Ухвала суду № 66033407, 18.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/1118/16-ц

Провадження № 22-ц/779/530/2017

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Васильковського В.М.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Богородчанського РУЮ про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Богородчанського районного суду від 23 січня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

12.10.2016 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулось з позовом до ОСОБА_2, третя особа ВДВС Богородчанського РУЮ, про звільнення майна з-під арешту.

В заяві зазначено, що для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту від 23.02.2006, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 на суму 16000 доларів США, ОСОБА_2 за договором іпотеки від 24.02.2006 року передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що постановою державного виконавця ДВС Богородчанського РУЮ від 10.10.2014 року накладено арешт на передану ОСОБА_2 квартиру в іпотеку, що є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач з посиланням на укладений з АІКБ «УкрСиббанк» договір факторингу від 12.12.2011 року просив задовольнити позов.

Рішенням Богородчанського районного суду від 23 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт вказує на те, що накладення арешту на квартиру обмежує його право задовольнити свої грошові вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому судом не було враховано умов договору іпотеки про те, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку». А тому позивач може реалізувати своє право щодо задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки лише за умови зняття арешту з квартири.

Позивач також вказує на те, що судом не було враховано положень ч.4 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» про те, що про звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представники ОСОБА_2 та ВДВС Богородчанського РУЮ апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 17/232-361/06 на суму 16 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 22.02.2013 року (а.с.4-7).

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань в іпотеку було передано належне ОСОБА_2 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Предмет іпотеки зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.11.2003 року за №3326783.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу №1, за умовами якого останній набув в повному обсязі права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №17/232-361/06 від 23.02.2006 року (а.с.15-17).

Постановою від 03.10.2014 року державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №338/696/13ц, виданого 20.06.2013 року Богородчанським районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» 112960 грн. заборгованості за договором кредиту №11241299000 від 25.10.2007 року.

Постановою від 10.10.2014 року державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ Любенько Н.Я. накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику - ОСОБА_2, та оголошено заборону на її відчуження. Вказана постанова винесена на виконання заяви ТОВ « КЕЙ-КОЛЕКТ» від 01.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 в межах суми позову - 120 960 грн. у справі № 338/696/13-ц.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не заявляло вимог щодо визнання за ним права власності на предмет іпотеки, як і вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Посилання апелянта у скарзі на те, що в порушення ч.4 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець не повідомив його, як заставодержателя, про накладення арешту на заставне майно та не роз'яснив право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, не заслуговують на увагу, оскільки як було зазначено вище, саме за заявою ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» постановою від 03.10.2014 року державного виконавця ВДВС Богородчанського РУЮ було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №338/696/13ц, виданого 20.06.2013 року Богородчанським районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» 112960 грн. заборгованості за договором кредиту №11241299000 від 25.10.2007 року, а постановою від 10.10.2014 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.(а.с. 37-39)

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 23 січня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: М.Д. Горейко

В.М. Васильковський