Ухвала суду № 66032935, 18.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2829/17 Справа № 199/7381/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Пономарь З.М.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2016 року

по справі за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, треті особи: приватне підприємство "Цесія", комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради про витребування майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2016 року у задоволенні заяви першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про її скасування та постановлення нової про задоволення його заяви про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу скасувати з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами той факт, що відповідач має реальні можливості реалізувати спірне нерухоме майно, тобто вчинити дії, які можуть утруднити чи зробити не можливим виконання рішення, а також з того, що в межах кримінального провадження вже накладено арешт на спірне майно.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Статтею 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2016 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПП "Цесія", КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради про витребування майна, в якому посилався на те, що спірне нерухоме майно, яке перебувало у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро вибуло з її володіння поза волею власника, а також на факт відчуження нерухомого майна на користь відповідача.

30 грудня 2016 року позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову в якій він просив накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, і заборону відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-подорожу дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно, оскільки відповідач може вчинити дії, які можуть утруднити чи зробити не можливим виконання рішення.

Згідно роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову в цивільному процесі це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Накладення арешту на майно та заборона його відчуження як захід забезпечення позову в цивільному процесі на відміну від арешту майна в кримінальному провадженні, спрямовані на реальне виконання рішення суду і діє до його виконання.

Таким чином, посилання суду на те, що у кримінальному провадженні вже було накладено арешт на спірне майно, не є перешкодою для розгляду питання про забезпечення позову в межах вимог, заявлених в цивільному провадженні.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції вказані вимоги закону та пленуму не врахував, належним чином не перевірив чи є ризик, що відповідач до моменту прийняття судом рішення по справі може здійснити відчуження нерухомого майна та помилково дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2016 року - скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

З.М. Пономарь