Ухвала суду № 66032994, 12.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1104/17 Справа № 199/10444/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні рішення та дії старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової Марини Борисівни, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні рішення та дії старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової М.Б. (а.с.1-14).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_2 на неправомірні рішення та дії старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової М.Б. - задоволено (а.с.113-121).

Визнано поважними причини невиконання боржником у виконавчому провадженні №51657614 - ОСОБА_2 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2015 року у справі №199/10444/2014-ц у строк до 20 липня 2016 року.

Визнано неправомірним рішення старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової М.Б. від 21 липня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 21 липня 2016 року про відкладання проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51657614.

Визнано неправомірним акт старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової М.Б. від 21 липня 2016 році у виконавчому провадженні №51657614 про невиконання ОСОБА_2 рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2015 року.

Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової М.Б. від 21 липня 2016 року у виконавчому провадженні №51657614 про стягнення з боржника - ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 1 020 грн.

Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балкової М.Б. від 21 липня 2016 року у виконавчому провадженні №51657614 про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу у розмірі 170 грн.

В апеляційній скарзі Дніпропетровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області посилаючись на необґрунтованість та незаконність оскаржуваної ухвали, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2015 року задоволено позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів. Розірвано договір побутового підряду, укладений 01 грудня 2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на виготовлення металопластикових виробів виробництва ТОВ «Стеко Трейдінг». Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму попередньої оплати за договором у розмірі 5 168, 93 грн. Зобов'язано ОСОБА_2 після повернення сплачених ним коштів передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 металопластикові вироби згідно замовлення № 64563 від 01 грудня 2009 року. Вирішено питання про судові витрати. 19 жовтня 2015 року зазначене рішення суду набрало законної сили.

13 червня 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська видано виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_2 після повернення сплачених ним коштів передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 металопластикові вироби згідно замовлення № 64563 від 01 грудня 2009 року.

Постановою державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балковою М.Б. від 13 липня 2016 року відкрито виконавче провадження та встановлено ОСОБА_2 (боржник) строк для самостійного виконання даного рішення суду до 20 липня 2016 року.

15 липня 2016 року ОСОБА_2 отримана вищевказана постанова старшого державного виконавця.

16 липня 2016 року ОСОБА_2 рекомендованими листами із повідомленнями про вручення, кур'єрською доставкою, на адреси ОСОБА_4: АДРЕСА_1 (рекомендований лист №4950100836834, фіскальний чек №000010936 00001 від 16.07.2016), АДРЕСА_2, рекомендований лист №4950100836826, фіскальний чек №000010937 00002 від 16.07.2016) направив вимоги з'явитися на 10 год. 00 хв. 20 липня 2016 року за адресою: АДРЕСА_3 та отримати металопластикові вироби (замовлення №64563 від 01 грудня 2009 року).

У цей же день, рекомендовані листи №4950100836834 та №4950100836826 службою кур'єрської доставки були доставлені ОСОБА_4, однак останній відмовився від їх отримання.

20 липня 2016 року ОСОБА_4 не прибув за обумовленою адресою для отримання металопластикових виробів.

У цей же день, ОСОБА_2 повторно направлені рекомендованими листами із повідомленнями про вручення, кур'єрською доставкою, на адреси ОСОБА_4 вимоги з'явитися на 10 год. 00 хв. 29 липня 2016 року за адресою: АДРЕСА_4 та отримати металопластикові вироби замовлення №64563 від 01.12.2009.

21 липня 2016 року, ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 12, 35 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до старшого державного виконавця Балкової М.Б. з клопотанням про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51657614, у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду із-за неявки ОСОБА_4, з долученням ксерокопій відповідних вимог від 16 липня 2016 року та 20 липня 2016 року, а також ксерокопії фіскальних чеків про оплату послуг кур'єрської доставки зазначених поштових відправлень на адреси ОСОБА_4

21 липня 2016 року державним виконавцем Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балковою М.Б. складений акт про невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду в строк встановлений для самостійного виконання.

Постановою державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балковою М.Б. від 21 липня 2016 року на боржника ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 170 грн.

Постановою державного виконавця Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Балковою М.Б. від 21 липня 2016 року стягнуто з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 1 020 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом статті 1 Закону України ст.71 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження», статтею 17 якого визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема на підставі виконавчих листів, виданих судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону, для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що державним виконавцем були порушенні, невиконанні та не застосовані норми Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до порушення прав боржника, а наслідком вказаного стало протиправне стягнення виконавчого збору та накладення штрафу.

Згідно ч. ч. 6, 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до положень ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Аналізуючи вищезазначену норму права, слід дійти висновку про те, що за наявності належним чином обґрунтованих підстав, що унеможливлюють виконання рішення суду, положеннями Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надається право для відкладення виконавчих дій та поновлення строку на добровільне виконання.

Зважаючи на вказане та враховуючи дії боржника від початку перебігу строку добровільного виконання рішення суду та його звернення з метою реалізації свого права виконати рішення суду у добровільному порядку, беручи до уваги положення ст.35 ЗУ «Про виконавче провадження», підстав вважати, що боржник навмисно ухилявся від виконання рішення суду у державного виконавця не було, аналогічно не було підстав і для складання акту, стягнення виконавчого збору та накладення штрафу.

За своєю правовою природою виконавчий збір є адміністративною відповідальністю (штрафом) за порушення вимог закону, зокрема за порушення строків, встановлених для самостійного виконання рішень майнового та немайнового характеру.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення суду добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.

Тобто, обов'язковою і виключною умовою стягнення виконавчого збору, є фактичне примусове виконання судового рішення.

Крім того, з висновку Верховного Суду України викладеному у Постанові від 28 січня 2015 року №3-217гс14, слідує, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають нормам чинного законодавства, встановленим обставинам та матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги про можливість виконання рішення суду до моменту пред'явлення виконавчого листа не підлягають задоволенню, оскільки згідно з положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» саме у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, який був визначений у даному виконавчому провадженні до 20 липня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про вчинення ОСОБА_2 перешкод у виконанні рішення суду, шляхом направлення вимог стягувану спростовуються положеннями ч. ч. 6, 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вчинення відповідних дій свідчить про сумлінне використання наданого боржнику права з метою своєчасного та повного виконання рішення суду.

Таким чином. доводи про скасування ухвали суду не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки вони були предметом аналізу, перевірки та оцінки суду першої інстанції відповідно до ст. 212 ЦПК України та додаткової оцінки не потребують.

Висновки суду відповідають обставинам у справі та вимогам закону, тому відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - відхилити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.О. Макаров