заперечень. У звязку з чим суд приходить до висновку про стягнення коштів з відповідача, однак, вирішуючи питання про розмір суми, що підлягає стягненню, виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки /штрафу, пені/ застосовується спеціальна позовна давність в один рік /п.1 ч.2 ст.258 ЦК України/

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Повернення коштів шляхом їх списання з рахунку №4405885014398082 відбулось 23.11.2009 року, тобто саме в цей день виникла заборгованість по кредиту, про що позивачеві було відомо, так як списання було здійснено самим банком. Однак позивач звернувся до суду з позовом лише 30.03.2016 року,тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачеві в задоволенні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу у звязку з пропуском строку позовної давності.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в повному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-249цс15.

Таким чином, враховуючи дату звернення з позовом 30.03.2016 року, наявність клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, положення ст.ст.257, 267 ЦК України, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом за період з 30.03.2013 року по 29.02.2016 року /дата, на яку складено розрахунок/, що складає: 22553.89 грн. /розмір процентів станом на день складення розрахунку/ мінус 11000.24 /розмір процентів станом на 30.03.2013 року/, що дорівнює 11553.65 грн., а також відповідно до п.8.6 Умов і правил підлягають стягненню фіксований штраф у розмірі 500.00 грн. та 5% від суми позову /5% від 11.553.65=557.70 грн/.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного Товариства ОСОБА_1 ПриватБанк задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 Банку ПриватБанк( р/р 29092829003111, МФО № 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в сумі 13633 /тринадцять тисяч шістсот тридцять три/ грн.70 коп. та судовий збір в сумі 1378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: