Рішення № 66032178, 13.04.2017, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/303/17

Провадження №2/173/357/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гринь К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про повернення коштів. в обґрунтування позовної заяви, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилається на те, що він працює провідним спеціалістом командування Верхньодніпровського об'єднаного районного військового комісаріату та отримує заробітну плату через ПАТ КБ «Приватбанк». В період з лютого по березень 2017 року включно з його заробітної плати відповідачем безпідставно стягнуто кошти на загальну суму 3443 грн. 83 коп. Позивач вважає таке стягнення із заробітної плати протиправним та просив суд стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь 3443 грн. 83 коп., понесені судові витрати та заборонити ПАТ КБ «Приватбанк» здійснювати будь-які відрахування з розрахункового рахунку позивача, відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк» для отримання заробітної плати (а.с.57-58).

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, вважає, що будь-яких правових підстав для стягнення коштів не має, оскільки вимог до нього як до боржника відповідач не пред'являв, тому ця заборгованість недоведена. Також позивач пояснив, що він дійсно користувався кредитними коштами ПАТ КБ «Приватбанк», але заборгованість була погашена.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 8 січня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку, підписавши анкету-заяву він погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Згідно з цими умовами Позичальник доручає Кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту чи знімати готівкові кошти з цих рахунків у валюті, відмінній від валюти кредиту чи знімати готівкові кошти з цих рахунків у валюті, відмінній від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, що підлягають сплаті кредитору за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Саме з цих підстав із заробітної плати позивача здійснюється договірне списання коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка становить 20903 грн. 24 коп. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

8 січня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір у формі анкети-заяви, згідно з яким ОСОБА_1 (позичальник) отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку № НОМЕР_1 (а.с.28-29). Згідно з випискою по кредитному рахунку ОСОБА_1 користувався кредитною карткою та кредитними коштами, зокрема знімав готівку в банкоматах (а.с.36-38).Цю обставину не заперечував також в судовому засіданні сам позивач. Згідно з довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 27 березня 2017 року станом на дату видачі довідки заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» становить 22236 грн. 51 коп. (а.с.39).

Відповідно до п. 4.6 Умов та правил надання банківських послуг, які затверджені наказом від 20 грудня 2007 року (а.с.69-70) та діяли на момент укладання кредитного договору, Позичальник доручає Кредитору списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту чи знімати готівкові кошти з цих рахунків у валюті, відмінній від валюти кредиту чи знімати готівкові кошти з цих рахунків у валюті, відмінній від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, що підлягають сплаті кредитору за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання) (а.с.32-35).

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 погодився з тим, що анкета-заява з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають договір про надання банківських послуг.

Частинами 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищевказані норми закону, суд приходить до висновку про те, що підписавши анкету-заяву від 8 січня 2010 року, ОСОБА_1 прийняв пропозицію ПАТ КБ «Приватбанк» та приєднався до договору згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг.

На час розгляду справи судом договір є дійсним та нерозірваний, тому є обов'язком для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Також 13 лютого 2017 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № SAMDNWFC00032940404 про відкриття карткового рахунку та у відповідно до умов якої він отримав картку для отримання заробітної плати. Відповідно до виписки по рахунку з цієї картки (рахунку) надходила заробітна плата, а також відбувалося автоматичне списання грошей для погашення заборгованості за карткою № НОМЕР_1, а саме 28 лютого 2017 року в сумі 1440 грн. 66 коп.., 15 березня 2017 року 619 грн. 74 коп., 29 березня 2017 року 1383 грн. 43 коп. (всього на суму 3443 грн. 83 коп.) (а.с.38).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 Цивільного кодексу України. відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 26.1 Закону України «про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Пунктом 6.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 29 березня 2004 року № 377/8976, передбачено право Банку на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника.

На підставі встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків ОСОБА_1 на погашення його кредитної заборгованості, а тому відповідач здійснював списання грошових коштів з карткового рахунку позивача на погашення кредитної заборгованості у відповідності до вимог закону та договору, укладеного між сторонами.

При цьому суд не приймає до уваги доводи про порушення відповідачем положень Закону України «Про оплату праці», оскільки ПАТ КБ «Приватбанк», здійснюючи договірне списання коштів з метою погашення заборгованості, не обмежує та не порушує право позивача на отримання заробітної плати та розпорядження нею, а діє відповідно до умов договору, на укладення якого позивач добровільно дав згоду і тому відповідне рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для договірного списання коштів, а можу бути підставою для примусового стягнення заборгованості.

А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів та заборону ПАТ КБ «Приватбанк» здійснювати будь-які відрахування з розрахункового рахунку позивача, відкритого в ПАТ КБ «Приватбанк» для отримання заробітної плати, на думку суду, є необґрунтованими, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11,60,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про повернення коштів - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, - віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко